Постанова

від 18.02.2020 по справі 526/1468/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1468/18 Номер провадження 22-ц/814/140/20Головуючий у 1-й інстанції Киричок С.А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченка О.О., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В. , -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року ( ухвалене суддею Киричок С.А., повний текст рішення складено 10.10.2019 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року позивач ТОВ Агрофірма ім.Довженка звернувся до суду з позовом до Лютеньської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, в якому просив визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що за життя ОСОБА_2 залишила заповіт, яким усе своє майно з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, в тому числі і земельна ділянка площею 2,930 га з кадастровим номером 5320484400:00:007:0231, яка знаходиться на території Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, заповіла сільгосппідприємству ВП ім. Шевченка ТОВ АФ ім. Довженка (заповіт від 09.12.2016 року посвідчений секретарем Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, який зареєстрований в реєстрі від №120). Інші спадкоємці на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 відсутні, в тому числіі ті, які мають право на спадщину за законом або на обов`язкову частку у спадщині. Вказував, що ВП ім. Шевченка є структурним підрозділом ТОВ АФ ім. Довженка , яке створене на базі нині ліквідованого СТОВ ім. Шевченка . Посилається на те, що в ході інвентаризації навних у ТОВ Агрофірма ім. Довженка документів, було виявлено декілька папок з документами, відповідно до яких ліквідованому на сьогодні СТОВ ім. Шевченка громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, який знаходився на повному забезпеченні підприємства заповідали все своє майно. Після виявлення таких документів представник ТОВ Агрофірма ім. Довженка звернувся до Гадяцької державної нотаріальної контори Полтавської області, однак отримав пояснення від 18.07.2018 №137/02-14 про те, що у звязку із пропуском строку передбаченим ст. 1270 ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини нотаріус не має можливості видати Свідоцтво про право на спадщину. Також рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадшини.

У квітні 2019 року позивач надав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що в первісному позові представник позивача вказав, що необізнаність уповноважених осіб про наявність заповіту після померлої ОСОБА_2 , є поважною причиною для поновлення строку на прийняття спадщини. Однак, не було зазначено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Нотаріусом після відкриття спадщини за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа, але як вбачається з її матеріалів, нотаріусом не вчинялося жодних передбачених законодавством дій, необхідних для розшуку чи виклику спадкоємців за заповітом, що позбавило позивача можливості у встановлений строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, третя особа: ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволено.

Визначено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка додатковий строк для прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , тривалістю три місяці, початок перебігу якого вираховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першоїє незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Від представника ТОВ Агрофірма ім. Довженка - Кулик В.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони по справі, на інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис 27.12.2016 року №58, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.12.2016 року .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що законом належатиме їй на день смерті, заповіла сільгосппідприємству ВП ім.Шевченка , ТОВ АФ ім.Довженка , що підтверджується копією заповіту від 09.12.2016 року (а.с.7).

Згідно протоколу №14 від 25.12.2008 року, СТОВ ім.Шевченка с.Лютенька Гадяцького району приєднано до ТОВ Агрофірма ім.Довженка , а відповідно до Статуту ТОВ Агрофірма ім.Довженка , який затверджено загальними зборами учасників від 13.06.2018 року, Товариство є правонаступником СТОВ ім.Шевченка (а.с. 10-19)

Юрисконсульт ТОВ Агрофірма ім.Довженка ОСОБА_3 в доповідній записці на ім`я генерального директора товариства повідомив, що після проведеної 20.06.2018 року інвентаризації наявних у ТОВ Агрофірма ім.Довженка документів, які зберігаються в архіві підприємства та підлягають знищенню у зв`язку із закінченням термінів їх зберігання було виявлено папки з документами СТОВ ім.Шевченка. Громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, який знаходився на повному забезпеченні СТОВ ім.Шевченка заповідали все своє майно товариству. Серед зазначених громадян - ОСОБА_2 (а.с.20).

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №668319 від 27.10.2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,930 гектарів, розташована на території Лютеньської сільської ради.

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та копії матеріалів спадкової справи №84/2017 року з`ясовано, що після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Антоновою Т.В. заведено спадкову справу. Доказів того, що останньою вживалися дії щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини, не вживалися.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , голова Лютеньської сільської ради та ОСОБА_5 , секретар Лютеньської сільської ради, пояснили, що будинок ветеранів дійсно знаходився на на повному забезпеченні СТОВ ім.Шевченка . Особи, які проживали в даному будинку ветеранів, як правило, складали заповіт на все належне їм майно на користь СТОВ ім.Шевченка і зазначені заповіти знаходилися в розпорядженні адміністрації будинку ветеранів. В ході ліквідації будинку ветеранів документи централізовано не передавались керівництву агрофірми, тому про їх існування дійсно могло бути невідомо.

Про наявність спадкоємиці ОСОБА_1 сільській раді не було відомо, так як вона не відвідувала ОСОБА_2 та не здійснювала за нею догляд та її поховання.

Задовольняючи позовну заяву ТзОВ Агрофірма ім. Довженка , суд першої інстанції виходив з того, що причини, на які посилається позивач щодо пропущення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважними, пов`язані з об`єктивними обставинами, тому у суду є підстави визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, тривалістю три місяці, початок перебігу якого вираховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222 , 1270 ЦК України ).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України ).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17,який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

В даному випадку необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2019 року в справі №565/1145/17.

Таким чином встановивши, що керівництво ТОВ Агрофірма ім.Довженка було необізнаним про наявність заповіту, залишеного ОСОБА_2 на користь товариства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем поважною та надання позивачу додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, тривалістю три місяці.

Доводи апелянта, щодо необґрунтованість висноків суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи. Дії позивача за таких обставин безпосередньо залежать від дій нотаріуса, який зобов`язаний був повідомити їх про відкриття спадщини та викликати як спадкоємців. Оскільки вказаних дій вжито не було, а зацікавленою особою не доведено факту обізнаності позивача про відкриття спадщини протягом встановленого шестимісячного строку, висновки суду є правильними.

Тому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.О. Панченко

---

В.П. Пікуль