Постанова

від 28.01.2020 по справі 466/6181/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6181/18 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/2855/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року м. Львів

Справа № 466/6181/18

Провадження № 22-ц/811/2855/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Шандри М.М., Шеремети Н.О.

секретар Бадівська О.О.

за участі представника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2018 року у складі судді Зими І.Є.

у справі

за позовом ОСОБА_2 до Приватного Підприємства Будремкомфорт про зобов`язання надати житло, відшкодування моральної шкоди та судових витрат ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача - ПП Будремкомфорт про зобов`язання надати їй житло рівноцінне за площею, розташуванням та іншими умовами, з належним їй житлом та стягнути 100 000 грн. моральної шкоди і судові витрати.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного Підприємства Будремкомфорт про зобов`язання надати житло, відшкодування моральної шкоди та судових витрат відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що проживає в будинку АДРЕСА_1 . Поряд з її помешканням, а саме по АДРЕСА_2 , ПП Фірма Будремкомфорт з 2017 року здійснює будівельні роботи. В результаті проведених відповідачем робіт, в стінах і фундаменті її будинку з`явились істотні тріщини та деформації, знищено результати проведених ремонтів, чим на її думку завдано матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що неправомірність дій відповідача підтверджується висновком сертифікованого підприємства об`єднання громадян Центр професійної підготовки та інжирінгової діяльності .

Внаслідок таких неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, адже стан житла позивача та умови його проживання погіршились, внаслідок чого вимушено змінився спосіб життя позивача та її сім], позивач переносить душевні переживання та страждання, що є моральною шкодою.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2018 року та постановити нове, яким , яким зобов`язати ПП Фірма Будремкомфорт надати ОСОБА_2 рівноцінне за площею, умовами, розташуванням та іншими умовами житло та стягнути з ПП Фірма Будремкомфорт моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Відповідач ПП Будремкомфорт подало відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання 28.01.2020 року не з`явилась, хоча про розгляд справи повідомлялась належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та окрім того в попередньому судовому засіданні 26.11.2019 року був присутнім її представник.

Окрім того, як встановлено матеріалами справи ОСОБА_2 заявляла клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с. 105)

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Олександр Шевченко проти України і Трух проти України )

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальноми правами, не з`являється в судові засідання, не цікавиться станом судового провадження, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.16 р. Будинок АДРЕСА_1 , позначений в техпаспорті літ. А-1 , складається з трьох житлових кімнат пл. 33,2 кв.м та кухні. Загальна площа будинку 60,5 кв.м. До житлового будинку відносяться господарські будівлі та споруди: металеві хвіртки №№ 1,4 ; огорожі з металевої сітки №№2,3,5,6, асфальтоване замощення № 1. Вартість успадкованого майна становить 108 874 грн.

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Приватного Підприємства Будремкомфорт про зобов`язання надати житло, відшкодування моральної шкоди та судових витрат. В обґрунтування позову зазначає, що проживає в будинку АДРЕСА_1 . Поряд з її помешканням, а саме по АДРЕСА_2 , ПП Фірма Будремкомфорт з 2017 року здійснює будівельні роботи. В результаті проведених відповідачем робіт, в стінах і фундаменті її будинку з`явились істотні тріщини та деформації, знищено результати проведених ремонтів, чим на її думку завдано матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначає, що на даний час відповідач продовжує здійснювати будівельні роботи, внаслідок чого продовжує руйнуватись її житло.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що здійснення відповідачем ПП Будремкомфорт будівництва на сусідній земельній ділянці будь-яким чином завдало їй матеріальної шкоди, окрім того позивач не подала жодних належних і допустимих доказів завдання їй моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи.

Відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов`язані з ним внутрішнім необхідним зв`язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили .

Для встановлення існування причинного зв`язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи-заподіювача шкоди.

Обов`язковою умовою виникнення деліктних зобов`язань є причинно- наслідковий зв`язок між діями особи і заподіянням шкоди.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавана, а викликана якимись іншими обставинами.

Відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди: причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана: вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова від повільність не

настає.

Для встановлення існування причинного зв`язку необхідно довести, що протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків, шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи - заподіювана шкоди.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди по винні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вказані висновки в частині необхідності встановлення винної особи та безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та цієї шкодою.

В обґрунтування своїх вимог позивач надала висновок експерта Каганяк І. ОСОБА_3 . Про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта , де зазначено про незадовільний стан об`єкта - будинку АДРЕСА_1 . Проте, вказаний висновок не підтверджує вину відповідача у завданні шкоди майну позивача та не підтверджує тієї обставини, що незадовільний стан будинку позивача є наслідком проведення будівельних робіт відповідачем на сусідній земельній ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи будинок позивача збудований в 1926 році та на момент виготовлення техпаспорта - 28.09.2012 року, відсоток його зносу вже становив 65 %, що підтверджується технічним паспортом (а.с.17-25).

Будинок ОСОБА_2 під літ. А-1 розташований на земельній ділянці площею 322 кв.м. та належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідками ОКП ЛОР БТІ та ЕО .

Відповідно до свідоцтва на спадщину за заповітом будинок АДРЕСА_1 успадкувала позивач ОСОБА_2 (а.с.27)

Ще за життя ОСОБА_4 на вказаній земельній ділянці поряд з будинком АДРЕСА_1 , успадкованим позивачем, ОСОБА_5 побудований будинок під літ Б-2 , який складається з двох поверхів загальною площею 146, 1 кв.м. Будинок обладнаний також підвальним приміщенням загальною площею 29.6 КВ.( згідно розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.11.2002р. за №1396) та такий не зданий в експлуатацію.

Зазначене стверджується матеріалами інвентаризаційної справи, оглянутої в судовому засіданні апеляційного суду.

Окрім того, актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові 1/329-ПП встановлено, що під час перевірки державним інспектором не виявлено жодних порушень вимог містобудівного законодавства відповідачем ПП Будкомфорт при здійсненні будівництва.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не є власником земельної ділянки чи будинку, а є лише підрядником на виконання будівельних робіт.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів завдання їй матеріальної шкоди діями відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачкою не надано доказів того, що саме діями відповідача були спричинені моральна шкода

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивач повинен довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між

протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом

шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 17.02.2020

Головуючий

Судді