Рішення

від 18.02.2020 по справі 826/8602/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року м. Київ № 826/8602/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням поданої заяви від 28.02.2019, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2017 №0032314204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 38979,81 грн., з яких 31183,85 грн. - податкове зобов`язання, а 7795,86 грн. - штрафні санкції.

Позов мотивований тим, що на переконання позивача уповноваженими особами відповідача під час здійснення документальної планової виїзної перевірки позивача зроблено помилкові висновки про заниження останнім суми податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що і стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві на адміністративний позов.

Враховуючи думку сторін та заявлене клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) згідно даних органів державної статистики про основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік здійснює діяльність за кодом 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.12.2018 №1004721976.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, підпункту 13.1.2 пункту 13.1. статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2017 №10557 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 4 квартал 2017 року, уповноваженими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 відповідно до затвердженого плану перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672.

Так, проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 31183,85 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік у сумі 16107,44 грн.; за 2016 рік у сумі 15076,41 грн.

Такий висновок зроблено в результаті перевірки визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: згідно даних звітної податкової декларації від 09.02.2016 №9275521599 та уточнюючої податкової декларації від 02.09.2016 №1600060841 за 2015 рік вказана сума становила 22552,08 грн., а згідно даних звітної податкової декларації від 30.01.2017 №9268556204 - 69020,73 грн., натомість за даними перевірки дані суми становили - 38659,52 грн. та 84097,14 грн. відповідно.

За період з 06.07.2015 по 31.12.2015 задекларована позивачем сума валового доходу за 2015 рік склала 644200,80 грн.

За результатами перевірки сума валового доходу позивача за означений період склала 655313,80 грн.

Заниження в розмірі 11113,00 грн., що є порушенням пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, виникло за рахунок не відображення у складі валового доходу акцизного податку на суму 11113,00 грн.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 задекларована позивачем сума валового доходу за 2016 рік склала 2205578,49 грн.

За результатами перевірки сума валового доходу позивача за вказаний період склала 2220657,06 грн.

Заниження на суму 15078,57 грн., в порушення пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, виникло внаслідок не внесення зазначених коштів до Книги обліку доходів та витрат, які надійшли на розрахунковий рахунок та реєстратор розрахункових операцій.

За період з 06.07.2015 по 31.12.2015 задекларована позивачем сума витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за 2015 рік склала 516215,42 грн.

За результатами перевірки сума витрат пов`язаних з одержанням доходу склала 446791,18 грн.

Таким чином, перевіркою правильності відображення валових витрат ФОП ОСОБА_1 встановлено їх завищення на суму 69424,24 грн., а саме в порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивачем включено до складу інших витрат плату за видачу ліцензії в сумі 4000,00 грн., сплату акцизного податку в сумі 5518,00 грн., придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 59906,24 грн.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 задекларована позивачем сума витрат, пов`язаних з господарською діяльністю за 2016 рік склала 1822129,98 грн.

За результатами перевірки сума витрат, пов`язаних з одержанням доходу, склала 1753450,74 грн.

Таким чином, перевіркою правильності відображення валових витрат ФОП ОСОБА_1 встановлено їх завищення на суму 68679,24 грн., а саме в порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України позивачем включено до складу інших витрат сплату єдиного внеску в сумі 46497,00 грн. за відсутності нарахувань відповідної суми, сплату в сумі 3080,00 грн. ТОВ "Навчальний центр "Данко" (код 37500618) за послуги з консультування з питань бухгалтерського обліку з тематики "Ведення податкового обліку, формування фінансової та податкової звітності на підприємстві з використанням 1С 8.2 Бухгалтерія та M.E.Doc" за наявності бухгалтера відповідно до штату працівників, придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 19102,24 грн.

Відповідно, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 164295,05 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 80537,24 грн. (11113,00 грн. + 69424,24 грн.); за 2016 рік на суму 83757,81 грн. (15078,57 грн. + 68679,24 грн.), що є порушенням пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Отже, за 2015 рік чистий оподатковуваний дохід позивача становив 208522,62 грн. (127985,38 грн. (згідно даних податкових декларацій позивача за 2015 рік від 09.02.2016 №9275521599 та від 02.09.2016 №1600060841) + 80537,24 грн.).

Враховуючи положення статті 167.1 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 донараховано 16107,44 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік (38659,52 грн. (сума зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік визначена за результатами перевірки) - 22552,08 грн. (самостійно визначена позивачем до сплати сума з податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік).

За 2016 рік чистий оподатковуваний дохід позивача становив 467206,32 грн. (383448,51 грн. (згідно податкової декларації позивача за 2016 рік від 30.01.2017 №9268556204) + 83757,81 грн.).

Враховуючи положення статті 167.1 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 донараховано 15076,41 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік (84097,14 грн. (сума зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік визначена за результатами перевірки) - 69020,73 грн. (самостійно визначена позивачем до сплати сума з податку з доходів фізичних осіб за 2016 рік).

Як наслідок, виявлена перевіркою розбіжність на загальну суму 31183,85 грн. (16107,44 грн. за 2015 рік та + 15076,41 грн. за 2016 рік) у зв`язку з заниженням позивачем суми податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що є порушенням пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, і стала підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті (тут і надалі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, згідно наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

На переконання позивача, відповідні суми на придбання зазначених в акті від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672 ТМЦ були документально підтверджені та правомірно включені до складу витрат, оскільки останні безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 за зареєстрованими кодами КВЕД.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпунктів 177.4.1-177.4.5 пункту 177.4 статті 174 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до змісту акту від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672 та як вже було зазначено вище, виявлене уповноваженими особами відповідача під час перевірки позивача: заниження валового доходу за перевіряємий період в розмірі 11113,00 грн. виникло за рахунок не відображення у складі доходу акцизного податку на суму 11113,00 грн.; заниження в сумі 15078,57 грн. - внаслідок не внесення зазначених коштів до Книги обліку доходів та витрат, які надійшли на розрахунковий рахунок та РРО.

В той же час, виявлене перевіркою завищення позивачем валових витрат виникло через включення до складу інших витрат плати за видачу ліценції в сумі 4000,00 грн., сплати акцизного податку в сумі 5518,00 грн., сплати єдиного внеску в сумі 46497,00 грн., сплати в сумі 3080,00 грн. ТОВ "Навчальний центр "Данко" за послуги з консультування, витрати на придбання ТМЦ на суму 59906,24 грн. та на суму 19102,24 грн.

Так, пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 173 Податкового кодексу України).

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 по справі №815/5632/16 (провадження №К/9901/4783/17) зазначив, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу, а саме: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 Податкового кодексу України не робить виключення для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій по справі, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

Разом з тим, вказуючи на приписи Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, враховуючи, що акцизний податок в подальшому підлягає перерахуванню до бюджету, судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що акцизний податок не призводить до зростання власного капіталу, а отже не може бути врахований як дохід.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

В подальшому законодавцем врегульовано це питання та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 №1797-VІІІ пункт 177.3 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 177.3.1 такого змісту: не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно, викладене дає підстави суду для висновку, що позивачем за перевіряємий період правомірно не включено у складі доходу суму акцизного податку в розмірі 11113,00 грн., а отже і не мало місця заниження валового доходу за відповідний період, як про те вказано в акті від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672.

Щодо включення позивачем до складу інших витрат плати за видачу ліценції в сумі 4000,00 грн., сплати акцизного податку в сумі 5518,00 грн., сплати єдиного внеску в сумі 46497,00 грн., сплати в сумі 3080,00 грн. ТОВ "Навчальний центр "Данко" за послуги з консультування, витрати на придбання ТМЦ на суму 59906,24 грн. та на суму 19102,24 грн., суд зазначає, що згаданим вище пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.

Оскільки даний перелік не містить вказаних витрат, як прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, суд робить висновок про правомірність доводів контролюючого органу щодо завищення позивачем суми витрат за відповідний період шляхом їх включення до складу інших витрат, що не передбачено пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду відповідно до вищевказаної постанови від 22.07.2019 по справі №815/5632/16.

В акті перевірки від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672 зазначено, що до перевірки позивачем були надані: фіскальні чеки на придбання ТМЦ від ТОВ "Метро кеш енд кері Україна" в сумі 37187,71 грн., від ТОВ "Ашан Україна" в сумі 12556,95 грн., ТОВ "Легіон-2015" в сумі 902,27 грн., ТОВ "Лабр" в сумі 1804,52 грн., ТОВ "Сав-Дістрибюшн" в сумі 1049,00 грн., "Ринок" в сумі 1576,13 грн., ТОВ "Епіцентр К" в сумі 3973,48 грн., ТОВ "Фоззі-Сільпо" в сумі 856,18 грн., які не підтверджують факт оплати ТМЦ ФОП ОСОБА_1 ; квитанції до прибуткових касових ордерів, фіскальні чеки на придбання ТМЦ від ТОВ "Метро кеш енд кері Україна" в сумі 3921,83 грн., від ТОВ "Ашан Україна" в сумі 8224,78 грн., від ТОВ "Легіон-2015" в сумі 140,44 грн., від ТОВ "Епіцентр К" в сумі 3697,19 грн., від ФОП ОСОБА_2 в сумі 675,00 грн., які не підтверджують факт оплати ТМЦ ФОП ОСОБА_1 , а також не пов`язані з отриманням доходів. При цьому, до перевірки не було надано товарні чеки від 18.03.2016 №47839 на суму 1240,00 грн. та від 21.03.2016 №47872 на суму 1203,00 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016№13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З наданих позивачем в якості додатків до відповіді на відзив відповідача копій фіскальних звітних чеків убачається, що окремі ТМЦ на відповідні суми були придбані ФОП ОСОБА_1 , однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно визначення в пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Відповідно до висновку викладеному у листі Міністерства фінансів України від 28.02.2007 №31-34000-20-16/3985, термін "товарно-матеріальні цінності" за економічним змістом відповідає терміну "запаси".

Згідно акту перевірки від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672, ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування із використанням зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

У відповідності до приписів статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Як зазначено у пунктах 1, 2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

Таким чином, за сукупності викладеного, суд виходить з того, що позивачем не наведено доводів, які б спростовували висновки контролюючого органу про виявлені уповноваженими особами відповідача під час документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушення податкового законодавства в частині правомірності включення до витрат за перевіряємий період сум на придбання відповідних ТМЦ. Зокрема, позивачем не надано суду доказів, що свідчать про належне документальне оформлення придбаних ТМЦ, та які безпосередньо пов`язані зі здійсненням господарської діяльності за зареєстрованими КВЕД, оскільки за окремими наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків неможливо достеменно встановити факт придбання відповідних ТМЦ саме ФОП ОСОБА_1 та стверджувати про їх використання у подальшій господарській діяльності позивача. Крім того, за деякими копіями фіскальних чеків вбачається придбання товарів у продавців не зазначених в акті перевірки від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672, а також лікарських засобів та лакофарбових матеріалів, використання яких у своїй господарській діяльності позивачем жодним чином не обґрунтовано.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд вважає, що винесене ГУ ДФС у м. Києві за висновками акту від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672 податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0032314204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 38979,81 грн., підлягає скасуванню в частині збільшення податкового зобов`язання та, відповідно, штрафних (фінансових) санкцій на суму акцизного податку не включеного позивачем в дохід за перевіряємий період.

Так, згідно акту від 23.11.2017 №2353/26-15-42-04-2890905672 задекларована позивачем сума валового доходу за 2015 рік становила 644200,80 грн. Натомість, згідно проведеної перевірки за висновками уповноважених осіб контролюючого органу вказана сума становила 655313,80 грн., що відповідно складає різницю в 11113,00 грн. - акцизний податок, який за вищенаведеного правомірно не включено позивачем до суми валового доходу за відповідний період.

Задекларована позивачем сума валових витрат за 2015 рік становила 516215,42 грн., натомість за даними перевірки ця сума складала 446791,18 грн., що становить різницю в 69424,24 грн. - сума занижених позивачем валових витрат за відповідний період.

За 2015 рік позивачем самостійно визначено оподатковуваний дохід у розмірі 127985,38 грн. (644200,80 грн. - 516215,42 грн.) та податок до сплати - 22552,08 грн.

Згідно приписів пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII мінімальна заробітна плата на 2015 рік у місячному розмірі з 1 січня становила 1218,00 грн.

Керуючись вказаними положеннями статті 167 Податкового кодексу України, розрахунок донарахованої суми податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік контролюючим органом у відношенні позивача здійснено наступним чином.

208522,62 грн. / 5 = 41704,52 грн., де

208522,62 грн. - визначений контролюючим органом оподатковуваний дохід позивача за відповідний період (655313,80 грн. - 446791,18 грн.);

5 - кількість місяців у перевіряємому періоді (серпень-грудень 2015 року).

41704,52 грн. > 12180,00 грн. (десятикратний розмір місячної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року).

За ставкою 15% податок складав:

12180,00 грн. * 15% * 5 = 9135,00 грн.

За ставкою 20% податок складав:

(41704,52 грн. - 12180,00 грн.) * 20% * 5 = 29524,52 грн.

9135,00 грн. + 29524,52 грн. = 38659,52 грн. (визначена контролюючим органом у відношенні позивача сума зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік)

38659,52 грн. - 22552,08 грн. = 16107,44 грн. - донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік контролюючим органом у відношенні позивача.

Враховуючи, що позивачем обґрунтовано не включено в суму валового доходу за 2015 рік акцизний податок у розмірі 11113,00 грн., суд вважає що відповідна сума донарахування податку з доходів фізичних осіб за вказаний період повинна була становити наступну суму.

644200,80 грн. - 446791,18 грн. = 197409,62 грн. (сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік);

197409,62 / 5 = 39481,92 грн.

39481,92 грн. > 12180,00 грн.

За ставкою 15% податок складав:

12180,00 грн. * 15% * 5 = 9135,00 грн.

За ставкою 20% податок складав:

(39481,92 грн. - 12180,00 грн.) * 20% * 5 = 27301,92 грн.

9135,00 грн. + 27301,92 грн. = 36436,92 грн. - сума податкових зобов`язань позивача з доходів фізичних осіб за 2015 рік.

36436,92 грн. - 22552,08 грн. = 13884,84 грн. - сума донарахувань податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік у відношенні позивача.

Контролюючим органом спірним податковим повідомленням-рішенням за перевіряємий період у відношенні позивача визначено податкових зобов`язань на загальну суму 38979,81 грн., у тому числі: 31183,85 грн. за податковими зобов`язаннями (16107,44 грн. за 2015 рік + 15076,41 грн. за 2016 рік) та 7795,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (25% від суми визначеного податкового зобов`язання відповідно до абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).

При цьому, як встановлено судом, відповідне податкове зобов`язання становило 36201,56 грн., у тому числі: 28961,25 грн. за податковими зобов`язаннями (13884,84 грн. за 2015 рік + 15076,41 грн. за 2016 рік) та 7240,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню в частині донарахування податкових зобов`язань на загальну суму 2778,25 грн. (38979,81 грн. - 36201,56 грн.), у тому числі: на суму 2222,60 грн. за податковими зобов`язаннями ((16107,44 грн. - 13884,84 грн.) за 2015 рік + 15076,41 грн. за 2016 рік) та на суму 555,55 грн. (7795,86 грн. - 7240,31 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку та не довів суду правомірність донарахування позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов`язань на загальну суму 2778,25 грн.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Першочергово позивачем заявлялись дві вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір згідно Закону України "Про судовий збір" 08.07.2011 №3674-VI на загальну суму 726,73 грн.

Надалі, заявою від 28.02.2019 представник позивача просив розглядати спір лише за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2017 №0032314204.

Оскільки визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2017 №0032314204 в частині донарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань на суму 2778,25 грн. становить 7,13% від загальної суми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зі сплаченого позивачем судового збору

на суму 726,73 грн. відшкодуванню у пропорційному відношенні підлягає сума 72,18 грн. ((726,73 грн. - 704,80 грн. (ставка судового збору за одну вимогу майнового характеру відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")) + 704,80 грн. * 7,13%).

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2017 №0032314204 в частині збільшення суми грошових зобов`язань за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", код платежу 11010500, на суму 2778,25 грн., у тому числі: на суму 2222,60 грн. за податковими зобов`язаннями та на суму 555,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати у сумі 72,18 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко