Ухвала

від 02.11.2020 по справі 826/8602/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/8602/18

адміністративне провадження № К/9901/26795/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №826/8602/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0032314204 від 07.12.2017р.,

установив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2017 №0032314204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 38979,81 грн., з яких 31183,85 грн. - податкове зобов`язання, а 7795,86 грн. - штрафні санкції.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уповноваженими особами відповідача під час здійснення документальної планової виїзної перевірки позивача зроблено помилкові висновки про заниження останнім суми податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що і стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2017 №0032314204 в частині збільшення суми грошових зобов`язань за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", код платежу 11010500, на суму 2778,25 грн., у тому числі: на суму 2222,60 грн. за податковими зобов`язаннями та на суму 555,55 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2018 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762 гривні.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2017 №0032314204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 38979,81 грн., з яких 31183,85 грн. - податкове зобов`язання, а 7795,86 грн. - штрафні санкції.

Позовна вимога не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №826/8602/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0032314204 від 07.12.2017р.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко