Рішення

від 06.02.2020 по справі 910/13503/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020Справа № 910/13503/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення збитків у розмірі 4240000 грн.

за участі представників:

від позивача: Громніцький Ю. П., адвокат,

від відповідача: Оніщук В. М., адвокат,

від третьої особи: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення збитків у розмірі 4240000 грн., завданих безпідставним стягненням з позивача вказаної суми в якості оплати послуг комерційного балансування природного газу за вересень 2016 року за договором від 17.12.2015 № 1512001145.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

10.10.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.12.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Діамантбанк .

У відзиві на позов відповідач зауважив на недоведеності позивачем протиправної поведінки відповідача, оскільки рішення суду, яким було встановлено відсутність підстав для стягнення коштів, винесено вже після виконання вимоги позивачем за банківською гарантією. Крім того, відповідач вказав на відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків. При цьому відповідач зазначив, що позивачем не наведено обґрунтування стягнення збитків, що полягають чи у невиконанні договірних зобов`язань, чи у завданні майнової шкоди неправомірними рішеннями або бездіяльністю.

У відповіді на відзив позивач вказав, що протиправність поведінки відповідача встановлена рішенням суду у справі № 910/20912/17, оскільки відповідач визначив обсяг місячного небалансу за вересень 2019 року не в установленому законом порядку. При цьому, не має значення, що вказане рішення суду прийнято після виконання зобов`язання за банківською гарантією. Також позивач зазначив, що третя особа виступала лише посередником при перерахуванні грошових коштів від позивача відповідачу, а тому саме останній порушив права позивача своїми діями.

У поясненнях на позов третя особа повідомила про порядок перерахування спірної суми коштів, за яким остання надійшла на рахунок позивача, була переведена на рахунок позивача згідно банківської вимоги та в подальшому перерахована на рахунок відповідача, як бенефіціара.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз", як оператором, та ТОВ "Облгазпостач", як замовником, укладено договір № 1512001145 транспортування природного газу (надалі - договір), відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договору, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договору вартість послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужностей); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

У відповідності до пункту 4.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси.

У пунктах 9.1, 9.4, 11.4 договору сторони погодили, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Оператор до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Відповідно до пункту 17.1 договору останній набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Спір між вказаними сторонами договору щодо стягнення 16116481,68 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року, 2291405,71 грн. пені, 1772812,98 грн. інфляційних втрат і 3% річних у сумі 461708,31 грн. був предметом розгляду справи № 910/20921/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі № 910/20921/17, в первісному та зустрічному позовах відмовлено повністю. Дані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/20921/17.

Як встановлено судами, акт надання послуг балансування обсягів природного газу № 09-16-1512001145-БАЛАНС від 30.09.2016, розрахунок вартості послуг балансування, рахунок на оплату №09-16-1512001145-БАЛАНС на суму 21208493,68 грн. направлено ПАТ "Укртрансгаз" замовнику супровідним листом №14157/12 від 17.10.2016, тобто з порушенням строків, визначених Кодексом ГТС та договором.

Судами також встановлено, що з огляду на положення пункту 4 Глави 1 і пункту 1 Глави 2 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, пунктів 1-2 Глави 3 Розділу XIV, для здійснення алокації у порядку, встановленому законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та розрахунку небалансу у вересні 2016 року недостатнім є лише наявність даних ПАТ "Укргазвидобування", оскільки ПАТ "Укртрансгаз" зобов`язаний був врахувати і інші дані, зокрема, оператора спільної діяльності за договором від 13.10.2004 №1747, укладеним між ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Карпатнадраінвест", а також інших операторів газорозподільних систем (облгазів).

Таким чином суди дійшли висновку про недоведеність ПАТ "Укртрансгаз" підстав для здійснення фізичного балансування газотранспортної системи у вересні 2016 року, а також понесення ним у зв`язку з цим реальних витрат, як того вимагає частина 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу".

Наведене слугувало підставами для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення з ТОВ "Облгазпостач" витрат на балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року.

Викладені обставини відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не потребують доказування.

Водночас, на виконання розділу ХІІ договору ТОВ "Облгазпостач" надало ПАТ "Укртрансгаз" фінансове забезпечення щодо послуг балансування у вигляді фінансової гарантії ПАТ Діамантбанк на підставі договору про надання гарантії від 25.02.2016 № Г-2016/0413.

У вимозі від 16.11.2016 № 14743/14.4-08, адресованої ТОВ "Облгазпостач", ПАТ Діамантбанк зазначило про отримання письмової вимоги від ПАТ "Укртрансгаз" від 14.11.2016 № 15552/8-001 щодо виплати 4240000 грн. згідно з банківською гарантією внаслідок несплати ТОВ "Облгазпостач" за послуги балансування за вересень за договором від 17.12.2015 № 1512001145. Отже, ПАТ Діамантбанк просив у разі підтвердження вимоги ПАТ "Укртрансгаз" перерахувати кошти в розмірі 4240000 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок у ПАТ Діамантбанк .

Згідно з банківською випискою ПАТ Діамантбанк та платіжних дорученнях грошові кошти в розмірі 4240000 грн. надійшли 18.11.2016 з рахунку ТОВ "Облгазпостач" у АБ Південний на рахунок ТОВ "Облгазпостач" у ПАТ Діамантбанк , які надалі ПАТ Діамантбанк перерахував на рахунок ТОВ "Облгазпостач" у ПАТ Діамантбанк із призначенням платежу перерахування коштів згідно банківської вимоги . Після цього вказані кошти перераховані банком на рахунок ПАТ "Укртрансгаз" із призначенням платежу перерахування коштів згідно письмової вимоги від 14.11.2016 № 15552/8-001 .

У подальшому, ТОВ "Облгазпостач" звернулося до ПАТ "Укртрансгаз" із вимогою від 21.08.2019 № 2108-187896 щодо повернення сплачених за банківською гарантією 4240000 грн. за послуги балансування за вересень 2016 року за договором від 17.12.2015 № 1512001145, оскільки судовими рішеннями у справі № 910/20921/17 встановлено відсутність підстав для стягнення цих коштів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає обов`язковість договір для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (статті 901, 903 ЦК України).

Судом встановлено, що перерахування позивачем спірної суми в розмірі 4240000 грн. відбулося на виконання умов укладеного із відповідачем договору від 17.12.2015 № 1512001145 за послуги балансування за вересень 2016 року. У подальшому, відсутність правових підстав для сплати позивачем вказаної суми коштів відповідачу встановлено в судовому порядку в межах справи № 910/20921/17.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з`ясувати, чи пов`язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору, чи із зобов`язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правовою підставою для повернення сплачених позивачем коштів є неналежне виконання відповідачем умов договору в частині нарахування плати за послуги балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року, що призвело до безпідставного нарахування та сплати позивачем грошових коштів у розмірі 4240000 грн. на підставі банківської гарантії.

У той же час, суд зауважує на тому, що перерахування цих грошових коштів за участю третьої особи, не змінює суб`єктний склад сторін у зобов`язанні, так як банк у даних правовідносинах виступає лише як особа, що здійснила перерахування грошових коштів за виданою на користь відповідача банківською гарантією.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача на встановлення рішенням суду у справі № 910/20921/17 відсутності підстав для нарахування відповідачем плати за послуги за договором вже після виконання позивачем вимоги за банківською гарантією, оскільки наведене не впливає на необґрунтованість відповідної вимоги відповідача щодо сплати цих коштів за банківською гарантією.

Натомість, даним рішенням безпосередньо встановлено преюдиціальність обставин щодо безпідставності нарахування та стягнення відповідачем з позивача коштів за договором за послуги балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Беручи до уваги порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, що виявилося в неправомірному нарахуванні позивачу плати за послуги балансування обсягів природного газу за вересень 2016 року та призвело до виплати позивачем коштів у розмірі 4240000 грн. на підставі банківської гарантії, суд дійшов висновку про доведеність позивачем усього складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення збитків.

При цьому, відповідачем не доведено відсутність його вини, яка презюмується та не підлягає доведенню позивачем, оскільки саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Також суд вважає за необхідне наголосити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Отже, за умови наявності між сторонами договірних правовідносин та перерахування спірної суми коштів саме на підставі укладеного між сторонами договору, доказів припинення чи визнання недійсним якого матеріали справи не містять, застосування до таких правовідносин позадоговірного зобов`язального способу захисту права власності у вигляді грошових коштів, є неможливим.

Відтак, ураховуючи наявність спеціального правового механізму для відшкодування збитків у процесі перебування правовідносин сторін під регулюванням правочину щодо надання послуг, суд дійшов висновку про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач" задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/1, офіс 34; ідентифікаційний код 39790288) 4240000 (чотири мільйона двісті сорок тисяч) грн. збитків, а також 63600 (шістдесят три тисячі шістсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 17.02.2020.

Суддя К.В. Полякова