Постанова

від 13.02.2020 по справі 596/1024/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 596/1024/18

провадження № 61-11176св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації Гусятинської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року у складі судді: Лисюк І. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Сташківа Б. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , державний реєстратор відділу державної реєстрації Гусятинської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішення зборів засновників, змін до статуту, договору дарування, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому зазначав, що він є співвласником та співзасновником Агропромислового підприємства Нива (далі- АП Нива ), якому належить Хоростківський комбікормовий завод як цілісний майновий комплекс. У 2005 році інші особи незаконним способом заволоділи будівлями і спорудами Хоростківського комбікормового заводу. Співзасновники АП Нива - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись до позивача, який є адвокатом, із проханням про надання правничої допомоги у питанні повернення майна АП Нива , взамін запропонували позивачу 30 % частки статутного капіталу АП Нива з частки ОСОБА_5 (яка складала 44 %), та 30 % із частки ОСОБА_2 (яка складала 56 %). ОСОБА_2 написав відповідну розписку від 29 липня 2009 року. Після судових процесів, які тривали протягом 9 років, право власності на будівлі та споруди комбікормового заводу було визнано за АП Нива . Однак, ОСОБА_2 , не виконав свого зобов`язання за розпискою, а навпаки, таємно, без загальних зборів вніс зміни до переліку засновників, відчуживши 70 % статутного капіталу ОСОБА_3 , хоча мав 56 %, а потім дописав собі ще 14 %, без повідомлення та без погодження із позивачем, чим порушив законодавство і права позивача.

З врахуванням наведеного позивач просив: визнати недійсними рішення загальних зборів, зміни до статуту та договір дарування від лютого 2018 року; зобов`язати ОСОБА_2 внести зміни до установчих документів АП Нива , збільшивши частку ОСОБА_1 в статутному капіталі АП Нива на 30 % за рахунок частки ОСОБА_2 , внаслідок чого визнати ОСОБА_1 співвласником АП Нива з часткою 60 % статутного капіталу АП Нива , а ОСОБА_2 з часткою 40 % та внести ці зміни до державного реєстру; зобов`язати державного реєстратора при Гусятинській районній державній адміністрації скасувати зміни в державному реєстрі співвласників АП Нива від 16 лютого 2018 року.

21 вересня 20218 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про доповнення прохальної частини позовної заяви та просив: визнати недійсним договір дарування 70 % статутного капіталу АП Нива , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 30 % частки статутного капіталу АП Нива , яка належить ОСОБА_2 , залишивши за ОСОБА_2 40% статутного капіталу АП Нива , а за ОСОБА_1 - 60 %; зобов`язати державного реєстратора в Гусятинському районі Тернопільської області внести зміни в статут АП Нива , визначивши ОСОБА_1 співвласником 60 % статутного капіталу АП Нива , а ОСОБА_2 співвласником 40 % статутного капіталу АП Нива .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком стосовно того, що чинним законодавством і статутом АП Нива ; не заборонено відчуження учасником своєї частки третім особам, а переважне право на придбання учасником частки у статутному капіталі виникає лише у разі її продажу, в той час як у цьому випадку частка була відчужена шляхом дарування, тому ОСОБА_2 належна йому частка була відчужена правомірно, а в ОСОБА_1 не виникло переважного права на її придбання.

Апеляційний суд також погодився із висновком місцевого суду про відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів від 15 лютого 2018 року, затверджених на цих зборах змін до статуту, адже збори були проведені відповідно до положень статуту АП Нива , ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, чого не заперечив також і у суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким: визнати недійсними рішення (протокол) загальних зборів АП Нива від 15 лютого 2018 року, договір дарування 70 % частки майна АП Нива , підписаний ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 від 18 грудня 2017 року та зобов`язати ОСОБА_2 внести зміни до установчих документів АП Нива , збільшивши частку ОСОБА_1 у статутному капіталі АП Нива на 30 % за рахунок зменшення частки ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що ОСОБА_2 написав розписку в якій не вказав імені заявника, проте зобов`язання викладене у ній він взяв саме перед заявником, чим вчинив шахрайські дії.

У судовому засіданні ОСОБА_2 визнавав, що він писав згадану розписку, однак вказував, що вона була написана для адвоката Скакуна, проте суди належним чином не дослідили цей доказ внаслідок чого не дали йому відповідної оцінки.

ОСОБА_1 вказує, що виключно його коштом та його зусиллями відбулося повернення комбікормового заводу до майна АП Нива , а тому вважає, що станом на 30 травня 2018 року він повністю виконав взяті на себе зобов`язання, що є підставою для задоволення його позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу та заява про продовження строку на подання відзиву, у якій він просив поновити строк на його подання.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції на підставі частини другої статті 127 ЦПК України вважає можливим продовжити ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та приєднати його до матеріалів справи.

На обґрунтування відзиву на касаційну скаргу зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обґрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Гусятинського районного суду Тернопільської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що засновниками АП Нива до 15 грудня 2013 року були: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7

15 грудня 2013 року відбулись збори засновників АП Нива , на яких вирішено: виключити зі складу співзасновників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у зв`язку із передачею належних їм часток згідно договорів; включено до складу співзасновників ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям частки згідно договору від 14 грудня 2013 року; затверджено частки у статутному капіталі згідно договорів про передачу часток, а саме: ОСОБА_2 - 70%, ОСОБА_1 - 30%; затверджено статут АП Нива в новій редакції; надано право реєстрації змін до установчих документів ОСОБА_8 .

Із Статуту АП Нива , затвердженого зборами засновників АП Нива від 15 грудня 2013 року, державна реєстрація якого проведена 04 лютого 2014 року встановлено, що, засновниками підприємства є ОСОБА_2 (частка в статутному фонді 127 207, 50 грн, що становить 70 %), та ОСОБА_1 (частка в статутному фонді 54 517, 50 грн, що становить 30 %).

Відповідно до п. 3.1 Статуту АП Нива , підприємство створюється у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Статут затверджений засновниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується їхніми підписами.

Згідно нотаріально посвідченого договору дарування частки у статутному капіталі від 08 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальником) та ОСОБА_3 (обдаровуваним), дарувальник передає обдаровуваному безоплатно у власність 70 % статутного капіталу АП Нива . Прийняттям подарунка вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

15 лютого 2018 року відбулися збори засновників АП Нива , про які належним чином був повідомлений ОСОБА_1 , чого він не заперечив у суді, однак він не з`явився на ці збори.

Зборами засновників АП Нива від 15 лютого 2018 року затверджено нову редакцію статуту підприємства, відповідно до якого засновниками АП Нива є ОСОБА_3 (частка в статутному фонді 70 %) та ОСОБА_1 (частка у статутному фонді 30 %).

Статутом АП Нива не встановлено заборони на відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам.

ОСОБА_1 надав суду копію розписки від 29 липня 2009 року, оригінал якої знаходиться у нього, із змісту якого встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується за надані юридичні послуги передати 30 % від загальної вартості майна АП Нива АДРЕСА_1, де має 56 % від загальної вартості (залишаю за собою 26% станом на 29 липня 2009 року) .

З 2015 року співпраця між підприємством та адвокатом ОСОБА_1 була припинена, угоди по представництву інтересів АП Нива з ОСОБА_1 було розірвано. АП Нива оплачувало послуги ОСОБА_1 по представництву інтересів підприємства в судах.

З довідки АП Нива від 12 жовтня 2018 року №12/10/18 встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про включення його в учасники АП Нива та розгляд відповідного клопотання на зборах Засновників з врахуванням розписки від 29 липня 2009 року не звертався та це питання на зборах засновників не розглядалось.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї ухвали норми УПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що спір у цій справі виник з правочину щодо часток у юридичній особі (договору дарування часток у статутному капіталі товариства) та стосується його права на частку у більшому розмірі ніж 30 %. Також вказує, що предметом розгляду у справі є зобов`язання державного реєстратора внести зміни до статуту АП Нива .

Згідно з пунктом 1.4 Статуту АП Нива засновниками підприємства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із частками у статутному капіталі в розмірі 30 % та 70 % відповідно.

ОСОБА_1 22 травня 2018 року звертався до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів, змін до статуту та договору купівлі-продажу (чи дарування) від лютого 2018 року; зобов`язання державного реєстратора при Гусятинській райдержадміністрації скасувати зміни в державному реєстрі співвласників АП Нива .

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року у справі № 921/186/18 ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті позовної заяви та її повернуто з тих підстав, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала господарського суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року про відмову у прийнятті позовної заяви у справі № 921/186/18 набрала законної сили.

Оскільки господарський суд відмовив у прийнятті позовної заяви, поданої заявником з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і в цій справі і ухвала набрала законної сили, Верховний Суд вважає, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства, що узгоджується із правою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 640/3452/19 (провадження № 14-583цс19).

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до пункту д частини першої статті 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями зазначених норм права учасник підприємства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.

Відповідно до частини першої статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 цього Кодексу передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування частки у статутному капіталі товариства є підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до іншої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його іншою особою. Отже, це спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 з посиланнями на обставини написання ОСОБА_2 розписки на його користь та докладання самим заявником зусиль для повернення комбікормового заводу до майна АП Нива з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 надав суду копію розписки від 29 липня 2009 року, оригінал якої знаходиться у нього, із змісту якого встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується за надані юридичні послуги передати 30 % від загальної вартості майна АП Нива АДРЕСА_1, де має 56 % від загальної вартості (залишаю за собою 26% станом на 29 липня 2009 року) .

З 2015 року співпраця між підприємством та адвокатом ОСОБА_1 була припинена, угоди з представництва інтересів АП Нива з ОСОБА_1 було розірвано. АП Нива оплачувало послуги ОСОБА_1 з представництва інтересів підприємства в судах.

З довідки АП Нива від 12 жовтня 2018 року №12/10/18 встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про включення його в учасники АП Нива та розгляд відповідного клопотання на зборах Засновників з врахуванням розписки від 29 липня 2009 року не звертався та це питання на зборах засновників не розглядалось.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що надана позивачем ОСОБА_1 копія розписки від 29 липня 2009 року, для підтвердження права на частку в статутному капіталі АП Нива , не є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження виникнення у ОСОБА_2 зобов`язання перед ОСОБА_1 передати 30 % від загальної вартості майна АП Нива АДРЕСА_1, де останній має 56 % від загальної вартості в розумінні статей 77, 78, 80 ЦПК України, оскільки зазначений доказ не стосується предмета доказування і, відповідно, не дає змоги дійти до висновку про наявність чи відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що розписка від 29 липня 2009 року, на яку посилається позивач як на правочин не містить необхідних умов, зокрема, щодо місця його вчинення, вартості майна (частки статутного капіталу), за які саме юридичні послуги та їх обсяг майно передається, дані особи, на користь якої мають бути вчинені дії щодо передачі майна, строк до якого зобов`язання має бути виконано, тощо

Таким чином колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, з приводу встановлення обставин справи досліджені судами попередніх інстанцій і їм була надана відповідна правова оцінка, а тому колегія суддів не бере їх до уваги, адже вони зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про розгляд за його участю справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення зборів засновників, змін до статуту, договору дарування, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії.

17 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій ОСОБА_2 , зокрема просив провести розгляд справи за його участю.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд за його участю справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення зборів засновників, змін до статуту, договору дарування, визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська