Рішення

від 17.02.2020 по справі 826/11159/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року м. Київ № 826/11159/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Укрвторресурс доГоловного управління ДФС у м. Києві прозобов`язання вчинити дії, представники сторін: позивача - Шуляр С.А.;

відповідача - Жук Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Укрвторресурс (далі - позивач або ПП Укрвторресурс ) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому позивач просить суд:

- зобов`язати ГУ ДФС в м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) внести зміни до інтегрованої картки платника ПП Укрвторресурс з податку на додану вартість шляхом виключення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 206 493,00 грн., нарахованого за податковою вимогою № 7818-23 від 25.06.2015;

- зобов`язати ГУ ДФС в м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму податку на додану вартість за грудень 2004 року в розмірі 384 544,00 та за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн., яка підлягає відшкодуванню Приватному підприємству Укрвторресурс (код ЄДРПОУ 306304794, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а) на підставі декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 та декларації з податку на додану вартість за січень 2005 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2018 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2018 (суддя Пащенко К.С.) після усунення позивачем недоліків його позовної заяви у строк, установлений судом, відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження на 11.09.2018.

11.09.2018 судом було відкладено розгляд справи до 23.10.2018.

23.10.2018 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.11.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2019.

29.01.2019 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 19.03.2019.

19.03.2019 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ГУ ДФС у м. Києві зазначило в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ПП Укрвторресурс неузгоджену суму грошового зобов`язання в розмірі 206 493,00 грн., визначеного йому в податковій вимозі № 7818-23 від 25.06.2015, яка була оскаржена в судовому порядку, визнана протиправною та скасована рішенням суду, що набрало законної сили (справа № 826/23007/15), а також на те, що навіть після ухвалення відповідного судового рішення відповідачем так і не було виключено вказану суму грошового зобов`язання з ІКП та проігноровано подану позивачем заяву з цього приводу.

Крім того, позов вмотивовано тим, що рішенням суду у справі № 2а-10652/11/2670, яке набрало законної сили, встановлено наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 756 737,00 грн. (384 544,00 грн. - за грудень 2004 року та 372 193,00 грн. - за січень 2005 року), але відповідач ігнорує заяви ПП Укрвторресурс щодо застосування законодавчо визначеної процедури повернення підприємству вказаного бюджетного відшкодування, не надає жодної відповіді та не вносить такі заяви позивача до відповідного реєстру.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що за позивачем в ІКП обліковується борг з ПДВ у розмірі 206 493,00 грн., що скасування податкової вимоги не є підставою для скасування податкового боргу, що з метою відображення в ІКП ПП Укрвторресурс достовірних даних ГУ ДФС у м. Києві двічі зверталося до ДФС України з проханням про надання технічної підтримки, але відповідь не надійшла. Також відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників позивача та відповідача, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПП Укрвторресурс (код ЄДРПОУ 30634794) зареєстровано як юридична особа, є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

1. Щодо позовних вимог про внесення змін до ІКП.

25.06.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником є ГУ ДФС у м. Києві) було винесено податкову вимогу № 7818-23, якою позивачу визначено до сплати борг з ПДВ у розмірі 206 493,00 грн.

Зазначена податкова вимога була оскаржена ПП Укрвторресурс в судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2018 у справі № 826/23007/15, яке набрало законної сили, визнана протиправною та скасована.

У вказаному рішенні суд, зокрема, зазначив, що податковий орган не довів наявності у підприємства податкового боргу, визначеного у спірній вимозі, та правомірності її формування, а також, що така вимога не містить відомостей про обставин та підстав виникнення відповідної заборгованості.

04.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 17, в якій просив виключити з його ІКП з ПДВ суму грошового зобов`язання у розмірі 206 493,00 грн., яке йому було визначено податковою вимогою від 25.06.2015 № 7818-23, що скасована судом.

Відповіді на зазначену заяву ГУ ДФС у м. Києві не надано та відповідні відомості в ІКП не змінено.

2. Щодо позовних вимог стосовно внесення відомостей про узгоджену суму ПДВ до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

ПП Укрвторресурс подало до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (правонаступником є ГУ ДФС у м. Києві) податкові декларації з ПДВ за грудень 2004 року та за січень 2005 року та розрахунки експортного відшкодування із заявленою до відшкодування сумою ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 384 544,00 грн. та за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн. (всього на суму 756 737,00 грн.).

Контролюючим податковим органом було проведено планову документальну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт № 589/2303-30634794 від 20.10.2005.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0005332301/0, 0005332301/1, 0005332301/2 від 21.10.2005, якими позивачу донараховано ПДВ на загальну суму 432 571,00 грн. та №№ 0005342301/0, 0005342301/1 від 18.11.2005, № 0005342301/2 від 30.01.2006, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 756 737,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № 2а-10652/11/2670, яка набрала законної сили.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві після ухвалення вказаного судового рішення не вчинило дій, передбачених п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на той час, зокрема не подало до органів Казначейства висновку щодо повернення позивачу відповідних сум бюджетного відшкодування.

29.10.2015 та 29.09.2016 позивач звернувся до контролюючого органу із заявами вих. № 15 та вих. № 7 щодо подання до органу Казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 756 737,00 грн., яка підлягає відшкодуванню підприємству.

12.10.2016 позивач направив лист до ГУ ДКСУ в м. Києві (вих. № 9) щодо відшкодування вказаних сум ПДВ.

Листом від 01.11.2016 № 6-08/4202-12769 ГУ ДКСУ в м. Києві повідомило позивача про відсутність відповідних висновків податкового органу для здійснення органом ДКСУ бюджетного відшкодування.

04.06.2018 позивач звернувся із заявою (вих. № 17) до ГУ ДФС у м. Києві, в якій просив:

- внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 384 544,00 грн., яка підлягає відшкодуванню ПП Укрвторресурс , у зв`язку з узгодженням цієї суми 07.10.2015 в результаті закінчення судового оскарження (постанова Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № 2а-10652/11/2670);

- внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про жену суму ПДВ за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн., яка підлягає відшкодуванню ПП Укрвторресурс , у зв`язку з узгодженням даної суми 07.10.2015 в результаті закінчення судового оскарження (постанова Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № 2а-10652/11/2670).

Зазначена заява отримана ГУ ДФС у м. Києві 18.06.2018.

Відповідні відомості відповідачем ані до вказаного Реєстру, ані до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не внесені і відповіді на зазначену заяву позивача не надано.

Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок невнесення відповідачем змін до його ІКП та невнесення узгоджених сум ПДВ до Реєстру для отримання підприємством бюджетного відшкодування, звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

1. Щодо позовних вимог про внесення змін до ІКП.

Згідно з пп. 19.1.10 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Питання щодо організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

У пункті 2 розділу І вказаного Порядку № 422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 422 передбачено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У підпунктах 1, 2 пункту 4, підпунктами 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 422 закріплено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Оскаржується в судовому порядку ).

У разі внесення вказаної інформації: до настання граничного строку сплати/зменшення - відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках; після настання граничного строку сплати/зменшення - в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв`язку із запізненням надходження ухвали суду про порушення провадження у справі.

Інформація з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про продовження процедури судового оскарження в касаційній інстанції відображається в ІКП лише у випадку відкриття провадження та прийняття судом рішення про забезпечення адміністративного позову.

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси Скасовується в адміністративному порядку , або Вручено, адміністративний розгляд , або Анульовано при частковому скасуванні.

У разі якщо за результатами адміністративного оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Скасовується в адміністративному порядку ), в ІКП відображення облікових показників не проводиться.

З метою контролю за відповідністю показників, відображених в ІКП, даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, кожний робочий день формуються електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов`язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від`ємного значення суми ПДВ, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях/рішеннях/вимогах та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП (далі - реєстр розбіжностей КПР ІКП).

До реєстру розбіжностей КПР ІКП включається інформація щодо податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, помилково відсутніх/наявних в ІКП або які мають невідповідність сум в ІКП даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Реєстр розбіжностей КПР ІКП опрацьовується ДФС та її органами.

Терміни опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП : на рівні органу ДФС, що склав податкове повідомлення-рішення/рішення/вимогу та/або рішення щодо єдиного внеску - кожний робочий день; на територіальному рівні (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) - щодекади, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за останнім днем декади; на всіх рівнях ДФС - щомісяця, протягом 3-ох робочих днів з дня, наступного за останнім днем звітного місяця.

Опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП забезпечують підрозділи, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, разом з підрозділами, до компетенції яких належить ведення обліку платежів та супроводження і збереження баз даних.

У процесі опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП виконуються роботи щодо з`ясування причин відсутності/помилкової наявності окремих показників податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в ІКП, шляхів виправлення можливих помилок вводу та/або роботи інформаційної системи органів ДФС, виправлення (усунення) помилок і їх недопущення надалі.

2. Щодо позовних вимог стосовно внесення відомостей про узгоджену суму ПДВ до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У п.п. 56.1, 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пп. 60.1.4 п. 60.1 та п. 60.5 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пп. 200.7.1, 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

У п. 200.15 ст. 200 ПК України в редакції, яка була чинною до 21.12.2016, передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У чинній редакції п. 200.15 ст. 200 ПК України закріплено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

1. Щодо позовних вимог про внесення змін до ІКП.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що ІКП платника податків формується відповідним контролюючим органом, який зобов`язаний забезпечити достовірність та об`єктивність даних що в ній містяться.

При цьому, скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що судовим рішенням у справі № 826/23007/15, яке набрало законної сили, встановлено протиправність вимоги, винесеної ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, правонаступником якої є відповідач, на суму ПДВ в розмірі 206 493,00 грн. та відсутність у позивача вказаної суми заборгованості.

Разом з тим, частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 по справі Brumarescu v. Romania ( Брумареску проти Румунії ) та від 24.07.2003 по справі Ryabykh v. Russia ( Рябих проти Росії ) зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, протиправність визначення контролюючим органом позивачу податкового боргу у вимозі від 25.06.2015 № 7818-23 встановлена в судовому порядку, але незважаючи на це, відповідач у порушення вищенаведених приписів Порядку № 422 не вніс до ІКП ПП Укрвторресурс відповідні зміни, а саме не виключив суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 206 493,00 грн., нарахованого саме за вищезазначеною податковою вимогою.

При цьому, доводи відповідача, наведені в його відзиві на позовну заяву в цій справі, про те, що скасування податкової вимоги не призвело до скасування податкового боргу, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, судовим рішенням, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено відсутність у відповідній податковій вимозі підстав та обставин вказаного в ній податкового боргу та протиправність його нарахування у такій вимозі через недоведеність з боку відповідача. Разом з тим, й у даній справі відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зворотне, а саме наявність у позивача податкового боргу з ПДВ в розмірі 206 493,00 грн., який обліковується в його ІКП.

Водночас, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до якої справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Посилання відповідача на те, що він відомості в ІКП позивача багато разів коригувалися, що ГУ ДФС у м. Києві зверталося до ДФС з проханням надати технічну підтримку, але не отримав відповіді, суд вважає безпідставними і такими, що суперечать принципу належного урядування, основні засади якого регламентовані частиною другою статті 19 Конституції України та на важливості дотримання якого неодноразово наголошено в практиці ЄСПЛ.

Так, у п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішенняхрішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстав для зобов`язання ГУ ДФС в м. Києві внести зміни до ІКП позивача з ПДВ шляхом виключення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 206 493,00 грн., нарахованого за податковою вимогою № 7818-23 від 25.06.2015 та задоволення таких позовних вимог.

2. Щодо позовних вимог стосовно внесення відомостей про узгоджену суму ПДВ до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

З аналізу вищенаведених правових приписів вбачається, що чинним податковим законодавством регламентовано імперативний обов`язок контролюючого податкового органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, установленої відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сума бюджетного відшкодування позивача з ПДВ в загальному розмірі 756 737,00 грн., з яких 384 544,00 грн. - за грудень 2004 року та 372 193,00 грн. - за січень 2005 року, набула статус узгодженої ще 07.10.2015 на підставі постанови ВАСУ від 07.10.2015 у справі № 2а-10652/11/2670.

Однак, до теперішнього часу, незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідачем не було реалізовано відповідної процедури повернення платнику зазначених сум бюджетного відшкодування (станом на час прийняття ВАСУ вказаного судового рішення - подання висновку до органу Казначейства, а на теперішній час - внесення відомостей до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування), що призводить до порушення майнових прав позивача.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/1406/16.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

У рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ЄСПЛ зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

При цьому, доводи відповідача про те, що законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, а також на технічні складнощі у коригуванні відповідних показників ІКП позивача, є необґрунтованими, оскільки такі обставини, як вже зазначалося вище, вказують на порушення відповідачем принципу належного урядування та в жодному разі не можуть бути підставою для порушення відповідних майнових прав платника податків - позивача в цій справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму ПДВ за грудень 2004 року в розмірі 384 544,00 та за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн., яка підлягає відшкодуванню ПП Укрвторресурс на підставі декларацій з ПДВ за грудень 2004 року та за січень 2005 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову ПП Укрвторресурс .

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Наразі слід виокремити, що частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, з огляду на викладені приписи КАС України, керуючись наведеними концептуальними позиціями Європейського суду з прав людини, слід акцентувати, що задоволення позовних вимог саме у спосіб, обраний позивачем, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства Укрвторресурс - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління ДФС в м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) внести зміни до інтегрованої картки платника Приватного підприємства Укрвторресурс (код ЄДРПОУ 306304794, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а) з податку на додану вартість шляхом виключення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 206 493,00 грн., нарахованого за податковою вимогою № 7818-23 від 25.06.2015.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС в м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму податку на додану вартість за грудень 2004 року в розмірі 384 544,00 грн. та за січень 2005 року в розмірі 372 193,00 грн., яка підлягає відшкодуванню Приватному підприємству Укрвторресурс (код ЄДРПОУ 306304794, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а) на підставі декларацій з податку на додану вартість за грудень 2004 року та за січень 2005 року.

4. Cтягнути на користь Приватного підприємства Укрвторресурс (код ЄДРПОУ 306304794, місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в м. Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені Приватним підприємством Укрвторресурс витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко