Постанова

від 17.02.2020 по справі 280/1662/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/1662/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі №280/1662/19 (головуючий суддя першої інстанції Кисіль Р.В., рішення у повному обсязі виготовлено 26.09.2019 року) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.04.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 року в розмірі 41730,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019 року в розмірі 4173,00 грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 року та №ЗП 598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019 року, прийняті заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком Олександром Олександровичем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про залишення позовної заяви без задоволення.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, висновки суд не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

ГУ Держпраці у Запорізькій області 08.02.2018 року видано наказ №303 про проведення інспекційного відвідування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ювілейний 19-А з питань додержання законодавства про працю у термін з 11.02.2019 року по 22.02.2019 року.

На підставі наказу оформлено направлення від 08.02.2019 року №193 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування (а.с.36-37).

Під час заходу державного нагляду перевірялося наступне: порядок оформлення трудових відносин; питання додержання державних мінімальних гарантій; строки виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, виплата їх в повному обсязі; використання праці неповнолітніх.

На підставі зазначених документів у період з 20.02.2019 року по 21.02.2019 року, головним державним інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області Боровською Н.Ю. здійснено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого 21.02.2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗП598/564/АВ (а.с.38-51).

Серед іншого актом зафіксовані наступні порушення:

1) ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України Про оплату праці , а саме: Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що індексація заробітної плати за грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 .

Відповідно до штатного розпису ОСББ Ювілейний 19-А з 01.03.2018 року, затвердженого головою правління зміна посадових окладів відбувалася 01.03.2018 року та на протязі 2018 року змін не було, звідси випливає, що базовий місяць для індексації заробітної плати буде березень 2018 року. Згідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 від 24.11.2016 року, в грудні 2018 року повинна була проводитись індексація заробітної плати на коефіцієнт 4, яка у працівників з оплатою ЄТС виникла у грудні 2018 року. .

2) ч.1 ст.116 КЗпП України, а саме: При звільненні ОСОБА_1 12.07.2018 року (наказ від 12.07.2018 року № 5-ок) остаточний розрахунок було проведено 19.07.2018 року.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за липень 2018 року ОСОБА_1 в день звільнення працювала (а.с. 50).

01.03.2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., прийнято рішення №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ,ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу (а.с.108).

На підставі прийнятого рішення листом №08/03.4-06/2002 від 04.03.2019 року позивача повідомлено про розгляд справи 14.03.2019 року о 14 годині 45 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 05.03.2019 року (а.с.109).

14.03.2019 року до відповідача надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я на іншу дату (а.с.109 на звороті).

Листом №08/03.4-06/2428 від 15.03.2019 року позивача повідомлено про продовження розгляду справи та її призначення на 19.03.2019 року о 15 годині 15 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 15.03.2019 року (а.с.110).

За результатами розгляду справи відповідачем були винесені:

- постанова про накладення штрафу №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 на суму 41730,00 грн (за порушення ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України Про оплату праці ) (а.с.32-33);

- постанова про накладення штрафу №ЗП598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС від 19.03.2019 на суму 4173,00 грн ( за порушення ч.1 ст.116 КЗпП України) (а.с.34-35).

Не погодившись з постановами відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушень трудового законодавства. Також, відповідачем порушено процедуру розгляду справи про накладення штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі по тексту - Закон №877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч.5 ст.2 Закону №877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до вимог Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена.

У відповідності до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Щодо відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування та непред`явлення наказу на проведення інспекційного відвідування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі №81 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985-IV (1985-15) від 08 вересня 2004 року (далі по тексту - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Відповідно до частини 2 статті 12 Конвенції, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Згідно статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, відмовитись від надання пояснень та документів, проте таким правом позивач не скористався.

В свою чергу, допуск посадових осіб ГУ Держпраці до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення.

Також вищезазначені норми не вимагають пред`явлення наказу на інспекційне відвідування. Єдиним документом, який інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час проведення інспекційного відвідування є службове посвідчення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 20.02.2018 року №826/1205/16, від 12.04.2018 року №816/2325/16, від 17.04.2018 року №826/12612/17 та інших.

Щодо порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України Про оплату праці (індексація заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2018 року) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Застосовуючи до позивача штраф за допущення вищевказаного порушення, відповідач стверджує, що позивачем не здійснювалась індексація заробітної плати, однак на підтвердження зазначеного висновку відповідачем не надано суду жодного документу, як то: відомості з податкового органу щодо отримання ОСОБА_1 заробітної плати без індексації, розрахунково-платіжні відомості по підприємству, або будь-які інші докази, які б підтверджували те, що позивачем не проводилась індексація. В наданих відповідачем доказах не зазначено на підставі яких документів та/або відомостей ним встановлені вищезазначені обставини.

Позивачем надано суду документи, які підтверджують нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації заробітної плати, а саме: Розрахунок індексації за січень 2019 року, Розрахунок індексації за січень та лютий 2019 року з донарахуванням за грудень 2018 року, Розрахунково-платіжна відомість №НЗП-000002 за січень 2019 року (а.с.71-73).

Також позивач зазначав, що з огляду на той факт, що індекс споживчих цін за грудень 2018 року було опубліковано лише в січні 2019 року, то саме в цей місяць було проведено індексацію заробітної плати ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених в акті інспекційного відвідування обставин.

Отже, зазначення в постанові №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС про те що індексація заробітної плати за грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 не підтверджується документальними доказами.

В акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові відповідач стверджує про необхідність застосування коефіцієнту 4 для проведення індексації, проте позивачем за грудень 2018 року застосований коефіцієнт в 3,7.

Однак, порушення строків виплати індексації або помилки при її обчисленні не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України з огляду на наступне.

Закон України Про індексацію грошових доходів населення та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, покладає на роботодавця обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошових доходів населення. Разом із тим ч.6 ст.95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Штраф накладений постановою №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС від 19.03.2019 року, застосовано на підставі абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Проте, як свідчать матеріали справи, ОСББ Ювілейний 19-А індексація заробітної плати проведена та виплачена в повному обсязі.

Як зазначено в листі Держпраці України від 07.05.2018 року №3570/4.1/4.1-ДП-18, ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП України та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України Про оплату праці , та належить до категорії інших порушень. У разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності будуть застосовані у разі невиконання внесеного припису про усунення виявлених порушень.

Відповідно до частини 11 статті 7 Закону №877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Приписом про усунення виявлених порушень №ЗП598/564/АВ/П від 21.02.2019 року було встановлено строк для усунення порушень до 21.03.2019 року (а.с.52).

ОСББ Ювілейний 19-А у встановлений строк порушення усунув.

Зазначену обставину ГУ Держпраці у Запорізькій області не спростовано, доказів іншого відповідачем не надано.

Щодо порушення позивачем ч.1 ст.116 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.3 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Визначення штрафної санкції (фінансова санкція, штраф) наведено в Податковому кодексі України, відповідно до якого штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України).

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні настає виключно у випадку наявності винної, протиправної поведінки власника. Таким чином відповідальність власника у вигляді застосування до нього штрафних санкцій (абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України) настає лише у випадку встановлення контролюючим органом в його діях ознак винної, протиправної поведінки.

В даній ситуації сам працівник ( ОСОБА_1 ) 12.07.2018 року звернулась до Голови правління ОСББ Ювілейний 19-А із заявою, в якій просила провести з нею розрахунки 19.03.2019 року, через тимчасове блокування її банківського рахунку (а.с.60).

Посилання апелянта на те, що позивач мав можливість видати кошти із каси своєї установи не переводячи їх на картковий рахунок, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки працівник про таке не просила. До того ж, обов`язку сплачувати заробітну плату в альтернативний спосіб, чинне законодавство не містить. В наданій заяві ОСОБА_1 чітко зазначила, що просить провести з нею розрахунок 19.07.2019 року після розблокування банківського рахунку.

Щодо порушення порядку розгляду справ про накладення штрафу.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі по тексту - Порядок №509).

Абзацами, другим, четвертим пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктами 3-8 Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов`язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб`єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

01.03.2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., прийнято рішення №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ,ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу. На підставі прийнятого рішення листом №08/03.4-06/2002 від 04.03.2019 року позивача повідомлено про розгляд справи 14.03.2019 року о 14 годині 45 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 05.03.2019 року. Доказів того, коли позивач отримав дане повідомлення відповідачем не надано. 14.03.2019 року до відповідача надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану здоров`я на іншу дату. Листом №08/03.4-06/2428 від 15.03.2019 року позивача повідомлено про продовження розгляду справи та її призначення на 19.03.2019 року о 15 годині 15 хвилин. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом 15.03.2019 року. Проте також не надано доказів завчасного отримання позивачем повідомлення. Позивач зазначає, що повідомлення ним отримано не було, що підтверджується відомостями з сайту ПАТ Укрпошта .

Отже у даному випадку, відповідач належним чином не повідомив позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу(ів), що, як наслідок, позбавив останнього встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.

Посилання ж ГУ Держпраці у Запорізькій області на те, що ним виконано обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом не може бути взято до уваги, оскільки приписи Порядку №509 встановлюють обов`язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.

Порядок №509 також містить альтернативні способи повідомлення сторони інспектування про розгляд справи про накладення штрафу, а саме: повідомлення телеграмою, телефаксом, телефонограмою. Проте відповідач зазначеними способами не скористався.

Таким чином в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.03.2019 року №ЗП598/564/АВ/ПТ/МГ-1ФС та №ЗП598/564/АВ/ПТ/ІП-2ФС.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривню, тобто до незначних у 2019 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 гривень.

Позивач оскаржує постанови відповідача на загальну суму, що не перевищує 192100 гривень, у зв`язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі № 280/1662/19 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі № 280/1662/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак