Постанова

від 19.12.2019 по справі 160/8730/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8730/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Турлакова Н. В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-1 звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення № 804940/33248907 від 20.06.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20071 від 20.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладу подану Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою ПМК-1 № 20071 від 20.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, податковим органом було безпідставно відмовлено у реєстрації вказаної податкової накладної, не зважаючи на її відповідність усім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Стверджує, що контролюючому органу було подано необхідні первинні документи, які не мали жодних дефектів та є достатніми для встановлення правомірності складання податкової накладної та її реєстрації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що при визначенні відповідача у даній справі саме Державної фіскальної служби України, позивач виходив з того, що оскаржуване Рішення № 804940/33248907 від 20.06.2018 не містило будь-яких ознак, з яких можливо було б визначити, що оскаржуване рішення приймалось Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, а ОСОБА_1 , яка підписала рішення є посадовою особою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

При цьому, квитанція про доставку податкової накладної містила інформацію про її

доставку до ДФС України. За змістом вказаної квитанції документ доставлено до ДФС України, документ прийнято, реєстрація податкової накладної зупинена, зазначено причини зупинення та запропоновано надати пояснення, копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті судового рішення, не врахував вимоги ч. 3 та ч. 4 ст. 48 КАС України щодо залучення до справи з власної ініціативи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

В наданих письмових поясненнях обґрунтовує правомірність прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору, укладеному між ТОВ ВКФ ПМК-1 (Генеральний підрядник) та ТОВ Лозовський елеватор (Замовник) укладено Договір генерального підряду № 11-07/17 від 11.07.2017.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе виконання робіт згідно проекту №22042016 Капітальний ремонт будівлі з відновленням несучої здатності та експлуатаційної надійності зерносховища, розташованого на території ТОВ Лозовський елеватор .

Згідно пункту 2.1. Договору загальна вартість робіт за Договором складає 3888557 грн. з ПДВ.

За умовами пункту 2.2 Договору замовник зобов`язується перед початком робіт, але не пізніше 25 липня 2017 року сплатити на поточний рахунок Генпідрядника аванс в розмірі 70% вартості робіт, 15% після закінчення фундаментних робіт, і 15% після завершення монтажу зерносховища.

Відповідно до платіжного доручення №615 від 20.07.2017 ТОВ Лозовський елеватор перераховано ТОВ ВКФ ПМК-1 оплату за капітальний ремонт зерносховища за умовами договору в розмірі 2500000 грн., в тому числі ПДВ 416666,67 грн.

Отримання ТОВ ВКФ ПМК-1 20.07.2017 на поточний рахунок згідно платіжного доручення №615 від ТОВ Лозовський елеватор коштів в сумі 2500000грн., підтверджується довідкою Регіонального відділення АТ ОТП Банк м. Дніпро від 03.04.2018.

ТОВ ВКФ ПМК-1 складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №20071 від 20.07.2017.

Згідно квитанції від 15.08.2017 (реєстраційний №9163172993) подану накладну №20071 від 20.07.2017 документ доставлено до ДФС України, прийнято, реєстрацію зупинено. Виявлені помилки: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 41.00.40-00.00. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію .

На виконання п.201.16 ст.201 ПК України, позивачем було подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування реєстрацію яких зупинено по податковій накладній №20071 від 20.07.2017. За змістом вказаного повідомлення надано пояснення щодо підстав складання податкової накладної №20071 від 20.07.2017 та зазначено, що податкова накладна виписана на передплату (аванс) згідно платіжного доручення № 615 від 20.07.2017, відповідно до умов Договору генерального підряду від 11.07.2017. До пояснень надано копії: платіжного доручення, Договору та довідки з банку про зарахування коштів від 03.04.2018.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Рішенням голови комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 №804940/33248907 від 20.06.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної №20071 від 20.07.2017. Підставою прийняття вказаного рішення вказано ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив дане рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Комісією з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби за результатами розгляду поданої позивачем скарги прийнято рішення №17033/33248907/2 від 06.07.2018, яким скаргу платника залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної залишено без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до норм пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

В даному випадку відповідно до п. 2.1. зазначеного вище Договору, ТОВ Лозовський елеватор відповідно до платіжного доручення №615 від 20.07.2017 було перераховано ТОВ ВКФ ПМК-1 попередню оплату (аванс) у розмірі 2500000 грн., в тому числі ПДВ 416666,67 грн. Отримання 20.07.2017 ТОВ ВКФ ПМК-1 на поточний рахунок згідно платіжного доручення №615 від ТОВ Лозовський елеватор коштів в сумі 2500000грн., підтверджується довідкою Регіонального відділення АТ ОТП Банк м.Дніпро від 03.04.2018.

Отже, податкова накладна № 20071 від 20.07.2017 була складена на дату виникнення першої події.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок N 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом дванадцятим Порядку N 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, серед іншого, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

За результатами перевірок, визначених пунктом дванадцятим Порядку N 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Отже, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Разом з цим, у квитанції від 15.08.2017 контролюючим органом не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом N 567.

Натомість, позивачем було подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування реєстрацію яких зупинено по податковій накладній №20071 від 20.07.2017. За змістом вказаного повідомлення надано пояснення щодо підстав складання податкової накладної №20071 від 20.07.2017 та зазначено, що податкова накладна виписана на передплату (аванс) згідно платіжного доручення № 615 від 20.07.2017, відповідно до умов Договору генерального підряду від 11.07.2017. До пояснень надано копії: платіжного доручення, Договору та довідки з банку про зарахування коштів від 03.04.2018.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року N 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова N 190) та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Постанова 117).

Пунктом другим Постанови N 117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року N 2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Підстави для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування визначені абзацом 2 Постанови N 190, а саме: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Враховуючи, що податкова накладна була складена з підстав, визначених пунктом 201.7 статті 201 ПК України, відбулася сплата авансового платежу, а також надання позивачем до контролюючого органу документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкового накладної.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення №804940/33248907 від 20.06.2018 прийняте комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Звертаючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення до Державної фіскальної служби України, позивач фактично звернув їх до органу, який не приймав рішень щодо відмови в реєстрації податкових накладних позивача.

Частиною 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. (частина 2 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України)

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. (частина 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України)

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. (частина 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України)

Судом встановлено що, відповідно до змісту позовних вимог позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення № 804940/33248907 від 20.06.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20071 від 20.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняте Комісією яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту вказаного рішення видно, що останнє прийнято Головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ОСОБА_1 . Судом встановлено, що підтверджується інформацією з відкритих джерел, зокрема, із сайту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , у період прийняття оскаржуваного рішення була першим заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладу подану Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою ПМК-1 №20071 від 20.07.2017.

Позовна вимога в частині зобов`язання реєстрації податкових накладних в ЄРПН віднесено до повноважень ДФС України.

Відповідно до доводів позивача та як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення № 804940/33248907 від 20.06.2018 не містить інформації, яка б давала можливість визначити, що вказане рішення прийнято Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, квитанція про доставку податкової накладної містить інформацію про її доставку до ДФС України.

Пунктами 19 - 21 Постанови N 117 (в редакцій ї чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення, серед іншого, про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, зокрема, стосовно не застосування судом першої інстанції положень статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залучення до судового розгляду з ініціативи суду Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися не лише за клопотанням позивача, а у тому числі й за ініціативою суду. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Крім того, суд звертає увагу на те, що положення підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачали, що податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 20 Порядку N 1246 визначено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що територіальні органи Державної фіскальної служби входять до системи Державної фіскальної служби України і хоча рішення про відмову в реєстрації податкових накладних приймалося Комісією регіонального рівня, проте реєстрацію здійснює Державна фіскальна служба України.

Враховуючи наведене, а також те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задля належного захисту порушеного права позивача необхідно скасувати рішення від 20.06.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20071 від 20.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладу, зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

За приписами ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору в розмірі 4405,00грн., підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 804940/33248907 від 20.06.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20071 від 20.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладу подану Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою ПМК-1 № 20071 від 20.07.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-1 судові витрати у розмірі 4405,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров