Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/13195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/13195/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна"

про стягнення 484606,30 грн.

за участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Ковальов Ю.Ю., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" про стягнення 484606,30 грн., з яких: 479824,08 грн. основного боргу та 4782,22 грн. трьох процентів річних, за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором поставки від 01.01.2017 № 01903.

Ухвалою суду від 27.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 24.10.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позов відповідач вказав, що спірна поставка товару здійснювалася позивачем за іншим договором, та відповідач сплатив всю суму основного боргу в розмірі 479824,08 грн., у зв`язку з чим просив закрити провадження в цій частині. Також зауважив на відсутності підстав для стягнення трьох процентів річних, оскільки позивач має зустрічне прострочення грошового зобов`язання за іншим договором.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач здійснив оплату боргу не за спірним договором, та сторонами узгоджено в письмовій формі здійснення поставки товару саме на підставі договору від 01.01.2017 № 01903. Також у поясненнях позивач просив не брати до уваги як докази по справі надані відповідачем платіжні доручення про сплату 479824,08 грн. Крім того, позивачем заявлялися клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 10.02.2020 закрито провадження у справі в частині стягнення 479824,08 грн. основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 01903, за умовами якого покупець замовляє, а постачальник поставляє покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію з метою її наступної реалізації від свого імені кінцевим споживачам, визначену у специфікації, яка є додатком до цього договору, яку покупець зобов`язується прийняти та сплатити у строк та на умовах, передбачених цим договором.

Разом із цим, пунктом 19.1 договору встановлено, що останній діє з моменту його підписання та до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У квітні 2019 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму 534626,40 грн. відповідно до наступних підписаних обома сторонами видаткових накладних із посиланням на договір від 01.01.2017 № 01903: від 09.04.2019 № 2835 на суму 81194,88 грн., від 11.04.2019 № 2981 на суму 68200,56 грн., від 11.04.2019 № 2992 на суму 40494,96 грн., від 11.04.2019 № 2993 на суму 27565,92 грн., від 11.04.2019 № 3000 на суму 34031,88 грн., від 15.04.2019 № 3101 на суму 68284,44 грн., 17.04.2019 № 3218 на суму 94743,60 грн., від 18.04.2019 № 3271 на суму 87213,72 грн., від 2.04.2019 № 3486 на суму 32896,44 грн.

Також до матеріалів справи позивачем долучено товарно-транспортні накладні та податкові накладні із квитанціями про їх реєстрацію.

Водночас, відповідач оплату поставленого товару повністю не здійснив, у зв`язку з чим борг останнього становив 479824,08 грн., що також слідує із підписаного відповідачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 16.09.2019 року.

У процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу 479824,08 грн., а саме: 420573,24 грн. згідно з платіжним дорученням від 02.10.2019 № 91536, 47695,92 грн. згідно з платіжним дорученням від 16.10.2019 № 92143, 84009,24 грн. згідно з платіжним дорученням від 30.10.2019 № 92695. У призначенні платежу відповідач вказав договір від 08.01.2019 № 01-1018.

У зв`язку з цим відповідач просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 479824,08 грн. внаслідок відсутності предмета спору. На обґрунтування зазначеного відповідач посилався на наявний у матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків між сторонами, з яких слідує погашення відповідачем існуючої заборгованості перед позивачем у розмірі 479824,08 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Водночас судом встановлено, що строк дії договору поставки від 01.01.2017 № 01903 закінчився 31.12.2017 та не був пролонгований. Таким чином, здійснення позивачем спірної поставки товару відбулося в спрощений спосіб шляхом прийняття відповідачем товару за видатковими накладними.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Таким чином, за фактом поставки позивачем товару на загальну суму 534626,40 грн. між сторонами укладено договори поставки у спрощений спосіб, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними.

Оскільки відповідач у повному обсязі поставлений товар не оплатив, за останнім утворився борг у розмірі 479824,08 грн., який також відображений у підписаному відповідачем акті звірки взаємних розрахунків.

Дана сума боргу відповідачем під час розгляду справи повністю сплачена, що слугувало підставою для закриття провадження в цій частині на підставі ухвали суду від 10.02.2020 року.

При цьому, суд виходив із фактичних обставин справи та наявних у ній доказів, зокрема, акту звірки взаємних розрахунків, примірник якого надав позивач разом із позовом. Даний акт відображає здійснені сторонами господарські операції з поставки товару та їх оплати, починаючи з 2017 року включно до спірного періоду, та в загальному об`ємі, тобто без виокремлення певних договорів.

Таким чином, урахувавши позадоговірний характер спірної поставки, здійснивши перерахунок здійснених позивачем поставок та проведених відповідачем оплат під час розгляду справи та за весь вказаний у акті звірки взаємних розрахунків період, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар.

Щодо посилань відповідача на направлення позивачу листа із проханням змінити призначення платежів у платіжних дорученнях від 02.10.2019 № 91536, від 16.10.2019 № 92143, від 30.10.2019 № 92695, суд зауважує, що вказані правовідносини знаходяться поза судовим регулюванням.

Згідно з пунктом 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

При цьому, судом при здійснені перерахунку суми заборгованості не змінювалося призначення платежу сплачених відповідачем коштів, так як суд виходив із загальної суми боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар без виокремлення договорів, виходячи із загальної суми боргу в акті звірки взаємних розрахунків.

Аксіома цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Ураховуючи викладене, судом розглядається дана справа в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення здійснення оплати поставленого товару на суму 479824,08 грн.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Щодо визначеного позивачем періоду нарахування трьох процентів річних суд зауважує, що з урахуванням припинення строку дії укладеного між сторонами договору, факт реєстрації позивачем податкових накладних не впливає на визначення початку прострочення відповідачем оплати товару.

Обов`язок відповідача по оплаті спірного товару відповідно до положень статті 692 ЦК України виник після прийняття ним товару та підписання видаткових накладних, однак докази здійснення відповідачем оплати за поставлений товар після його прийняття матеріали справи не містять.

У той же час, суд здійснює перерахунок заявлених трьох процентів річних у межах визначеного позивачем періоду. Відтак, суд вважає відповідний розрахунок арифметично вірним, у зв`язку з чим заявлені три проценти річних підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

При цьому суд зауважує, що наявність у позивача зобов`язання з оплати послуг за іншим договором не є підставою для звільнення відповідача від сплати компенсаційних витрат, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леруа Мерлен Україна (04201, м. Київ, вул. Полярна, 17-А; ідентифікаційний код 35679295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група Майстер (65025, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, 4; ідентифікаційний код 33658179) 4782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 22 коп. трьох процентів річних, а також 7269 (сім тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 17.02.2020.

Суддя К.В. Полякова