Рішення

від 11.02.2020 по справі 910/16061/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/16061/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., за участі

секретаря судового засідання Максимець В.О. розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Трейд Компані

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрейд Стейт

про визнання правочинів недійсними та розірвання договору,

за участі представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Петришина Н.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гарант-Трейд Компані звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрейд Стейт про визнання правочинів недійсними та розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Трейд Компані залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

До Господарського суду міста Києва позивачем було подано 25.11.2019, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, підтвердження щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких подано до позовної заяви та опис вкладення з переліком відправлених на адресу відповідача документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16061/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 28.01.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.12.2019 відповідач подав відзив, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на їх необґрунтованість.

На електронну адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант - Трейд Компані надійшло клопотання (з використанням електронного цифрового підпису) про проведення судового засідання, призначеного на 28.01.2020, у режимі відеоконференції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.01.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант - Трейд Компані про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовив.

За результатами підготовчого засідання 28.01.2020 судом оголошено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 11.02.2020.

У судове засідання 11.02.2020 позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.02.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 02.07.2019 укладено договір про надання допоміжних послуг у сфері транспорту № ГТК - 102/19, згідно з яким відповідач зобов`язався виконувати регулярне консультаційно-довідкове та організаційне обслуговування позивача з питань допоміжної діяльності у сфері транспорту в обсязі та на умовах цього договору, а позивач - приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх.

Пунктом 2.1 договору № ГТК - 102/19 передбачено, що відповідач зобов`язується:

- здійснювати контроль робіт, пов`язаних з прийманням, доробкою, сортуванням, складуванням, перевезенням вантажів;

- вести облік надходження та відправлення вантажів з відповідного об`єкту;

- організовувати забезпечення належного оформлення товарно - транспортної документації та її розсилання за належністю.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Як передбачено частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до пункту 2.2 договору № ГТК - 102/19 належне надання відповідачем послуг за цим договором оформлюється актом виконаних робіт/наданих послуг, що підписується сторонами.

За результатами виконаних робіт сторонами 31.07.2019 складено та підписано акти приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС до договору № ГТК - 102/19.

Позивач зазначає, що на дату підписання актів приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС відповідач не виконав своїх зобов`язань у повному обсязі - не надав в повному обсязі товарно-транспортні накладні, але зобов`язався надати їх у найближчі строки.

З огляду на те, що відповідач так і не виконав свої зобов`язання за договором № ГТК - 102/19, позивач просить суд визнати акти приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС від 31.07.2019 недійсними, як такі, що підписані помилково.

Відповідач зазначає, що виконав умови договору № ГТК - 102/19 належним чином, надав позивачу в повному обсязі реєстри товарно-транспортних накладних та товарно-транспортні накладні, що підтверджується відсутністю вимог позивача про направлення додаткових документів, прийняттям робіт шляхом підписання актів виконаних робіт та здійсненням позивачем часткової оплати, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.

За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України).

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що позивач зобов`язаний приймати належним чином надані відповідачем послуги, відповідно до договору № ГТК - 102/19 та має право вимагати у відповідача сумлінного виконання обов`язків за цим договором.

Підписуючи акти приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС від 31.07.2019 позивач мав можливість заявити відповідачу про неналежне виконання його обов`язків. Жодних зауважень чи застережень до цих актів заявлено не було.

Долучені до позовної заяви копії договорів № ГТК-090719/ПЗ від 09.07.2019, № ПЗ 64 АБ від 01.06.2019, № ПЗ 64 ЕЗ від 01.06.2019, № 45 від 25.06.2019, № 24/19 від 25.06.2019, № 4/0719/15 від 02.07.2019 та акти виконаних робіт до них, жодним чином не підтверджують наявність обставин, які вказують на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором ГТК - 102/19 та помилковість вчинення правочинів - підписання актів приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС від 31.07.2019.

Водночас інших обставин, які б свідчили про те, що на час підписання актів приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС від 31.07.2019 сторони неправильно сприймали фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, за відсутності якого можна було би вважати, що правочин не був би вчинений, суд не встановив.

Таким чином, позивач не довів в контексті статей 203, 215, 216, 229 Цивільного кодексу України і статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України підстав, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують факт помилки, внаслідок якої відбулося неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідача щодо належного виконання умов договору № ГТК - 102/19 та відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними актів приймання - передачі виконаних робіт № 3 - ФС, № 4 - ФС від 31.07.2019.

Також позивач просить суд розірвати договір про надання допоміжних послуг у сфері транспорту № ГТК - 102/19 від 02.07.2019 у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов`язань, позовна вимога про розірвання договору № ГТК - 102/19 від 02.07.2019 не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.02.2020.

Суддя Т.Ю.Кирилюк