Постанова

від 10.02.2020 по справі 361/3414/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ

Справа № 361/3414/16

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2044/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Саліхова В.В.

за участю секретаря Лугового Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Радзівіл А.Г. 22 січня 2019 року в м. Бровари, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Держави в особі Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Держави в особі Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство звернувся до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

§ визнати недійсним рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №1179 від 27 вересня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність в межах села Рожни, на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області ;

§ скасувати рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6365481 від 30 вересня 2013 року; індексний номер: 6368926 від 30 вересня 2013 року; індексний номер: 6366959 від 30 вересня 2013 року; стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що оспорюваним рішенням Рожнівської сільської ради було затверджено проект землеустрою, розроблений ТОВ ЗемЮрКонсалтинг , щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,4500 га у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель комунальної власності в с. Рожни, Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області та передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 0,4500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та 12 з кадастровими номерами: 3221287200:02:020:0048, 3221287200:02:020:0047, 3221287200:02:020:0049.

На підставі вказаного рішення Рожнівської сільської ради реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області 30 вересня 2013 року здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221287200:02:020:0048, реєстраційний номер: 6366959, за відповідачем ОСОБА_1 ; на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221287200:02:020:0047, реєстраційний номер: 6368926 за ОСОБА_2 ,; на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221287200:02:020:0049 реєстраційний номер: 6365481 за ОСОБА_3 .

Проте, вищезазначене рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №1179 від 27 вересня 2013 року підлягає визнанню недійсним, а рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки повинні бути скасовані, оскільки відповідно до інформації ДП Вищедубечанське лісове господарство , зазначені земельні ділянки згідно наданих викопіювань, відносяться до земель лісового фонду та перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №000989 від 10 квітня 1998 року. ДП Вищедубечанське лісове господарство не надавало дозволу на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміни цільового призначення земель не проводилось. Тобто спірні земельні ділянки були передані у власність відповідачів з порушенням норм чинного законодавства , зокрема, ст.ст. 20, 84, 116, 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року задоволенні позовні вимоги Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Держави в особі Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Визнано незаконним рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №1179 від 27 вересня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність у межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області .

Скасовано рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6368926 від 30 вересня 2013 року, індексний номер 6365481 від 30 вересня 2013 року; 6366959 від 30 вересня 2013 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки повністю розташовані в межах земель, що перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство . Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , погодження на вилучення та зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавало. Збитки чи втрати лісогосподарського виробництва не відшкодовувались. Тож спірні земельні ділянки перебувають у власності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порушення вимог чинного законодавства, без вилучення їх у землекористувача ДП Вищедубечанське лісове господарство , оскільки рішення відповідного органу самоврядування чи органу державної влади про їх вилучення не приймалось, згода землекористувача не надавалась. Також суд вказав на заборону прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення, встановлену Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками .

Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Представник даного відповідача вказує на те, що рішення суду першої інстанції призвело до порушення його права власності. Наголошує на тому, що він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у власність земельні ділянки, характерною ознакою яких могло бути рівномірне покриття деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Вказане у свою чергу свідчить про те, що попереднє цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення, а саме угіддя - сіножаті, про що і зазначено у вищевказаному рішення.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача та взяв до уваги докази, які були ним надані, не звернувши уваги на доводи відповідача. Так, ВО Укрдержліспроект лише зі змісту даних публічної кадастрової карти дійшов висновку, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення к. 181 Пірнівського лісництва ДТ Вищедубечанський лісгосп (2004 рік) та кв. 905 Лівобережного лісництва ДП Вищедубечанький лісгосп (2014 рік), проте вказані докази не є належними. Висновок експерта №42/18 від 24 вересня 2018 року, був складений на замовлення ДП Вищедубечанське лісове господарство , відповідь була надана лише на питання яке було поставлено позивачем та за відсутності документів, клопотання про витребування яких було заявлено ним та не витребувано судом. А саме відповідач просив в суді першої інстанції та просить апеляційний суд витребувати:

- у Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство план лісонасаджень Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп Лівобережного лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп та таксаційний опис лісових насаджень;

- у Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області генеральний план села Рожни.

Також відповідач просить про призначення у справі повторної судової земельної технічної експертиза для вирішення питань щодо накладення спірних земельних ділянок на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство .

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кривошей О.Ю. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача прокурор Підяш О.С. та представник ДП Вищедубищанське лісове господарство адвокат Кілічава Т.М. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили. Так, Управління лісового та мисливського господарства, Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області, Відділ реєстрації Броварської районної державної адміністрації Київської області за даними поштових відділень отримали копії апеляційних скарг та судові повідомлення. Відповідач ОСОБА_3 отримала копію апеляційної скарги та копію ухвалою про відкриття апеляційного провадження, інші судові повідомлення були повернуті без вручення. Відповідач ОСОБА_2 повідомлялась за відомою суду адресою, проте всі відправлення були повернуті без вручення. У зв`язку з цим відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були повідомлені через оголошення на сайті судової влади України. Тому, в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні були розглянуті клопотання відповідача, викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою суду постановленою усно та занесеною до протоколу судового засідання відмовлено у їх задоволенні з огляду на порушення порядку їх подання, визначеного положеннями ст.ст.83, 84, 103, 116, 367 ЦПК України. Так вказані клопотання не містять обґрунтування неможливості самостійного подання таких доказів до суду першої інстанції. Крім того, слід зазначити, що клопотання про витребування доказів було заявлено на стадії розгляду справи судом першої інстанції і в його задоволенні було відмовлено /т.2 а.с.181/, але з огляду на відсутність обґрунтування неможливості самостійного подання таких доказів, слід погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Клопотання про призначення експертизи не було заявлено в суді першої інстанції, стороною відповідача не наведено поважних причин щодо цього, не наведено підстав щодо неправильності наявного в матеріалах справи висновку експерта, окрім відсутності зазначених вище доказів, також не наведено обставин неможливості надання іншого висновку, складеного за зверненням відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи обставини справи, апеляційним судом встановлено, що Вищедубечанському держлісгоспу на території Рожнівської сільської ради, рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 11 лютого 1998 року надано у постійне користування 334,2 га землі, для ведення лісового господарства, відповідно до рішення 17 сесії 22 скликання Рожнівської сільської Ради народних депутатів від 11 лютого 1998 року, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, ІІ-КВ №00989 виданого 10 квітня 1998 року /т.1, а.с.138-143/.

Рішенням 38 сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №1179 від 27 вересня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність в межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області , затверджено проект землеустрою розроблений ТОВ ЗемЮрКонсалтинг щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 0,4500 га, у власність громадянам ОСОБА_2 (0,1500 га, угіддя - сіножаті, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0047, місце розташування: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (0,1500 га, угіддя - сіножаті, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0048, місце розташування: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_3 (0,1500 га, угіддя-сіножаті, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0047, місце розташування: АДРЕСА_1 ), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності в АДРЕСА_2 , та передано у власність вказаним громадянам (згідно додатку) земельні ділянки, загальною площею 0,4500 га, (угіддя-сіножаті) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , а також земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери: 3221287200:02:020:0047; 3221287200:02:020:0048; 3221287200:02:020:0049 /т.1, а.с.14/.

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №57982814, № 57982927 та № 57982858, вбачається, що:

земельна ділянка, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0049, є площею 0,15 га, має призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 10197701, виданого 30 вересня 2013 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6365481 від 30 вересня 2013 року, - ОСОБА_3 ;

земельна ділянка, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0047, є площею 0,15 га, має призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 10203149, виданого 30 вересня 2013 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6368926 від 30 вересня 2013 року, ОСОБА_2 ;

земельна ділянка, кадастровий номер: 3221287200:02:020:0048, є площею 0,15 га, має призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 10200081, виданого 30 вересня 2013 рокута рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 6366959від 30 вересня 2013 року, ОСОБА_1 /т.1, а.с.19-21/

Відповідно до листа № 09-01/179 від 12 квітня 2016 року Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства, зазначені земельні ділянки, повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп про що свідчить Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 00989, та розташовані у Лівобережному лісництві, квартал 905, виділ 12 (за матеріалами лісовпорядкування 2004 року Пірнівське лісництво, квартал 181, виділ 1) /т.1, а.с.15/.

ДП Вищедубечанське лісове господарство листом від 20 листопада 2015 року звернулося до прокуратури Київської області із заявою №01-01/523 про злочин, в якій повідомляло, що на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДП Вищедубечанське лісове господарство , а саме у кварталі 905 виділ 11,12 Хотянівського (Лівобережного) лісництва (за лісовпорядкуванням 2003 року Пірнівське лісництво, квартал 181, виділ 1) в адміністративних межах Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, відбулось незаконне вилучення земель державного лісового фонду /т.1 а.с.22/.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ викладеною в листі № 422 від 30 червня 2016 року, яка підтверджується фрагментом кадастрової карти, земельні ділянки, зокрема, із кадастровими номерами: 3221287200:02:020:0047, 3221287200:02:020:0048, 3221287200:02:020:0049, згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2014 років, накладаються на землі лісогосподарського призначення кв. 181 Пірнівського лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп (2004 рік) та кв. 905 Лівобережного лісництва ДП Вищедубечанський лісгосп (2014 рік) /т.1 а.с.144-146/.

Аналогічна інформація наведена Управлінням Держземагенства у Броварському районі Київської області у листі №4057 від 16 жовтня 2014 року, на підтвердження якої наданий фрагмент кадастрової карти /т.1 а.с.148-149/.

Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-36/1396 від 01 липня 2016 року, спірні земельні ділянки, які розташовані на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп , який підпорядкований Управлінню. Управління та ДП Вищедубечанський лісгосп не надавали погодження на вилучення та зміну цільового призначення на земельні ділянки, зокрема, із кадастровими номерами: 3221287200:02:020:0047, 3221287200:02:020:0048, 3221287200:02:020:0049 /т.1, а.с.147/.

Із висновку експерта №42/18 від 24 вересня 2018 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221287200:02:020:0047 (площею 0.1500 га), 3221287200:02:020:0048 (площею 0.1500 га), 3221287200:02:020:0049 (площею 0.1500 га), повністю розташовані в межах земель, що перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство . Вказаний висновок складений судовим експертом Савчак В.В., яка має відповідну кваліфікацію та дійсне свідоцтво, попереджена про кримінальну відповідальність. У висновку зазначено, що він складений на замовлення ДП Вищедубещанське лісове господарство від 13 серпня 2018 року для подачі доказів в рамках поданого позову /т.2 а.с.142-155/.

Статтею 13 Конституції України визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В порядку ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 ЗК України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В порядку ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, визначено землі лісогосподарського призначення .

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо

відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст. 20 ЗК України).

В силу ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення тазміни цільового призначення земель.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Стаття 56 ЗК України визначає, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальні та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких строщено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 ЗК України).

В порядку ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності

Статтею 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою якими, зокрема, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульований положеннями ст.149 ЗК України. Так ч.ч. 1-3 визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10 цієї норми законодавства).

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України (далі ЛК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать, зокрема, лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 7 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

В порядку ст. 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі мають: право самостійно господарювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 33 ЛК України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними;передання у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припинення права користування ними.

В силу ч.1 та ч. 3 ст. 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 103 ЛК України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

У разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, чи органу місцевого самоврядування спір вирішується судом (ч.5 цієї норми законодавства).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування

Виходячи з положень ст. ст. 194-196 ЗК України, Законів України Про Державний земельний кадастр та Про землеустрій відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками (чинне на момент виникнення спірних правовідносин, втратило чинність 14 червня 2017 року), з метою недопущення фактів порушення інтересів Держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів визначено, зокрема, зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення; відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Зазначені правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року справа № 707/2192/15-ц, від 19 вересня 2018 року справа № 362/6014/16-ц.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі Hamer проти Бельгії (заява № 21861/03), яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із зобов'язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво, суд встановив, що втручання в право заявниці на мирне володіння своїм майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом та переслідувало мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, шляхом приведення відповідного майна у відповідність з планом землекористування. Що стосується пропорційності втручання, то Суд зазначив, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання. Відтак обмеження права власності були допустимими за умови, звичайно, що між індивідуальними та колективними інтересами був встановлений розумний баланс. Оскаржувана міра переслідувала законну мету захисту лісової зони, на якій не можна було нічого будувати. З урахуванням цих та інших підстав Суд прийшов до висновку, що втручання не було непропорційним.

З наведених обставин справи вбачається, що на підставі рішення Рожніської сільської ради від 11 лютого1998 року спірні земельні ділянки у складі земель лісового фонду були передані в постійне користування ДП Вищедубещанське лісове господарство .

Рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2013 року були передані у власність відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки, загальна площа яких становить 0,45 гектари, із визначенням їх цільового призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Обставини повного накладення земельних ділянок переданих відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із земельною ділянкою, що була передана у постійне користування ДП Вищедубечанське лісове господарство підтверджуються даними відповідних держаних органів, планово-картографічними матеріалами та висновком експерта № 24/18 від 24 вересня 2018 року. Вказані докази як у своїй сукупності, так і кожен окремо достеменно підтверджують обставини перетину земельних ділянок. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежності, як доказу, висновку експерта, оскільки він складений на замовлення ДП Вищедубещанське лісове господарство для подачі доказів в рамках поданого позову судовим експертом, яка має відповідну кваліфікацію, дійсне свідоцтво, попереджена про кримінальну відповідальність. Тобто даний висновок складений з додержанням вимог ст.ст.102,106 ЦПК України, не суперечить іншим матеріалам справи, не спростований іншими доказами.Таким чином, доводи апеляційної скарги, про те, що висновки суду ґрунтуються виключно на висновку експерта який є неналежним доказом слід визнати безпідставними.

До прийняття рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок, рішення про їх вилучення у постійного користувача не приймалось, ним та іншими уповноваженими органами погодження на вилучення не надавалось, також не відбувалось погодження з компетентними органами держави на зміну цільового призначення земельної ділянки, вона відбулась одночасно з переданням у власність громадян.

Вказані обставини в ході розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами, посилання відповідача ОСОБА_1 лише на наявні погодження при відведенні спірних ділянок, не може бути прийнято до уваги суду в якості підстав для відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним розпорядження.

Таким чином, при прийнятті Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області рішення №1179 від 27 вересня 2013 року має місце, як порушення порядку передання земель у приватну власність, так і порядку зміни цільового призначення земель, що на підставі наведених вище норм чинного законодавства дає підстави для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та визнання реєстрації недійсною. А отже набуття відповідачами права власності на ці земельні ділянки на підставі вказаного розпорядження не є правомірним.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прокурором доведено незаконність рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області №1179 від 27 вересня 2013 року Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність в межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області , а реєстраційні дії є похідними від набуття або припинення права власності.

Доводи відповідача про право на мирне володіння майном та незаконне втручання держави в право приватної власності відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Апеляційний суд враховує, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, земля та ліси становлять основне національне багатство. Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин у даній справі, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним рішення про передачу відповідачам спірних земельних ділянок є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель лісового фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення землі, що незаконно вибула з такої власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то виходячи з положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для компенсації відповідачу ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.В.Соколова

Судді А.М.Андрієнко

В.В.Саліхов

Повний текст постанови складений 17 лютого 2020 року.