Постанова

від 19.02.2020 по справі 140/2335/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2335/19 пров. № 857/12450/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Цар М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Лозовським О. А. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокарс до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Єврокарс (далі - ТзОВ Єврокарс ) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 28 березня 2019 року № UA205110/2019/000344/2.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ним при здійсненні митного оформлення автомобіля надано всі необхідні та достатні документи в підтвердження заявленої митної вартості ввезеного транспортного засобу за основним методом, однак, відповідач, всупереч вимогам Митного кодексу України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, що, на думку митного органу, не дозволяє перевірити правильність митної вартості товару. Вказує на те, що позивачем під час здійснення митного оформлення не надано платіжний документ про здійснену оплату за придбаний транспортний засіб, висновки про якісні та вартісні характеристики, а технічний паспорт такого транспортного засобу містить відомості про власника - компанію ALM.BRAND LEASING A/S Midtermolen, в той час як позивач придбав його у компанії ASANTECH SP.Z.O.O., а тому митна вартість визначена за резервним методом, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 лютого 2019 року між позивачем як покупцем та компанією ASANTECH SP.Z.O.O. (Польща) як продавцем укладено контракт № 10/19-AS, згідно з яким продавець зобов`язувався поставити покупцю нові та бувші у використанні автомобілі легкові, вантажні автомобілі та сідельні тягачі, мікроавтобуси, автобуси тощо за плату, що вказується в інвойсах.

28 березня 2019 року ТзОВ Єврокарс подало до митного оформлення митну декларацію № UA205100/2019/006201 на придбаний у ASANTECH SP.Z.O.O. вживаний легковий автомобіль марки CITROЕN, модель C4 GRAND Picasso, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1997 см. куб, календарний рік виготовлення 2015, в якій задекларовано для митного оформлення зазначений вище транспортний засіб митною вартістю, визначеною декларантом за ціною договору (контракту) у розмірі - 7200 EUR.

До вказаної митної декларації було додано рахунок-фактуру (інвойс) від 19 березня 2019 року № 190319.12-ASТ/ЕС, автотранспортна накладна від 19 березня 2019 року, сертифікат з перевезення (походження) товару від 19 березня 2019 року № PL/MF/AN0173157, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27 березня 2019 року № UA205100/2019/006165, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 січня 2019 року № 1785473817637967, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 26 лютого 2019 року № 10/19-AS, специфікацію від 19 березня 2019 року № 190319.12- ASТ/Е, копію митної декларації країни відправлення від 19 березня 2019 року № 19PL301010Е0228176.

За результатами перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, визначеного у декларації, відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; інші наявні документи для підтвердження заявленою митної вартості товару.

На вказане електронне повідомлення декларант надав звіт про оцінку транспортного засобу від 28 березня 2019 року № 795/19 та повідомив, що згідно з пунктом 4.1 контракту від 26 лютого 2019 року № 10/19-AS розрахунки за придбаний товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки, а тому відсутній платіжний документ.

28 березня 2019 року Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000344/2, згідно з яким митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості в розмірі 12000 EUR, та видала картку відмови у прийнятті митної декларації № UA205110/2019/00344.

Зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, а також у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до фактури власником є компанія ASANTECH SP.Z.O.O., а в технічному паспорті - ALM. BRAND LEASING A/S. Зазначено, що у наданому позивачем звіті про оцінку транспортного засобу визначено вартість оцінюваного транспортного засобу без наведеного розрахунку вартості такого. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС (12000 EUR).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованого позивачем транспортного засобу, що вказана у митній декларації № UА205100.2019.006201, визначена за основним методом і до митної декларації додано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а відтак, відповідачем безпідставно визначено митну вартість ввезеного позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки CITROЕN, модель C4 GRAND Picasso, номер кузова НОМЕР_1 , позивачем надано, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну, специфікацію, згідно з якими його вартість становить 7200 EUR.

Апеляційний суд зауважує, що стан вказаного автомобіля був також предметом незалежної оцінки, за результатами якої складено звіт від 28 березня 2019 року № 795/19, згідно з яким його вартість становить 6950 EUR.

Вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів підтвердження чи непідтвердження обставини відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу за 7200 EUR.

Слід зазначити, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що звіт про оцінку майна не містить розрахунку визначеної вартості транспортного засобу, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки, по-перше, звіт про оцінку майна не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортованого товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер, по - друге, звіт про оцінку майна по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання.

Що стосується зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 21 січня 2019 року № 1785473817637967 як власника ALM/BRAND LEASING A/S Midtermolen 7, НОМЕР_2 Kobenhavn, а не продавця - компанію ASANTECH SP.Z.O.O. (Польща), то в самому свідоцтві зазначено, що власник свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу може не бути власником транспортного засобу, відтак, доводи митного органу про невідповідність власника ввезеного позивачем транспортного засобу не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.

Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23 березня 2019 року № UA205110/2019/000344/2 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР.

Як слідує з відзиву відповідача на позовну заяву, вартість ввезеного позивачем транспортного засобу визначено в розмірі12000 EUR із використанням середньої ціни, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларації, яку взято за основу для визначення вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).

Відтак, використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.

Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 12000 EUR.

З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Волинською митницею ДФС порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18.

За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 140/2335/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19.02.2020