Постанова

від 28.01.2020 по справі 910/9266/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа№ 910/9266/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховська А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Придувалов В.В.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Шостак М.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року (дата підписання повного тексту 04.03.2019 року)

у справі № 910/9266/14 (суддя: Баранов Д.О.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД"

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення від 27.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрованого в реєстрі за №5с-1054.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі №910/9266/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року, було задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення №55 від 17.07.2001 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 року у справі №910/9266/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі №910/9266/14 скасовано, справу №910/9266/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

При новому розгляді, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/9266/14 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого приміщення АДРЕСА_1 від 17.07.2001 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД", посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й. та зареєстрований в реєстрі за №5с-1054.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/9266/14 рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/9266/14 було скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повістю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі №910/9266/14 було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

21.08.2017 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач вказував на те, що на все майно відповідача станом на дату укладення оспорюваного договору було накладено арешт, тобто і на спірне приміщення (предмет договору купівлі-продажу), що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення, посвідчений державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрований в реєстрі за №5с-1054.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.08.2017 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у справі № 910/9266/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у справі № 910/9266/14, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у справі № 910/9266/14 залишено без задоволення та змінено рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 року у справі № 910/9266/14, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року та рішення Господарського суду міст Києва від 11.10.2017 року у справі № 910/9266/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на те, що як вбачається із мотивувальних частин судових рішень, прийнятих у цій справі, не всі підстави позову, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, були досліджені судами попередніх інстанцій. Так, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції зосередилися на дослідженні повноважень президента товариства щодо підписання (укладення) спірного договору, не дослідили ще одну заявлену позивачем підставу позову - що на час укладення договору від 17.07.2001 року на майно, що є предметом договору, було накладено арешт на підставі ухвали Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999 року у справі №12/484.

Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення від 27.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрованого в реєстрі за №5с-1054 своїм рішенням від 20.02.2019 року (повний текст рішення складено - 04.03.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі в частині задоволення судом першої інстанції строку позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позову, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно прийшов до висновку, щодо застосування у спірних правовідносинах строку позовної давності, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.

Так, скаржник вказав, що він ставить під сумнів існування постанови Верховного Суду України від 29.10.2002 року №12/484 із зазначенням в ній свого прізвища, як особи, що була дійсно присутня на момент її оголошення.

Також, скаржник зазначив, що у постанові ВСУ від 29.10.2002 року предметом розгляду є інше приміщення АДРЕСА_1, а не приміщення №55 за цією ж адресою, яке є предметом даного конкретно визначеного спору та оспорюваного судом договору.

Крім того, скаржник вказав, що матеріали справи місять акт-прийому передачі від 07.03.2013 року, відповідно до якого позивачу були передані на зберігання відповідні документи Товариства з обмеженою відповідальністю БІК ПСП.ЛТД . Тому саме з цієї дати, позивач дізнався про існування оспорюваного договору купівлі-продажу і саме з цієї дати потрібно обраховувати строк позовної давності, який не був пропущений позивачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/9266/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Разом з цим суддями Буравльовим С.І. та Пашкіною С.А. заявлено самовідвід у розгляді даної справи на підставі ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву суддів Буравльова С.І. та Пашкіної С.А. про самовідвід у справі № 910/9266/14 та передав справу для визначення іншого складу суддів відповідно до ст.ст. 32, 40 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 22.03.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/9266/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Руденко М.А.

На стадії відкриття апеляційного провадження судом було з`ясовано, що постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/9266/14 (Руденко М.А. - головуючий суддя, судді: Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.) скасовано.

Суддею Руденко М.А., було заявлено самовідвід у розгляді даної справи на підставі ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву судді Руденко М.А. про самовідвід у справі № 910/9266/14 та передав справу для визначення іншого складу суддів відповідно до ст.ст. 32, 40 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 01.04.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/9266/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пономаренко Є.Ю., Коротун О.М.

Як вже було зазначено, на стадії відкриття апеляційного провадження судом було з`ясовано, що постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №910/9266/14 (Руденко М.А. - головуючий суддя, судді: Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.) скасовано.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 року заяву про самовідвід судді Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14- задоволено.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 року у зв`язку з задоволенням заяви судді Пономаренко Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи №910/9266/14, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Коротун О.М., Жук Г.А.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Жук Г.А., та призначив розгляд на 03.06.2019 року своєю ухвалою від 23.04.2019 року.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 своєю ухвалою від 03.06.2019 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Жук Г.А., на лікарняному та Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 року прийнято матеріали справи № 910/9266/14 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

На стадії прийняття апеляційної скарги до провадження, судом було з`ясовано, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2018 року касаційну скаргу задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 року у справі №910/9266/14 (Дідиченко М.А. - головуючий суддя, судді: Чорногуз М.Г., Кропивна Л.В.) скасовано.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 року заяву про самовідвід судді Дідиченко М.А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 - задоволено.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2019 року, у зв`язку з задоволенням заяви судді Дідиченко М.А. про самовідвід від розгляду справи №910/9266/14, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Мальченко А.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Мальченко А.О., своєю ухвалою від 27.04.2019 року.

27.05.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, зобов`язання надати докази та виключення документу з доказів, якими обґрунтоване рішення суду.

03.06.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема вказав, що за весь період розгляду справи, скаржник процесуально жодного разу не виказав сумнівів щодо постанови ВСУ від 29.10.2002 року у справі №12/484.

Також, скаржник стверджує, що до 2013 року не був обізнаний в тому, що оспорюваний договір існував взагалі. Однак, за твердженням відповідача 2, ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу, який би доводив, що весь період часу з моменту укладення договору аж до 2013 року він, будучи засновником Товариства з обмеженою відповідальністю БІК ПСП.ЛТД через обставини, які від нього не залежали, не міг дізнатися про його існування.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі № 910/9266/14 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Ткаченко Б.О., своєю ухвалою від 25.07.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких, останній підтримує подану позивачем апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року та просить її задовольнити.

Крім того, представник відповідача 2 в письмових поясненнях, зокрема зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, з посилання на обізнаність позивача про існування постанови ВСУ від 29.10.2002 року. Водночас відповідач 2 зазначив, що у товариства відсутній оригінал даної постанови ВСУ, а також він відсутній в матеріалах справи, а тому посилання суду першої інстанції на текст Постанови ВСУ від 29.10.2002 року не може бути використаний як належний і допустимий доказ при винесенні рішення у справі.

03.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких, зокрема, останній просив заборонити Придувалову В.В. бути представником ОСОБА_1 по справі №910/9266/14, оскільки Придувалов В.В. був представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл" у справі №12/484, що суперечить ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відмовила в його задоволенні.

Крім того, 03.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про витребування у Господарського суду міста Києва матеріалів справи №12/484.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 від 27.05.2019 року про витребування доказів, зобов`язання надати докази та виключення документу з доказів, якими обґрунтоване рішення суду та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" про витребування доказів - задоволено частково. Зобов`язано Господарський суд міста Києва надати суду апеляційної інстанції належним чином завірену копію оригіналу постанови Верховного суду України від 29.10.2002 року у справі №12/484 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Еліта-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу - "Запорізька атомна електростанція" Київський національний університет технології та дизайну Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" про визнання права власності.

23.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Господарського суду міста Києва до суду надійшов лист-повідомлення, відповідно до якого апеляційний суд було повідомлено, що матеріали справи №12/484 були направлені до Оболонського районного суду міста Києва за його запитом №Т-21 від 17.01.2006 року, а відомості щодо їх повернення до Господарського суду міста Києва на цей час відсутні.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 на 17.10.2019 року своєю ухвалою від 26.09.2019 року.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 на 23.10.2019 року своєю ухвалою від 17.10.2019 року.

18.10.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Оболонського районного суду міста Києва надійшла інформація по справі.

18.10.2019 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ВСУ надійшла фотокопія Постанови ВСУ від 29.10.2002 року у справі №12/484.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнової Л.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі № 910/9266/14 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М., та призначив розгляд на 10.12.2019 року своєю ухвалою від 23.10.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Коротун О.М., на лікарняному, а Смірнової Л.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9266/14 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року справі №910/9266/14 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., своєю ухвалою від 10.12.2019 року.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд витребував у Верховного Суду України належним чином завірену копію оригіналу постанови Верховного Суду України від 29.10.2002 року у справі №12/484.

17.01.2020 року на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла копія постанови Верховного Суду України від 29.10.2002 року у справі №12/484.

17.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача 2 до суду надійшов лист-відповідь від 15.01.2020 року №3-112к02 Верховного Суду України з копією постанови ВСУ від 29.10.2002 року у справі №12/484. Верховний Суд України у даному листі повідомив суд, що у нього знаходиться лише копія постанови Верховного Суду України, а оригінал даної постанови знаходиться у суду першої інстанції.

27.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова-будівельна група Еліта-Центр та копію постанови ВСУ від 29.10.2002 року по справі №12/484, яке було задоволено судом, оскільки дані докази (наявності оригіналу постанови ВСУ від 29.10.2002 року у справі №12/484) витребовувались судом апеляційної інстанції у відповідних ухвалах.

Крім того, 27.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД .

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про залишення його без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що відповідне клопотання про залучення доказів не було заявлене позивачем разом з апеляційною скаргою.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 року про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року попереджено сторін про необхідність дотримання Перехідних положень Конституції України та ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в частині здійснення представництва учасників апеляційного провадження (а також вчинення інших процесуальних дій, зокрема, підписання відзиву, заперечень, заяв, клопотань) в суді апеляційної інстанції.

Так, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на зазначене, заявлене скаржником клопотання про залучення доказів у справі 910/9266/14 підлягає залишенню судом без розгляду як таке, що подане із пропуском встановленого законом та судом строку. Заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу вказаного клопотання подано не було.

Також, 27.01.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема зазначив, що в тексті постанови ВСУ від 29.10.2002 року по справі №12/484 не конкретизовано, що саме приміщення №55 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД , а лише вказано про решту житлових приміщень, які зареєстровані за даним товариством та фізичними особами, а також не вказано на підставі яких правовстановлюючих документів зареєстроване таке право власності.

28.01.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 28.01.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Представник відповідача 1 у судове засідання 28.01.2020 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.07.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу жилого приміщення, посвідчений державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрований в реєстрі за №5с-1054 (далі -договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив житлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 137,9 м кв., в тому числі жилою - 96,5 м кв.

Відповідно до п. 2 договору, житлове приміщення, що продається, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" на підставі акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за №23 від 10.07.1996 року та розпорядженням Мінської райдержадміністрації м. Києва за №621 від 08.08.1996 року, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 20.09.1996 року за № 9643.

Відповідно до п. 5.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Вэма.LTD" в редакції від 1992, затвердженого зборами учасників від 15.08.1992 року протокол № 3, яке змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД", вищим органом управління Товариства є загальні збори його учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників.

Згідно п. 5.2. Статуту Збори учасників Товариства обирають Голову/Президента/ Товариства та співголів/ Віце-президентів/. Голова /Президент/ є розпорядником кредитів, має право першого підпису на фінансових документах Товариства, користується правом законодавчої ініціативи в рамках Статуту Товариства з питань, які не відносяться до компетенції зборів учасників Товариства, контролює роботу генерального директора и дирекції Товариства.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, повноваження президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" передбачені п. 5.2 Статуту товариства, зокрема він має право першого підпису на фінансових документах, користується правом законодавчої ініціативи в межах статуту та питань, які не мають відношення до компетенції зборів учасників товариства, контролює роботу генерального директора та дирекції товариства.

Пунктом п. 5.3. Статуту відповідача 1 передбачений вичерпний перелік питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД".

З аналізу наведеного вище, як правильно встановлено судом першої інстанції, слідує, що статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" не визначено виключного переліку повноважень президента товариства.

При зверненні до суду з цим позовом, позивач, зокрема, посилається на те, що договір було укладено з порушенням чинного на той час законодавства та установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД ; майно за спірним договором було продано за заниженою ціною; на все майно відповідача станом на дату укладення оспорюваного договору було накладено арешт, тобто і на спірне приміщення (предмет договору купівлі-продажу), що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення, посвідченого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрованого в реєстрі за №5с-1054.

Так, на розгляді Арбітражного суду міста Києва перебували позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Еліта-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП.ЛТД" про визнання права власності на приміщення в будинку за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2-л.

З метою забезпечення позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Еліта-Центр" було подано до Арбітражного суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідльністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД".

Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999 року заява про забезпечення позову була задоволена.

На виконання ухвали Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999 року було видано наказ про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК "ПСП-ЛТД", яке належить йому на праві власності і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2-Л.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 року у справі №12/484 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою і наказом Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999 року у справі № 12/484 щодо накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Л.

Таким чином, у період з 05.08.1999 року до 01.02.2017 року (тобто, і станом на дату укладення між відповідачами оспорюваного договору - 17.07.2001 року) на все майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД", та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 2-Л, було накладено арешт.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом просив суд захистити його корпоративні права, порушені оспорюваним договором, оскільки в результаті укладення спірного договору позивач втратив право на частину майна пропорційну його частці у статутному капіталі та на те, що протизаконне позбавлення товариства його ліквідних активів призводить не лише до зменшення сукупної вартості належного товариству майна, а й зумовлює зниження вартості частки, чим порушує законний інтерес позивача.

Так, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справах №905/2559/17 та від 08.10.2019 року № 916/2084/17 з аналізу яких вбачається, що відсутність порушення корпоративних прав та інтересів позивача, є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу суду на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова ВП ВС від 15.10.2019 року по справі №905/2559/17 та від 08.10.2019 року № 916/2084/17), правові висновки Верховного Суду є обов`язкові для врахування судом під час нового розгляду справи.

З огляду на встановлені вище обставини та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відзначає наступне.

Так, ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП.ЛТД" із частковою, що становить 50% статутного капіталу Товариства, що підтверджується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПСП.ЛТД" та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (ч.ч. 1,3 ст. 167 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Відповідно до ст.ст. 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.ст. 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (ст. 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Отже, підписання президентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" відповідного договору купівлі-продажу без уповноваження на це Статутом Товариства, або загальними зборами учасників товариства , може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки президент діяв саме від імені Товариства, а не його учасників, оскільки Статутом визначено вичерпний перелік повноважень Президента Товариства в межах яких він діє в інтересах Товариства

Повноваження Президента, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Отже, підписання Президентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "ПСП.ЛТД" договору з іншою особою без відповідних повноважень та передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Водночас, колегія суддів відзначає, що вищевказаний висновок стосується і інших посилань позивача і обґрунтування позову, зокрема, щодо укладення спірного договору всупереч арешту накладеного Ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999 року у справі №№ 12/484.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21.12.2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21.12.2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Ураховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Північний апеляційний господарський суд не вбачає необхідності надавати оцінку законності спірному договору купівлі-продажу жилого приміщення від 27.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н.Й., зареєстрованого в реєстрі за №5с-1054.

Вказане вище, зокрема, узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.10.2019 року по справі №905/2559/17 та від 08.10.2019 року № 916/2084/17.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, враховуючи, що господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення, виклавши її в редакції даної постанови.

При цьому, резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі №910/9266/14 залишити без змін із врахуванням мотивів викладених у даній постанові.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9266/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 17.02.2020 року.