Ухвала

від 11.02.2020 по справі 752/10159/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київський апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 лютого 2020 року апеляційну скаргупрокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 190 КК України,-

за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 21 березня 2020 року, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- не відлучатися за межі міста де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Органом досудового встановлено, що група осіб у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших, окремі з яких на даний час невстановлені, діючи умисно, за попередньою змовою, упродовж грудня 2017 року - січня 2018 року з використанням підконтрольного ТОВ «Імбрем Аурум ЛТД.» (код 41812829), шляхом вчинення правочинів на підставі підроблених документів протиправно заволоділи нерухомим майном групи компаній «БРСМ-Нафта», яке належить наступним товариствам:ПП «Віт» (код 31634732), ПП «Таня» (код 30129366), ТОВ «Дар-С» (код 32303254), ТОВ «Інса» (код 30900357), TOB «АЗС - Прим Ойл» (код 40849753), ТОВ «БРСМ» (код 25642969), ТОВ «БРСМ-Груп» (код 40849748), ТОВ «БРСМ- Нафта» (код 32054607), ТОВ «ВП «Побутрембудматеріали» (код 24888504), ТОВ «Гуд Марк» (код 40253879), ТОВ «Логос-2016» (код 40852326), ТОВ «Макро Поіс Плюс» (код 33261095), ТОВ «Нафтазахідне НВ» (код 40852111), ТОВ «Нафтозбут» (код 20607715), ТОВ «Нове Паливне Товариство» (код 40851922), ТОВ «Оптон» (код 37411151), ТОВ «У кртрансагро» (код 20611177), ТОВ «Фірма «Газпромсервіс» (код 24581912).

Невстановленими особами з метою протиправного заволодіння майном вказаних товариств вчинено підроблення протоколів загальних зборів засновників товариств мережі «БРСМ-Нафта» від 19.12.2017, якими погоджено вхід зазначених товариств до складу учасників ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.»; погоджено внесення нерухомого майна товариств в якості статутного капіталу до ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.»; призначено уповноваженою особою товариств ОСОБА_9 та інше.

Засновники (учасники) компаній мережі «БРСМ-Нафта», їх уповноважені представники не приймали участі у загальних зборах товариств, не голосували за питання порядку денного, не обирали ОСОБА_9 для здійснення всього комплексу дій (без обмежень) від імені товариств, не надавали згоди на передачу належного їм майна до статутного капіталу ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.».

Використовуючи завідомо підроблені протоколи загальних зборів товариств мережі «БРСМ-Нафта» від 19 грудня 2017 року, невстановленими особами виготовлено протокол загальних зборів ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.» від 19 грудня 2017 року, згідно якого: прийнято до складу ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.» 18 вказаних вище товариств; збільшено статутний капітал ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.» з 50 млн. грн. до 100 млн. грн.; внесено до статутного капіталу ТОВ «ІМБРЕМ АУРУМ ЛТД.» нерухоме майно 18 вказаних вище товариств.

Як зазначає орган досудового розслідування, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші невстановлені особи заволоділи нерухомістю мережі компаній «БРСМ Нафта» уклали фінансовий іпотечний договір від 03 січня 2018 року між компанією, зареєстрованою і діючою у відповідності до законодавства Беліза «Досал Трейдінг ЛТД» в особі ОСОБА_8 та ТОВ «ІМБЕР АУРУМ ЛТД» до погашення боргу у розмірі 25000000 доларів США.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи розмір матеріальних збитків (шкоди) нанесених мережі компаній «БРСМ Нафта» внаслідок злочинних дій становить 1 198 400 377 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, зв`язку в невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що слідчим суддею порушено вимоги ст. 178 КПК України, не дотримано обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України щодо встановлення обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам. Окрім того, не надано оцінку доказам, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 березня 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017100000000288, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 190 КК України.

21 січня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру від 20 листопада 2019 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 190 КК України, тобто в умисному протиправному заволодінні майном підприємств, у тому числі частками членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, печаток, штампів підприємств, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику шкоду та шахрайстві, вчиненому в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб.

20 листопада 2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Того ж дня ОСОБА_6 оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, строком до 21 березня 2020 року, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та захисника, з`ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею з`ясовано питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України, встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 190 КК України

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Однак, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, що органом досудового розслідування частково доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Зокрема,розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя повинен перевірити як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, так інаявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, щопідозрюванийможе переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, знищити або приховати докази, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. Крім того, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону слідчий суддя повинен взяти доуваги особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи,тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку суду. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня(Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків, зокрема, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Застосовуючи запобіжний захід, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

В свою чергу, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж того, про який просить слідчий і прокурор, згідно ч. 4ст. 194 КПК України, можливе при тих обставинах, коли є доведеною обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, однак відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти цим ризикам.

Обставин, які б давали можливість застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж той, про який просить прокурор, слідчий суддя при розгляді клопотання не встановив.

Слідчий суддя, пославшись на те, що прокурором не доведено та не обґрунтовано ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, разом з тим постався на існування інших ризиків, не зазначивши їх, в даному випадку прийняв незаконне рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки, відповідно до ч. 3ст. 194 КПК України, якщо прокурором доведено тільки обґрунтованість підозри (п. 1 ч. 1ст. 194 КПК України), і не доведено ризик (ризики) та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, то в такому разі застосування будь-якого запобіжного заходу щодо підозрюваного виключається, а можливим є лише покладення на нього обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку існують усі підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Згідно з повідомленням про підозру, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 4 ст. 190 КК України,отже підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачається.

Враховуючи обставини кримінального провадження, сімейний та майновий стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_6 , яка зможе забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України у випадку внесення застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_12 , наслідки від вчинених злочинів, особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку необхідно визначити заставу в розмірі який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 10510 000 (десять мільйонів п`ятсот десять тисяч) гривень, з метою гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючисьст. ст. 176-178,182,183,184,193,194,197-199,376, 404,405,407, 422КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_5 ,задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 21 березня 2020 року, заборонивши залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , -задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначивши строк дії ухвали 21 березня 2020 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі, що перевищує розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 5 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10510 000 гривень, у національній грошовійодиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617; код банку: 820172; назва банку: ГУ ДКСУ у м. Києві; номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 .

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання даного запобіжного заходу зобов`язаний внести кошти або забезпечити їх внесення заставодавцем.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_6 , прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти на підозрюваного ОСОБА_13 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого та прокурора або суду із встановленою ними періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначититерміндії зазначених обов`язків до 21 березня 2020 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткоюбанку, який підтверджує внесення застави на розрахунковийрахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий слідчому або ж прокурору у кримінальному провадженні, а також повідомлено слідчого суддю Голосіївського районного суду міста Києва.

З моменту внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться завикликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи неповідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на ньогопри застосуванні застави обов`язки, застава звертається на користь держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України йвикористовується у порядку, встановленому законом для використання коштівсудового збору.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11сс/824/1230/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Категорія ст.182 КПК України Доповідач: ОСОБА_1