Ухвала

від 19.02.2020 по справі

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

19 лютого 2020 року ЗД/380/14/20 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР про забезпечення позову від 17 лютого 2020 року, подану до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР до подання позовної заяви звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:

- зупинити виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019 до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі, яка буде відкрита на підставі позовної заяви, поданої позивачем до відповідача про визнання дій Головного управління Держпраці у Львівській області по проведенню перевірки протиправними та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019.

Подана заява обґрунтована тим, що відповідачем пред`явлено до виконання у Кам`янка-Бузький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019, винесену за результатами проведення з 16 жовтня по 29 жовтня 2019 року позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

Позивач вважає зазначену позапланову перевірку незаконною, а складену за її результатами постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019 протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом.

Також позивач зазначає, що відповідного до вимог приписів частини другої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України ним буде подано позовну заяву до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, предметом якої буде оскарження дій Головного управління Держпраці у Львівській області щодо проведення перевірки та оскарження постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019.

Позивач стверджує, що виконання очевидно протиправної постанови відповідача призведе до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки йому буде завдана шкода, пов`язана з виконанням такої постанови, накладенням арешту на його банківські рахунки, що унеможливить здійснення ним господарської діяльності та проведення виплати заробітної плати своїм працівникам.

Із урахуванням наведеного просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

При вирішенні даної заяви суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами четвертою - шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм вказує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач покликається на те, що виконання очевидно протиправної постанови відповідача призведе до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки йому буде завдана шкода, пов`язана з виконанням такої постанови, накладенням арешту на його банківські рахунки, що унеможливить здійснення ним господарської діяльності та проведення виплати заробітної плати своїм працівникам.

Судом не враховуються покликання відповідача на очевидну протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) постанови відповідача підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Тому судом не встановлено підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Разом з тим, судом враховуються доводи позивача про те, що виконання постанови відповідача призведе до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки йому буде завдана шкода, пов`язана з виконанням такої постанови, накладенням арешту на його банківські рахунки, що унеможливить здійснення ним господарської діяльності та проведення виплати заробітної плати своїм працівникам з таких підстав.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27 грудня 2019 року на Товариство з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР накладено штраф у розмірі 375570,00 грн.

Згідно з пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (надалі - Порядок № 509) штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України)).

Частиною першою Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Так, пунктом сьомим частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Стаття 10 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, викладеними в заяві про забезпечення позову від 17 лютого 2020 року, поданої до подання позовної заяви щодо настання негативних майнових наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки постанова Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27 грудня 2019 року є підставою для стягнення з позивача значної грошової суми (штрафу) у розмірі, який становить 375570,00 грн., що може негативно вплинути на здійснення ним господарської діяльності, а також належної виплати заробітної плати працівникам товариства. Невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому істотно ускладнити поновлення прав позивача, якому доведеться докласти значних зусиль для того, щоб відновити свої права та повернути майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання вказаної постанови.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити виконання постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019 до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі, яка буде відкрита на підставі позовної заяви, поданої позивачем до відповідача про визнання дій Головного управління Держпраці у Львівській області по проведенню перевірки протиправними та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019. З цього приводу суд зазначає, що статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову, серед яких відсутній такий вид забезпечення позову як зупинення виконання рішення суб`єкта владних повноважень (у даному випадку постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27.12.2019 року).

Разом з тим, пунктом першим частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Таким чином, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, з метою забезпечення збалансованості інтересів обох сторін у справі, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, суд приходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову від 17 лютого 2019 року підлягає задоволенню частково у спосіб: зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27 грудня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо її оскарження.

Також суд роз`яснює, що відповідно до частини другої статті 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, в іншому випадку - згідно вимог частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову скасовуються судом.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР (вул. Шевченка, 72, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 36929649) про забезпечення позову від 17 лютого 2020 року, подану до подання позовної заяви - задоволити частково.

Забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВЯТИБОР (вул. Шевченка, 72, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 36929649) у спосіб:

- зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3986/1425/АВ/ФС від 27 грудня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо її оскарження.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала складена в повному обсязі 19.02.2020 року.

Суддя Клименко О.М.