Постанова

від 21.02.2007 по справі 10/357/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

21.02.07                                                                                      

Справа НОМЕР_1/357/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

при секретарі - Акімовій Т.М.,

за участю представників:       

позивача:          

Кравченко С.І., дов. №16 від 07.04.2006,                                   

відповідача-1:  

не  з'явився,                          

відповідача-2:  

Смирнов О.В., дов. №010107-Юр від 10.01.2007,                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ВВС», м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Запорізької області від

07.12.2006р. по справі № 10/357/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми

«ВВС», м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 Приватного підприємця ОСОБА_1, м.

Запоріжжя

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю

«Азов.Сервіс», смт. Якимівна Якимівського району Запорізької області

про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від

07.12.2006 (суддя Алейнікова Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ фірми

«ВВС» до відповідачів ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Азов.Сервіс» про визнання недійсним

договору НОМЕР_1 купівлі-продажу майна, укладеного між відповідачами. Рішення

обґрунтовано тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не

підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди недійсною, в

якій вона не є стороною, тобто із застосуванням правового механізму,

встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року, незалежно від того, чи відповідає

спірна угода закону.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням,

позивач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного

господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти

нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу НОМЕР_1, укладений

між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Азов.Сервіс» про продаж чотирьох будиночків для

відпочинку площею 47,9 кв.м, 58,1 кв.м, 56,7 кв.м, 56,7 кв.м.

Розпорядженням 

голови Запорізького апеляційного господарського суду 513 від 20.02.2007

справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - Шевченко Т.М.

(доповідач),  суддів: Радченко О.П.,  Яценко О.М.

Скаржник вважає, що висновок суду стосовного того, що

права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом

задоволення позову про визнання угоди недійсною, в якій вона не є стороною,

таким, що не відповідає закону, посилаючись при цьому на п.2 Роз'яснення ВАСУ

№02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними», в якому йдеться про те, що вирішуючи господарський

спір, господарський суд може за власною ініціативою визнати договір недійсним,

якщо встановить, що угода суперечить вимогам чинного законодавства. Також,

позивач зазначає, що ст. 48 ЦК УРСР 1963 року не містить обмежень щодо

звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною осіб, які не є

стороною в оспорюваній угоді. Заявник вважає, що спірний договір є недійсним з

наступних підстав: він суперечить вимогам ст. 153, ч.1 ст. 154, ст.  224, ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР 1963

року, ч. 3, 4 ст. 180 ГК України, тобто сторонами в договорі не досягнуто згоди

по всіх істотних умовах, а саме, щодо ціни договору, не визначено належним

чином предмет договору, договір не містить дати його укладення, нотаріально не

посвідчений, що тягне за собою, відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року,

визнання такого договору недійсним.

Повноважний представник відповідача-1 в судовому

засіданні був відсутній, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, про

час, місце та дату розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що

апеляційну скаргу є необґрунтованою 

та  не підлягає задоволенню

наступних підстав. Позивачем не надано доказів в підтвердження його права

власності на майно, що є предметом спірного договору. Крім того, звернув увагу

на те, що Апеляційним судом Дніпропетровської області від 08.02.2007 скасовано

рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, яким було встановлено

факт державної реєстрації нерухомого майна за ТОВ фірмою «ВВС» на підставі

договору купівлі-продажу від 23.11.1992, на який позивач посилається в

обґрунтування своїх позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні апеляційної

скарги.

За заявою присутніх представників сторін судове

засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового

процесу.

В судовому засіданні 21.02.2007 оголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального

кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в

апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному

обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги,

вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні,

Запорізький апеляційний суд  встановив:

Між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Азов.Сервіс» укладено договір

купівлі-продажу НОМЕР_1 про продаж чотирьох будиночків для відпочинку площею

47,9 кв.м, 58,1 кв.м, 56,7 кв.м, 56,7 кв.м.

З листа №01-03/52 від 02.02.2006 управління з контролю

за використанням та охороною земель у Запорізькій області позивач дізнався про

реєстрацію за відповідачем-2 права власності на будиночки літера А-1 та літера

Б-1, які розташовані на базі відпочинку «Діана».

Позивач вважає, що його право як власника цього майна

порушено, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про

визнання договору НОМЕР_1, укладеного між відповідачами, недійсним.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при

винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне

правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в

частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з

сторін зобов'язана  повернути другій

стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі

- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду

згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 16 ЦК

України закріплює наступне: кожна  особа

має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу, одним зі способів захисту  цивільного права та інтересу є визнання

правочину недійсним. Стаття 20 ГК України зазначає, що кожний суб'єкт

господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів; права та

законні інтереси захищаються, в тому числі, шляхом визнання господарських  угод недійсними з підстав, передбачених

законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач, стверджуючи, що

спірний договір порушує його права, як власника, обрав такий спосіб захисту

свого цивільного права як визнання зазначеного вище договору недійсним на

підставі ст. 48  ЦК УРСР.

Разом з тим, відповідно до пункту 17 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах

про визнання угод недійсними» (з наступними змінами) суд, в разі визнання

договору недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 48 Цивільного кодексу, своїм

рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за

угодою.

Позивач не є стороною за спірним Договором

купівлі-продажу, тому обраний ним спосіб захисту не призведе до захисту

порушеного права, якщо навіть судом буде встановлено факт такого порушення,

тому як застосування наслідків недійсності угоди не  пошириться на права позивача.

Проаналізувавши зазначені вище норми права, з

урахуванням правової позиції Верховного Суду України та Вищого господарського

суду України з цих питань, господарський суд дійшов правильного висновку, з

яким погоджується колегія судів, 

стосовно того, що  особа

звертається до суду  з метою захистити у

судовому порядку своє порушене цивільне право або інтерес, які охороняються

законом, при цьому вона повинна використовувати 

адекватний засіб захисту своїх 

прав, тобто такий засіб, який призведе до відновлення  ( захисту) 

порушеного права або інтересу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду

першої інстанції.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити

наступне.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень.

     Позивач,

звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним  договору купівлі - продажу, також не

підтвердив своє право власності саме на те майно, що є предметом спірного

договору та не довів, яким чином його права, як власника, порушені. Не надав

позивач доказів в підтвердження факту порушення спірним договором

купівлі-продажу його прав і суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов

висновку, що господарський суд Запорізької області дослідив всі обставини

справи, вірно застосував норми матеріального і процесуального права та прийняв

правильне рішення про відмову в позові, правових підстав для скасування рішення

господарського суду немає. 

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові

витрати покладаються на  заявника

апеляційної скарги - позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський 

суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю фірми «ВВС», м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від

07.12.2006р. по справі №10/357/06 залишити без змін.