Рішення

від 16.09.2020 по справі 171/2078/17

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2078/17

2/171/523/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 вересня 2020 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Хоруженко Н.В.,

за участю секретаря: Харченко О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 , про стягненння заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 29.10.2014 року відповідач позичив у позивача 25000 доларів США, про що склав відповідну розписку, тобто відповідач отримав від позивача в позику грошові кошти на загальну суму 25000*26.878403=671960,07 грн. Курс НБУ гривні до долару США станом на 03.11.2017 ік становить: 1 долар США 00 цент = 26.878403 грн. Станом на 03.11.2017 рік відповідач на порушення своїх договірних зобов`язань та майнових інтересів позивача позику так і не повернув. На прохання про добровільну сплату заборгованості в усній формі визнав борг в повному обсязі, однак посилаючись на скрутне матеріальне становище, відмовився сплачувати заборгованість. Тому, на підставі викладеного просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість на загальну суму 671960,07 грн., пеню за порушення строків повернення позики - 746832,91 грн., 3% річних - 59593,00 грн., втрати від інфляції в розмірі 579755,76 грн. (а.с.2-7).

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2018 року про забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 09.06.2008 року, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , до розгляду справи № 171/2078/17 по суті, у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, скасування права власності та перереєстрації такого права, наступного рухомого майна: 15.09.2015 р., автомобіль КІА SEPHIA, 1998 р.в.; 25.09.2015 р., автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 110CDI; 25.02.2017 р., напівпричіп BSL STC-1M, 1985 р.в.; 25.02.2017 р„ автомобіль RENAULT PREMIUM 450DXI, 2008 р.в.; 26.04.2017 р., автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 р.в.; 21.10.2017 р., автомобіль RENAULT PREMIUM 450DXI, 2009 р.в.; 17.11.2017 p. напівпричіп KAISER S3803 Н/ПР-САМОСКИД-Е, 2001 р.в. Заборонено ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 09.06.2008 року, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , до розгляду справи № 171/2078/17 по суті, у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, скасування права власності та перереєстрації такого права, наступного нерухомого майна -житловий будинок, загальної площею 36,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер 1220310100:03:088:0014, розташована за адресою АДРЕСА_2 .

15.02.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву згідно якої просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики в повному обсязі, оскільки він дійсно не заперечує факт, що 29.10.2014 року брав гроші в борг у позивача ОСОБА_1 в розмірі 25000 доларів США та ОСОБА_4 в такому ж самому розмірі 25000 доларів США, при цьому зобов`язувався повернути вищевказану суму в строк до 20.11.2014 року, у зв`язку з чим власноручно написав розписку, яку завірив своєю печаткою приватного підприємця. У зв`язку із різким подорожчанням курсу долару США до гривні він не зміг своєчасно розрахуватися з позивачем та ОСОБА_4 , про що завчасно їх попередив. Однак, у січні 2015 року він приїхав в місто Одесу, де Передав кожному борг в загальному розмірі 50000 доларів США. Вказану суму він передав особисто в руки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних долях по 25000 доларів США. Отримання та повернення грошей відбувалося в присутності свідка - ОСОБА_6 . На його прохання повернути боргову розписку, позивач повідомив, що загубив її та не може знайти. Тому, вважає, що повністю повернув борг та виконав умови розписки, однак позивач не виконав та не поверну на його прохання боргову розписку (а.с.63-66).

01.03.2018 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву згідно, якого позивач вважає відзив необґрунтованим та таким, що підготовлений з метою штучного уникнення виконання боргового зобов`язання. Зазначені обставини у відзиві на позовну заяву є відвертою брехнею, він жодного разу не зустрічався з відповідачем протягом 2014-2017 років. Заявлений свідок ОСОБА_6 є кумом відповідача, крім цього він був одним із ініціаторів отримання позики на користь ОСОБА_2 , тому може бути зацікавленим в підтвердження неправдивих пояснень ОСОБА_2 .. Тому, на підставі викладеного просить задовольнити позов (а.с.97-99).

20.06.2018 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача ОСОБА_1 згідно, яких вважає, що аргументи і міркування наведені позивачем у відповіді на відзив підлягають відхиленню, оскільки те, що він повернув позику позивачу може бути підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які були присутні під час передавання грошей. Він не вимагав нову розписку від позивача чи ОСОБА_4 про повернення боргу, оскільки вважав позивача порядною та чесною людиною, крім того він є кумом ОСОБА_4 , який в свою чергу приходився йому знайомим та у зв`язку із чим на довірчих стосунках він взагалі не думав вимагати розписку. Тому, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.122-124).

