Постанова

від 23.07.2020 по справі 910/9266/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9266/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Баранова Д. О.

від 20.02.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Суліма В. В., Майданевича А. Г., Гаврилюка О. М.

від 28.01.2020

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД

про визнання правочину недійсним

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача-1: не з`явилися

відповідача-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про купівлю-продаж жилого приміщення від 17.07.2001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір порушує корпоративні права позивача як учасника продавця за договором, договір підписаний від імені продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД президентом за відсутності у нього належного обсягу повноважень та не скріплений печаткою товариства; укладений без прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про його укладення чи про надання президенту відповідних повноважень на укладення цього договору; не був спрямований на одержання Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД прибутку, що суперечить статуту відповідача-1.

21.08.2017 позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій зазначив про те, що станом на дату укладення спірного договору на майно, що є предметом договору, був накладений арешт на підставі ухвали Арбітражного суду міста Києва від 05.08.1999.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД з часткою, що становить 50% статутного капіталу цього Товариства.

17.07.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД (відповідач-1) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД (відповідач-2) як покупцем був укладений договір купівлі-продажу жилого приміщення (далі по тексту - договір, спірний договір).

Відповідно до пункту 1 договору продавець продав, а покупець купив житлове приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2л, загальною площею 137,9 м2, в тому числі жилою - 96,5 м2.

Згідно з пунктом 2 договору житлове приміщення, що продається, належить Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД на підставі акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за № 23 від 10.07.1996 та розпорядженням Мінської райдержадміністрації м. Києва за № 621 від 08.08.1996, зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 20.09.1996 № за 9643.

17.07.2011 договір був посвідчений державним нотаріусом 11-ї Київської державної нотаріальної контори Леонтьєвою Н. Й. за реєстровим № 5с-1054.

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про купівлю-продаж жилого приміщення від 17.07.2001.

ОСОБА_1 послався на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД з часткою, що становить 50% статутного капіталу цього Товариства, а вчинення спірного договору порушує його корпоративні права, оскільки призводить до зменшення майна товариства.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарська справа № 910/9266/14 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю ІСМ Інтернешнл ЛТД про визнання недійсним договору про купівлю-продаж жилого приміщення від 17.07.2001, розглядалась господарськими судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.02.2019, ухваленим за результатами нового розгляду справи, відмовив у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія ПСП.ЛТД президент Товариства був наділений правом на укладення від імені цього Товариства спірного договору, ціна в спірному договору була встановлена за взаємним волевиявленням сторін, позивач не довів обставин продажу майна за спірним договором за заниженою ціною. Разом з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого приміщення від 27.07.2001 з огляду на те, що станом на дату його укладення на житлове приміщення - предмет цього договору був накладений арешт. Проте суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки встановив, що позивач мав об`єктивну можливість з 29.10.2002 дізнатися про існування спірного договору та факт свого порушеного права.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2020 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову але з інших підстав, у зв`язку з чим змінив мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення. При цьому суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17 з подібними правовідносинами, та дійшов висновку про те, що спірний договір не порушує корпоративні права позивача, а порушує права та інтереси самого Товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржник зазначив пункт 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто і вирішено у суді апеляційної інстанції з порушенням частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неповноважним складом суду, за участі судді, який не мав права брати повторну участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції (пункт 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України). За твердженням скаржника суддя Північного апеляційного господарського суду Майданевич А. Г. неодноразово брав участь у розгляді цієї справи, з огляду на що не мав права брати участь у складі колегії суддів у новому розгляді справи та, зокрема в ухваленні оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/9266/14 ця справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2020, ухваленою за результатом четвертого нового розгляду справи № 910/9266/14, залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 однак з інших мотивів. Зазначена постанова була ухвалена колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у такому складі: Суліма В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.

Відповідно до частини 3 статті 33 Господарського процесуального кодексу України перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, установлених статтею 36 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Отже передбачена частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України недопустимість повторної участі судді у розгляді справи полягає у тому, що у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції не може брати участь суддя, який вже брав участь саме у вирішенні справи по суті в суді апеляційної інстанції.

Наведена норма містить такі поняття як вирішення та розгляд справи, які з огляду на їх зміст та значення не можна ототожнювати.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 3, 4 статті 232 глави 9 розділу III Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що під вирішенням справи в суді апеляційної інстанції слід розуміти ухвалення судового рішення у формі постанови, яке ухвалюється судом апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги та перегляду рішення або ухвали про закриття провадження у справі місцевого господарського суду, які ухвалюються/постановляються судом першої інстанції по суті спору.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що ухвали суду апеляційної інстанції, постановлені до початку розгляду справи у суді апеляційної інстанції за результатом перевірки матеріалів поданої апеляційної скарги, не стосуються ні розгляду, ні вирішення справи.

Крім того ухвали, постановлені при розгляді справи за наслідком вирішення процедурних процесуальних питань, пов`язаних з рухом справи (зокрема, ухвали про відкладення розгляду справи, оголошення перерви у розгляді справи, зупинення провадження), за якими провадження у справі не закінчується, також не стосуються вирішення справи.

Постановленням таких ухвал (за результатом перевірки матеріалів поданої апеляційної скарги та за наслідком вирішення процедурних процесуальних питань, пов`язаних з рухом справи) справа в суді апеляційної інстанції не вирішується, а суддя, який брав участь у складі колегії суддів при постановленні таких ухвал, не може вважатися таким, що вже брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції в розумінні частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 09.10.2015, 23.08.2016, 09.11.2017 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду про задоволення заяви колегії суддів про самовідвід від 19.12.2017, у постановленні яких у складі колегії суддів брав участь суддя Майданевич А. Г., як на докази повторної участі у розгляді справи судді Північного апеляційного господарського суду Майданевича А. Г., який у складі колегії суддів ухвалив оскаржувану постанову від 28.01.2020 у цій справі за наслідком четвертого нового розгляду справи, оскільки ці ухвали були постановлені до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції та не стосуються ні розгляду, ні вирішення справи, а участь судді Майданевича А. Г. у складі колегії суддів при поставленні зазначених ухвал не може вважатися повторною участю судді у розгляді справи в розумінні частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд касаційної інстанції також вважає безпідставними та не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі як на доказ участі судді Майданевтча А. Г. у розгляді справи на ухвалу Київського апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без розгляду від 02.12.2015, постановлену у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, судді: Лобань О. І., Федорчук Р. В.

Відповідно до зазначеної ухвали апеляційна скарга відповідача-2 була залишена без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на 02.12.2015 - дату постановлення зазначеної ухвали, з огляду на те, що після прийняття апеляційної скарги до провадження виявилося, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Слід зазначити, що у статті 81 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на 02.12.2015, були визначені питання залишення позову без розгляду, які знайшли своє відображення у статті 226 чинної редакції цього Кодексу.

У зв`язку з цим суд касаційної інстанції зазначає, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Тобто у такому випадку суд не вирішує спір по суті. Залишення позову без розгляду є процесуальним реагуванням на об`єктивну неможливість прийняти судове рішення по суті заявленого спору через виявлення певних, визначених процесуальним законом, обставин.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що ухвала апеляційного господарського про залишення апеляційної скарги без розгляду від 02.12.2015 не є судовим рішенням, ухваленим по суті спору, а суддя Майданевич А. Г., який брав участь у постановленні цієї ухвали не може вважатися суддею, який брав участь у вирішенні справи, оскільки за цією ухвалою суд не здійснив ні розгляду апеляційної скарги, ні перегляду рішення місцевого господарського суду, не вирішував спір по суті справи.

Отже Верховний Суд вважає безпідставними твердження скаржника про те, що суддя Майданевич А. Г. підлягав самовідводу (відводу) на підставі частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суддя Майданевич А. Г., який у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду ухвалив оскаржувану постанову від 28.01.2020 у цій справі за наслідком четвертого нового розгляду справи, не брав до цього моменту участі у вирішенні цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд вважає, що у цьому випадку були відсутні підстави для самовідводу (відводу) суддів від розгляду справи, що спростовує твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо ухвалення постанови неповноважним складом суду.

Отже, підстава для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду), відсутня.

Верховний Суд вважає наведені доводи скаржника щодо порушення його процесуальних прав під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції такими, що спростовуються матеріалами справи.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права, які б призвели до прийняття незаконного по суті рішення у справі та вважає постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, якою рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 залишене без змін але з інших мотивів, обґрунтованою.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/9266/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець