Постанова

від 19.02.2020 по справі 400/1618/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1618/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Дата і місце ухвалення 25.11.2019р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року по справі за позовом Фермерського господарства "Гарант-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2019 року Фермерське господарство "Гарант-Агро" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про зобов`язання відповідача зареєструвати фермерське господарство "Гарант-Агро" платником єдиного податку четвертої групи на 2019 рік з 01.01.2019 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт посилався на те, що до четвертої групи єдиного податку можуть бути віднесені сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. В ході перевірки даних щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік податковим органом було встановлено, що станом на 01.01.2019 року Фермерським господарством "Гарант-Агро" не підтверджено отримання доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва. Внаслідок вказаного частка сільськогосподарського товаровиробництва ФГ "Гарант-Агро" за 2018 рік розрахунково складає "0".

У зв`язку із не підтвердженням позивачем отримання доходу від реалізації продукції рослинництва у сумі 9320 грн. апелянт вважає, що у ГУ ДФС у Миколаївській області відсутні правові підстави для реєстрації фермерського господарства платником єдиного податку четвертої групи.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що фермерське господарство "Гарант-Агро" є юридичною особою та здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, 15.41.0 Виробництво нерафінованої олії та жирів, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 15.61.0 Виробництво продуктів борошномельної - круп`яної промисловості.

На початку 2019 року позивач звернувся до Очаківського управління ДФС у Миколаївській області із пакетом документів для переходу у 2019 році на спрощену систему оподаткування четвертої групи. Позивач зазначає, що ним були подані наступні документи: загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 19.02.2019 року; відомості про наявність земельних ділянок від 18.02.2019 року; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік від 19.02.2019 року.

За наслідками розгляду поданих позивачем документів, Очаківським управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області 03.05.2019 року було відмовлено ФГ "Гарант-Агро" у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, у зв`язку з недодержанням позивачем вимог, встановлених п. 291.4 (4) ст. 291 ПК України.

Рішення про відмову у реєстрації платником спрощеної системи оподаткування відповідач аргументував тим, що станом на 18.03.2019 року за поставлену сільськогосподарську продукцію, яку було реалізовано на адресу ТОВ "Приоритет НК", кошти не надходили, як результат рахується дебіторська заборгованість. Відповідач зробив висновок, що станом на 01.01.2019 року позивачем не отримано дохід від реалізації продукції рослинництва у сумі 9320,00 грн., отже віднесення вищевказаної суми до доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, та при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва для реєстрації платником єдиного податку четвертої групи є безпідставним, у зв`язку з чим ФГ "Гарант - Агро", фактично не отримано доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва. Внаслідок чого, частка сільськогосподарського товаровиробництва ФГ "Гарант-Агро за 2018 рік розрахунково складає "0".

Також податковий орган зазначив, що згідно листа Шостаківської сільської ради Миколаївського району, фермерське господарство "Гарант-Агро" не здійснювало фінансово-господарську діяльність на протязі 2018 року.

Враховуючи викладене відповідач зазначив, що вся податкова звітність з єдиного податку четвертої групи за 2019 рік та додатки до неї, подані ФГ "Гарант-Агро" до контролюючих органів, вважаються не прийнятими відповідно до п. 48.3 ст. 48 гл. 2 розділу ІІ Податкового кодексу України та згідно наказу ДФС України від 04.08.2017 року № 515 "Про затвердження Регламенту комп`ютерної обробки податкової звітності, звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншої звітності в органах ДФС" як такі, що не відповідають режиму оподаткування платника в звітному (податковому) періоді.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, фермерське господарство оскаржило її до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні податкового законодавства, який виконав всі умови, визначені Податковим кодексом України для переходу на спрощену систему оподаткування платника єдиного податку четвертої групи, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації його, як платника єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Згідно п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

До четвертої групи відносяться - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Пунктом 291.5 1 статті 291 ПК України передбачено хто не може бути платниками єдиного податку четвертої групи.

Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 ст. 298 ПК України встановлено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті (п. 298.8 ст. 298 ПК України).

Згідно п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно п.п. 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

При цьому, п.п. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України встановлено, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Пунктом 299.1 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (п. 299.3 ст. 299 ПК України).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку (п. 299.5 ст. 299 ПК України).

Згідно п. 299.6 ст. 299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, фермерське господарство "Гарант-Агро" при зверненні до відповідача для переходу на спрощену систему оподаткування четвертої групи подало: загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 19.02.2019 року; відомості про наявність земельних ділянок від 18.02.2019 року; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік від 19.02.2019 року.

Згідно поданих документів, позивачем за 2018 рік задекларовано доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки у розмірі 9320 грн., а саме - дохід, отриманий від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому у користування, а також від реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті.

Відповідно до розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік складає 100%.

Як зазначено вище, відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України, умовою віднесення сільськогосподарського товаровиробника - юридичної особи до четвертої групи платників єдиного податку є доведення факту, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік вказаної юридичної особи дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відмовляючи позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, відповідач посилався на те, що ФГ "Гарант-Авто" фактично станом на 01.01.2019 року не отримало дохід від реалізації продукції рослинництва у сумі 9320 грн., а тому віднесення зазначеної суми до доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва є безпідставним. На думку відповідача частка сільськогосподарського товаровиробництва ФГ "Гарант-авто" складає 0 відсотків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності вказаних висновків податкового органу, з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПК України, частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

У підтвердження наявності у користуванні земельних ділянок, а також у підтвердження здійснення господарської діяльності із вирощування рослинної продукції та її подальшої реалізації на адресу постачальника, позивачем були надані податкова звітність та первинні документи.

Згідно відомості про наявність земельних ділянок від 18.02.2019 року, наданої до податкового органу, у користуванні позивача на умовах оренди перебуває земельна ділянка площею 2 гектари, кадастровий номер 4824285000:04:000:0165 згідно договору від 23.05.2018 року.

Позивачем також була надана копія договору оренди земельної ділянки від 23.05.2018 року, укладеного з громадянкою ОСОБА_1 , згідно якого фермерському господарству "Гарант-Агро" була надана в оренду земельна ділянка площею 2 га, яка знаходиться в межах території Шостаківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державна реєстрація права оренди на земельну ділянку згідно договору від 23.05.2018 року відбулась 26.12.2018 року.

У підтвердження здійснення господарської діяльності з вирощування продукції рослинництва (цибулі) позивачем були надані: видаткова накладна № 17 від 06.12.2018 року на придбання у ТОВ "Мастер-Ник" цибулі молодої ріпчатої у кількості 250 кг; товарно-транспортна накладна №Р10 від 06.12.2018 року на перевезення придбаної цибулі молодої ріпчатої у кількості 250 кг, видаткова накладна № 13 від 03.12.2018 року на придбання у ПП "Неодрафт" тунелю садового, теплиці з агроволокна у кількості 15 шт.

Також позивачем була надана копія договору поставки від 14.12.2018 року, укладеного з ТОВ "Приоритет НК", згідно якого позивач зобов`язувався поставити на адресу покупця (ТОВ "Приоритет НК") продукти харчування, асортимент, кількість та ціна яких вказується у видаткових накладних. Відповідно до видаткової накладної № 9 від 30.12.2018 року позивач поставив на адресу ТОВ "Приоритет НК" цибулю зелену (перо) у кількості 243 кг на суму 9320 грн. у підтвердження фактичної поставки на адресу покупця цибулі позивач надав товарно-транспортну накладну № Р16 від 30.12.2018 року.

Суму коштів від реалізацію вказаної продукції на адресу ТОВ "Приоритет НК" було задекларовано позивачем в якості доходу згідно податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік.

Згідно інформації податкового органу, кошти за поставлену продукцію, а саме, цибулю на протязі 2018 року від ТОВ "Приоритет НК" до позивача не надходили, у зв`язку з чим у бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість, що підтверджена оборотно-сальдовою відомістю рахунка 361.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання податкового органу на те, що задекларований позивачем дохід від реалізації продукції у зв`язку з його фактичним ненадходженням на рахунок позивача не є доходом, та не може приймати участь у розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва для реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 року № 290.

Пунктом 5 цього Положення визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно п. 7 Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 8 Положення визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

При цьому, п. 21 Положення визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Таким чином, чинним законодавством не обмежено поняття доходу, який підлягає декларування лише тією виручкою, яка фактично отримана продавцем, а відносить до доходу і виручку, яка підлягає отриманню.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно здійснив розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік з врахуванням доходу від реалізації сільськогосподарської продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Приоритет НК.

В свою чергу, наданими документами підтверджено, що дохід у сумі 9320 грн. є доходом саме від реалізації власної продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому у користування, а також від реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті.

У відзиві на позовну заяву та в поданій апеляційній скарзі податковий орган посилався на те, що віднесення ФГ "Гарант-Агро" вищевказаної суми до доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та при визначенні частки сільськогогосподарського товаровиробника є безпідставним через непідтвердження належними первинними документами реальності здійснюваної господарської операції по поставці товару на адресу ТОВ "Приоритет НК".

При цьому, вказані аргументи зазначені відповідачем саме у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, та ніяким чином не відображались у змісті відмови у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку в рамках розгляду питання відповідності сільськогосподарського товаровиробника вимогам, встановленим статтею 291.4 Податкового кодексу України податковий орган позбавлений права надавати оцінку реальності здійснюваних суб`єктом господарювання господарських операцій. Вказані обставини можуть бути встановлені податковим органом за наслідком проведення перевірок, передбачених ст. 75 ПК України.

Посилання відповідача на лист Шостаківської сільської ради Миколаївського району про те, що фермерське господарство "Гарант-Агро" не здійснювало фінансово-господарську діяльність на протязі 2018 року не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на те, що наданими в ході розгляду даної справи документами спростовуються вказані твердження.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні податкового законодавства, який виконав всі умови, визначені Податковим кодексом України для переходу на спрощену систему оподаткування платника єдиного податку четвертої групи, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у реєстрації його, як платника єдиного податку четвертої групи. За таких обставин суд першої інстанції вірного висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Частиною статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук