Постанова

від 18.02.2020 по справі 133/1568/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/1568/19

Провадження № 22-ц/801/317/2020

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сорока Д. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 рокуСправа № 133/1568/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі: Константинові А.К.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Козятинська міська рада Вінницької області;

третя особа - ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2019 року, постановлену в приміщенні цього суду під головуванням судді Сороки Д.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Вінницької області, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Козятинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним і скасування рішення Козятинської міської ради № 1418-VII від 12.04.2019 року. Зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0446 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510500000:00:002:0001, та нежитлової будівлі, що розташована на вказаній ділянці по АДРЕСА_1 . 12.04.2019 року на 34 сесії 7 скликання Козятинської міської ради прийнято рішення №1418-VII Про укладення з гр. ОСОБА_2 договору сервітуту на користування земельною ділянкою площею 0,0025 га для розміщення тимчасової споруди (кавового стаканчика) та благоустрою прилеглої території за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 років, без права капітальної забудови . Позивач вважає вказане рішення Козятинської міської ради таким, що порушує її права як власника земельної ділянки, що примикає до земельної ділянки, наданої у користування гр. ОСОБА_2 , оскільки у рішенні міської ради не визначено, яка саме земельна ділянка підлягає передачі в сервітутне користування ОСОБА_2 , не зазначено її кадастровий номер та адресу, а лише зазначено приблизне місце розташування. Просила визнати вказане рішення протиправним і скасувати його.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2019 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук В.О. просить її скасувати через порушення судом норм процесуального права, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Послався на необгрунтованість висновку суду про закриття провадження у цивільній справі з тієї підстави, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що даний спір є публічно-правовим. Вказала, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що предметна підсудність даного позову вже була предметом розгляду Вінницького окружного адміністративного суду (справа №120/1710/19), який визначив, що даний спір є спором про право власності та сервітут.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду вказаним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що рішення Козятинської міської ради про укладення з гр. ОСОБА_2 договору сервітуту на користування земельною ділянкою є стадією процесу отримання права користування на земельну ділянку. Однак, рішення органу місцевого самоврядування в даному випадку саме по собі не є правовстановлюючим актом, оскільки в силу ст. 402 ЦК України та ст. 100 ЗК України сервітут не може бути встановлений рішенням органу місцевого самоврядування.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що, на думку позивача, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у сервітутне користування ОСОБА_2 , яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом, а відтак даний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог КАС України.

Колегія суддів з даними висновками погодитись не може, оскільки суд належним чином не з`ясував правову природу спірних правовідносин, невірно застосував норми права та дійшов необґрунтованих висновків про закриття провадження у цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віл порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходяться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання владних повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами а , в частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні виконавчі органи рад - органи які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України).

У даному випадку, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 25.04.2018 року (справа №495/2176/17).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття у користування земельної ділянки за договором сервітуту, а орган місцевого самоврядування, вирішивши укласти з гр. ОСОБА_2 договір сервітуту, владних управлінських функцій не здійснював, а виступав в якості сторони майбутнього договору сервітуту.

Позовні вимоги про оскарження рішень органів державної влади або місцевого самоврядування, в яких останні реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, не здійснюють управлінських функцій, а діють як сторони цивільних правовідносин, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства

Таким чином, даний спір не носить характеру публічно-правового і не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

За суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства та неправильність висновків суду про відмову у відкритті провадження у справи, є обґрунтованими і є безумовною підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича, - задовольнити.

Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 грудня 2019 року про закриття провадження у справі, - скасувати .

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді : Медвецький С.К.

Оніщук В.В.