Постанова

від 05.02.2020 по справі 171/2078/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1205/20 Справа № 171/2078/17 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача Піскун Олександр Володимирович , до ОСОБА_2 про стягненння заборгованості за договором позики - залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті позовних вимог.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи судова колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу районного суду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач та його представники були повідомлені належним чином про час та місце судових засідань 25.07.2018 року, 22.08.2018 року, 24.09.2018 року, 22.10.2018 року, 04.12.2018 року, проте усі ці п`ять разів підряд не з`являлись у судове засідання, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 та 13 ст.128 ЦПК України вбачається, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Дійсно позивач ОСОБА_1 та його представники не з`явились на судові засідання призначені на 25.07.2018 року, 22.08.2018 року, 24.09.2018 року, 22.10.2018 року, 04.12.2018 року, однак в матеріалах справи наявні клопотання від представників ОСОБА_1 , - адокатів Піскун О.В. та Євсюкова Є.П. про відкладення розгляду справи на іншу дату з різних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25 липня 2018 року від представника позивача адвоката Євсюкова Є.П. по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.133).

22 серпня 2018 року від представника позивача адвоката Піскун О.В. по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.138-144).

24 вересня 2018 року від представника позивача адвоката Піскун О.В. по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.147-148).

22 жовтня 2018 року від представника позивача адвоката Піскун О.В. по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.152-153).

04 грудня 2018 року від представника позивача адвоката Піскун О.В. по електронній пошті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.162-163).

Відповідно до п. 1 ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича