Ухвала

від 19.02.2020 по справі 620/611/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/611/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Бородавкіної С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-10688-17 на суму 21 030,90 грн.

Одночасно з пред`явленням позову до суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, мотивовану тим, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження із примусового виконання оскаржуваної вимоги, у зв`язку із чим звернуто стягнення на його заробітну плату. На переконання заявника, наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Судом встановлено, що спірною вимогою Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок у сумі 21 030,90 грн. Вказана вимога податковим органом пред`явлена до примусового виконання, у зв`язку із чим старшим державним виконавцем Центрального ВДВС міста Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення за заробітну плату боржника.

Отже, в межах відкритого виконавчого провадження здійснюється примусове виконання вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-10688-17, яка, у свою чергу, оскаржена у судовому порядку та спір між сторонами не вирішено.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закон № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26).

Частиною сьомою цієї статті визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27.05.2013 у справі "Суханов та Ільченко проти України" першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в "інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення єдиного внеску в примусовому порядку на підставі вищевказаної вимоги до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову. При цьому, суд погоджується з доводами заявника, що у разі невжиття заходів із забезпечення адміністративного позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, зокрема, майновим.

Відповідно до статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що ефективність захисту інтересів заявника безпосередньо залежить від недопущення настання несприятливих змін власного матеріального становища у вигляді неправомірного стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів, а тому суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, задовольнивши відповідну заяву.

При цьому, суд враховує, що правомірність вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-10688-17 буде перевіряється судом у межах розгляду справи №620/611/20. Однак, сам по собі факт оскарження вимоги про стягнення єдиного внеску в судовому порядку не зупиняє її виконання.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-10688-17 (виконавче провадження №60559911) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №620/611/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 та Головному управлінню Державної податкової служби у Чернігівській області - до відома.

Копію ухвали направити Центральному відділу Державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14000) - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19.02.2020.

Стягувач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43192484, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000).

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Бородавкіна