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 року скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11.01.2018 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2020 року ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

03.03.2020 року з Дніпровського апеляційного суду на адресу суду надійшла цивільна справа.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року про забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , до розгляду справи №171/2078/17 по суті, у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, скасування права власності та перереєстрації такого права, наступного нерухомого майна:житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 205,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ); земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1220310100:03:088:0014), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ). Заборонено ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 09.06.2008 року, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , до розгляду справи № 171/2078/17 по суті, у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, скасування права власності та перереєстрації такого права, наступного рухомого майна: автомобіль КІА SEPHIA, 1998 року випуску, дата реєстрації 15.09.2015 р.; автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 110CDI, 2005 року випуску, дата реєстрації 25.09.2015 року; автомобіль RENAULT PREMIUM 450DXI, 2009 року випуску, дата реєстрації 21.10.2017 року; автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску, дата реєстрації 26.04.2017 року; автомобіль НОМЕР_3 , 1990 року випуску, дата реєстрації 10.04.2018 року.

Ухвалою суду від 18.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову оскільки, надана позивачем розписка не свідчить про виникнення боргових зобов`язань між сторонами, у ній не визначена сума коштів, належна саме позивачу, не зазначено, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є по 25000 доларів кожного, тобто, відсутні відомості що ОСОБА_7 належать 25000 доларів. З зазначених підстав, підстав викладених у всіх заявах відповідача та його представників просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно розписки від 29.10.2014 року, ОСОБА_2 позичає у ОСОБА_4 і ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50000 доларів США (п`ятдесят тисяч доларів США). Гроші зобов`язується повернути до 20 листопада 2014 року. Розписка написана власноруч і без примусу. Свідок ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не довів укладення між сторонами договору позики, не заслуговують на увагу, оскільки за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Встановивши факт написання відповідачем розписки, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить висновку про те, що між позивачем ОСОБА_1 , третьою особою ОСОБА_4 , як позикодавцями та відповідачем ОСОБА_2 , як позикоотримувачем, виникли правовідносини, що випливають із договорів позики, що підтверджується наданою позивачем розпискою.

Доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позов, згідно яких він повернув отриману у позивача та третьої особи суму коштів, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, лише наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Однак розписка відповідача ОСОБА_2 від 29.10.2014 року знаходиться у позивача, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач виконав зобов`язання за договором позики від 24.10.2014 року та повернув отримані за цим договорам позики кошти позикодавцям.

Тому, суд вважає доведеними доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 станом на час звернення до суду з позовом не виконав зобов`язання за договором позики від 24.10.2014 року.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Будь яких заперечень щодо розрахунку, наведеного в позовній заяві сторони не надали.

А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 29.10.14 року у сумі 671960,07 грн., що є еквівалентом невиконаної суми позики на час звернення до суду та 3 % річних 59593, 00 грн. слід задовольнити.

При цьому доводи представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про те, що при складанні розписки не вказувалось що сума 25 000 доларів США є власністю позивача, не можуть бути перешкодою для задоволення позову, оскільки як вбачається з розписки, дійсно грошові кошти відповідач отримував від позивача та третьої особи, без визначення конкретних сум.

Проте, згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Стаття 542 ЦК України визначає, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі. Виконання боржником свого обов`язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов`язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

Оскільки у розписці від 29.10.14 року зазначено, що відповідач отримав гроші у борг від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , суд вважає, що в даному зобов`язанні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виступили як солідарні кредитори, а тому кожному з них належить право вимоги у повному обсязі з дотриманням гарантій для боржника визначених ст. 542 ЦК України.

Оскільки відповідач не довів виконання обов`язку на користь іншого солідарного кредитора, тобто третьої особи по справі, вимога позивача про стягнення частини заборгованості за договором позики від 29.10.14 року у сумі 671960,07 грн., що є еквівалентом невиконаної суми позики на час звернення до суду та 3 % річних 59593, 00 грн. слід задовольнити.

Однак, при вирішенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат суд виходить з наступного.

Як встановлено вище, відповідно до розписки, позичальник отримав від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 50000 доларів США та зобов`язався повернути заборгованість в іноземній валюті.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, з якою погодився і Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 369/5393/15 (провадження № 61-21713св18), від 05 червня 2019 року у справі № 367/5899/15-ц (провадження № 61-13768св18).

Встановивши, що позичальник отримав позику в іноземній валюті та зобов`язався здійснювати повернення коштів також у цій валюті, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних втрат.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення неустойки суд виходить з наступного.

Частиною першою ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ч. 1, 2 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки, згідно розписки від 29.10.2014 року сторони не узгодили забезпечення виконання зобов`язання, інших письмових доказів щодо погодження розміру неустойки не надали, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 526, 527, 533, 546, 547, 589, 610, 611, 625, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 671960,07 грн., 3% річних у сумі 59593,00 грн. на загальну суму .

В іншій частині позову - відмовити.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Апостолівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяН. В. Хоруженко