Постанова

від 10.02.2020 по справі 1340/4119/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/4119/18 пров. № 857/3486/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року (головуючий суддя Лунь З.І., м.Львів, повний текст рішення складено 09.10.2018) по справі за адміністративним позовом головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків банків, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива в якому просило стягнути з відповідача до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 211714,50грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива у банках, що його обслуговують, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, податковий борг в сумі 211714 (двісті одинадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 50коп. до бюджету.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати його а позовну заяву залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що в обґрунтування рішення суд послався на таке:

- позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю №1190-23 від 25.05.2015 на суму 113861,97 грн (насправді, вказану податкову вимогу відповідачу направляв не позивач, а Личаківська ДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), проте, вказана вимога залишена без виконання, податковий борг, який з цього часу не переривався, відповідачем не погашено;

- податковий борг відповідача виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів від 20.09.2017 на суму 18367,00 грн, від 20.12.2017 на суму 18073,00 грн від 19.03.2018 на суму 75207,00 грн та уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 14.01.2018 на суму 7103,00 грн (дане твердження суду само по собі суперечить попередньому);

- до складу заявленого до стягнення податкового боргу належать також нараховані контролюючим органом суми коштів, а саме: Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0018351201 від 27.12.2016, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 2052,49 грн. (залишок пені до 1 619,76 грн.), пеня на суму 92344,74 грн.

- як вбачається з довідки позивача від 05.06.2018 №19988/10/13-01-17-05-10 про податкову заборгованість відповідача, станом на 04.06.2018 заборгованість товариства перед бюджетом становить 211714,50 грн. (основний платіж - 118543,00 грн., штрафні санкції -826,76грн., пеня - 92344,74 грн.).

Проте, з ухваленим у справі рішенням апелянт погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до п.5 ст.4 КАС України, адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст.5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають - право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Суд ухвалою від 13.09.2018, з посиланням на статті 257, 258 та 260 КАС України, прийняв позов до розгляду у порядку, встановленому главою 10 розділу II КАС України (спрощене провадження), який, відповідно до ч.1 ст.262 цього Кодексу, здійснюється судом за правилами, встановленими для розгляду справи за правилами і загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі 10.

Проте, розгляд даної категорії адміністративних справ унормований положеннями глави 11 розділу II КАС України. Цими положеннями визначені принципові відмінності від порядку розгляду справ за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Зокрема, положеннями § 2 глави 11 розділу II КАС України передбачені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ (стаття 268); особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ (стаття 269); особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ (стаття 270); особливості проголошення та вручення судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ (стаття 271); особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ (стаття 272 КАС України), а також, власне, особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів (стаття 283 КАС України).

Правила звернення органів доходів і зборів із заявами про стягнення коштів за податковим боргом (п.5 частини 1 статті 283 КАС України) передбачають, що такі заяви, як це встановлено частиною 2 цієї ж статті Кодексу: подаються до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі, та, серед іншого, повинні містити підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Частиною 3 статті 283 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до п.2 частини 4 статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Частиною 5 статті 283 КАС України при цьому встановлено, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою.

Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Таким загальним порядком, згідно з ч.1 ст.12 глави І розділу І КАС України, є, власне, позовне провадження (загальне або спрощене). Правила розгляду таких справ передбачають участь у них спору про право, що й є тим основним критерієм, який відмежовує ці правила від правил розгляду тих справ, які визначені § 2 глави 11 розділу II цього ж Кодексу.

Проте, зі справи видно, що позивач звернувся до суду з пропуском як спеціального строку, що його встановлено ч. 2 ст. 283 КАС України (24 години), так і загального строку, що його встановлено ч. 2 ст. 122 цього ж Кодексу(три місяці); підпис уповноваженої особи позивача під його заявою не був скріплений печаткою (п.8 - І ст.283 КАС України); згідно з частинами 4, 5 ст.283 КАС України, розгляд заяви позивача за правилами загального позовного провадження був можливий лише у випадку відмови у відкриття провадження за правилами статті 283 КАС України з підстав наявності спору право, яка у дному випадку судом попередньо не виносилась; у судовому засіданні 08.10.2018р. повне рішення суду не було проголошено повністю, як того вимагає ч.1 ст. 271 КАС України, що прямо вбачається із застереження у ньому про те, що повне рішення складено та підписано 09.10.2018; копія рішення суду, що оскаржується, не була невідкладно надіслана апелянту, як того вимагає ч.2 ст.271 КАС України.

Отже, наведене підтверджує, що суд розглянув справу за правилами глави 10 розділу І КАС України, тобто за наявності прямої та імперативної перешкоди для цього, оскільки у справі відсутня ухвала про відмову у розгляді поданої заяви за правилами статті 283 КАС України з підстав наявності спору про право (ч.5 ст.283 КАС України).

Частиною 2 статті 242 КАС України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відтак, ухвалене по даній справі рішення не є законним.

З огляду на пропуск позивачем строків звернення до суду із даною заявою (як у цілому, так і щодо кожного епізоду окремо), апелянт вважає, що її належало залишити без розгляду на стадії прийняття за правилами, встановленими ч.5 ст.270 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива зареєстроване у виконавчому комітеті Львівської міської ради як юридична особа, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та присвоєний код ЄДРПОУ 36855331. Місцезнаходження відповідача: 79035, м.Львів, вул.Зелена, 109.

Податковий борг відповідача виник, у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів від 20.09.2017 на суму 18367,00 грн, від 20.12.2017 на суму 18073,00 грн, від 19.03.2018 на суму 75207,00 грн та уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 14.01.2018 на суму 7103,00 грн. Крім того, заборгованість становлять нараховані контролюючим органом суми коштів, а саме, Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0018351201 від 27.12.2016, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 2052,49 грн (залишок пені до сплати 619,76грн), пеня на суму 92344,74 грн.

Згідно довідки Головного управління ДФС у Львівській області від 05.06.2018 №19988/10/13-01-17-05-10 про податкову заборгованість ТзОВ Торгова компанія Мінеральні добрива , станом на 04.06.2018 заборгованість ТзОВ Торгова компанія Мінеральні добрива перед бюджетом становить 211714,50 грн (основний платіж - 118543,00 грн, штрафні санкції - 826,76грн, пеня - 92344,74 грн).

На виконання ст. 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю №1190-23 від 25.05.2015 на суму 113661,97 грн. Проте, вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено. Податковий борг відповідача з цього часу не переривався.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно вважав, що сума податкового боргу відповідача за платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів є узгодженою та становить 211714,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно враховано, що відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Крім того судом правильно зазначено, що виходячи з норм ст. 95 Податкового кодексу України податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Докази вжиття заходів щодо погашення податкової заборгованості в сумі 211714,50 грн відповідач не подав.

Враховуючи наведене, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива про стягнення коштів з рахунків у банках підлягають задоволенню повністю.

Щодо покликань апелянта на положення ст. 283 КАС України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що такі не заслуговують на увагу, оскільки податковий орган звернувся в суд першої інстанції не з заявою в порядку зазначеної норми, а в загальному, шляхом подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива в якому просив суд стягнути з відповідача до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 211714,50грн., з підстав несплати такого платником податків самостійно. Такі дії позивача не суперечать діючому законодавству, і жодним нормативно-правовим актом не зобов`язано податковий орган звертатись в суд спершу в порядку ст. 283 КАС України, а лише за наявності підстав наведених апелянтом в позовному порядку.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мінеральні добрива залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року по справі № 1340/4119/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

В.В. Гуляк

повний текст складено 19.02.2020