Постанова

від 12.02.2020 по справі 296/1151/12-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 296/1151/12-ц

провадження № 61-48348св18

головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Благодійна організація Сучасний вибір ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Бім-Буд , ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Благодійної організації Сучасний вибір (далі - БО Сучасний вибір ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Бім-Буд (далі - ТОВ Бім-Буд ), ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про зобов`язання повернення у власність частки в статутному капіталі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ Бім-Буд . ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором не виконала та не сплатила йому обумовлену договором суму грошових коштів. Разом з тим ОСОБА_2 передала у власність БО Сучасний вибір 100 відсотків частки у статутному фонді ТОВ Бім-Буд . ОСОБА_2 не мала права передавати 100 відсотків частки у статутному фонді ТОВ Бім-Буд іншій особі, оскільки не виконала своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному фонді.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд зобов`язати БО Сучасний вибір повернути йому у власність 100 відсотків частки у статутному фонді ТОВ Бім-Буд .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що вибуття 100 відсотків частки у статутному капіталі ТОВ Бім-Буд із володіння позивача відбулося за його волею на підставі договору купівлі-продажу, а тому відповідно до приписів статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не може бути витребувано у добросовісного набувача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному фонді від 14 січня 2010 року, тому остання не мала права передавати 100 відсотків частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд іншій особі. За таких обставин суди необґрунтовано не застосували до спірних правовідносин норму статті 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Судом першої інстанції у порушенні вимог ЦПК України не проводилося підготовче провадження у справі. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження цієї справи та справи № 296/10773/16-ц, тоді як апеляційний суд, встановивши порушення місцевим судом норм процесуального права, дійшов упередженого висновку, що таке порушення зводиться до формального характеру та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

У квітні 2019 року від БО Сучасний вибір надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У січні 2020 року від БО Сучасний вибір надійшли додаткові пояснення щодо касаційної скарги, у яких заявник зазначає, що на момент звернення позивача до суду із позовом чинна на той час редакція Господарського процесуального кодексу України не відносила вказану категорію спорів до юрисдикції господарських судів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

14 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу частки в статутному фонді, згідно з пунктом 1 якого продавець ( ОСОБА_1 ), який є власником частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд у розмірі 100 відсотків, яка сплачена ним у сумі 2 000 000,00 грн, передав у власність (продав), а покупець ( ОСОБА_2 ) прийняла у власність (купила) вказану частку і зобов`язалася сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу частки в статутному фонді від 14 січня 2010 року сторони оцінили вартість частки, що продається за цим договором, у сумі 2 000 000,00 грн, які покупець повинен сплатити продавцю до 14 квітня 2011 року.

Заявою від 14 січня 2010 року ОСОБА_1 повідомив про свій вихід із складу учасників ТОВ Бім-Буд та просив виключити його із складу учасників підприємства. Належну йому частку в статутному фонді та майні товариства відступив ОСОБА_2 . Справжність підпису на заяві засвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слівінською О. Б. за номером в реєстрі 27.

Рішенням загальних зборів ТОВ Бім-Буд , яке оформлено протоколом від 14 січня 2010 року № 4, вирішено: вивести ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Бім-Буд у зв`язку з продажем належної йому частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд згідно з поданою заявою; включити ОСОБА_2 до складу засновників ТОВ Бім-Буд , у зв`язку з купівлею частки у статутному фонді.

15 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та БО Сучасний вибір укладений договір купівлі-продажу частки в статутному фонді, згідно з пунктом 1 якого продавець ( ОСОБА_2 ), який є власником частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд у розмірі 100 відсотків, передав у власність (продав), а покупець (БО Сучасний вибір ) прийняв у власність (купив) вказану частку і зобов`язався сплатити її вартість на умовах встановлених цим договором.

15 грудня 2010 року рішенням загальних зборів ТОВ Бім-Буд , яке оформлене протоколом № 7, вирішено вивести ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ Бім-Буд , у зв`язку з продажем БО Сучасний вибір належної їй частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд згідно з поданою заявою; включити БО Сучасний вибір до складу засновників ТОВ Бім-Буд у зв`язку з купівлею частки в статутному фонді.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 15 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час подання позову), які кореспондуються з приписами статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

На час подання позову підвідомчість господарських справ була установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на час подання позову), згідно з пунктом 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України (чинній на час розгляду справи судами) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 11 цього Закону учасники товариства зобов`язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

У статті 50 Закон № 1576-XII у вказано, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до статті 51 вказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 53 Закону № 1576-XII передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У позові, поданому у жовтні 2011 року до суду, ОСОБА_1 просив зобов`язати БО Сучасний вибір повернути йому у власність 100 відсотків частки у статутному капіталі ТОВ Бім-Буд .

У цій справі позов ініційовано ОСОБА_1 щодо правовідносин за укладеним із ОСОБА_2 договором купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ Бім-Буд від 14 січня 2010 року та виниклих у подальшому правовідносин між ОСОБА_2 та БО Сучасний вибір , ОСОБА_1 та БО Сучасний вибір щодо передачі 100 відсотків частки у статутному фонді ТОВ Бім-Буд .

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються розпорядження корпоративними правами, а тому із урахуванням наведених норм процесуального права такі правовідносини є господарсько-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Наведене узгоджується із правовими висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 911/3494/16 (провадження № 12-44гс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 331/2533/17 (провадження № 14-315цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 203/2501/15-ц (провадження № 14-411цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 756/10182/16-ц (провадження № 14-528цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що відносини між учасниками справи виникли щодо розпорядження корпоративними правами, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

У цьому випадку Корольовський районний суд м. Житомира та Житомирський апеляційний суд не є судом, встановленим законом для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а господарського судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

Керуючись статтями 256, 409, 410, 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Сучасний вибір , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Бім-Буд , ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про зобов`язання повернення у власність частки в статутному капіталі закрити.

Суд роз`яснює ОСОБА_1 про те, що розгляд вказаної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко