Рішення

від 06.02.2020 по справі 910/13163/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2020Справа № 910/13163/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест"

про стягнення 445 918,25 грн.

за участі представників:

від позивача: Чумас Г.Г., адвокат,

від відповідача: Чорній М.С., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" про стягнення 445 918,25 грн. заборгованості, з яких: 337 254,33 грн. основного боргу, 72 697,80 грн. штрафу 10%, 2882,00 грн. три проценти річних та 33 084,12 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки № 298/2018 від 09.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

03.10.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)

Ухвалою суду від 11.11.2019 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 09.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи та про витребування доказів.

Також під час судового засідання 30.01.2020 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду подані відповідачем додаткові докази по справі, подані після переходу до розгляду справи по суті, та клопотання про призначення експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 298/2018, за умовами якого постачальник зобов`язався систематично постачати і передавати у власність покупця товар (кабель, провід, електротехнічна продукція) передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору гарантійний термін на товар встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства, проте в жодному випадку не може становити менше12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту поставки товару.

Всі виявлені недоліки товару протягом гарантійного періоду повинні бути пред`явлені покупцем постачальнику у письмовій формі. Усунення дефектів/недоліків чи заміна товару здійснюється протягом 7 робочих днів з дня одержання постачальником письмового повідомлення продавця про виявлені недоліки, якщо інший термін не встановлений стандартами, технічними умовами чи іншою нормативною документацію, що встановляє вимоги до якості товару (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору покупець повинен прийняти продукцію за кількістю, якістю та асортиментом, вказаних у заявці.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунках-фактурі та згідно виставленого рахунку, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У разі порушення покупцем умов оплати згідно з пунктом 6.2 договору більш, ніж на 30 календарних днів, покупець окрім пені згідно пункту 11.1, сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (пункт 6.8 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю.

Покупець може здійснити заміну отриманого товару лише у випадку, якщо його якість не відповідає вимогам договору, що підтверджено документально (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із матеріалів справи слідує, що позивач здійснив поставку товару за договором на суму 438000,43 грн. згідно видаткової накладної від 27.05.2019 № 5513, на суму 208834,28 грн. згідно видаткової накладної від 24.05.2019 № 5505, на суму 637419,62 грн. згідно видаткової накладної від 14.05.2019 № 4923.

Гарантійним листом від 24.05.2019 № 139, підписаним директором відповідача, останній гарантував здійснити оплату по рахунку-фактури від 22.05.2019 № 12713 не пізніше 29.05.2019, а оплату рахунку-фактури від 13.05.2019 № 11542 - не пізніше 27.05.2019 року.

Водночас, згідно з банківськими виписками з рахунку позивача та платіжних доручень, відповідач заборгував 311019,62 грн. за видатковою накладною від 14.05.2019 № 4923 та 26234,71 грн. за видатковою накладною від 27.05.2019 № 5513.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару за підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме: на суму 438000,43 грн. згідно видаткової накладної від 27.05.2019 № 5513, на суму 208834,28 грн. згідно видаткової накладної від 24.05.2019 № 5505, на суму 637419,62 грн. згідно видаткової накладної від 14.05.2019 № 4923.

При цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зауважив на тому, що при виконанні монтажних робіт останнім виявлено невідповідність поставленого кабелю нанесеному маркуванню на кабелі та в супровідних документах, у зв`язку з чим відповідач проводив випробування оцінки відповідності кабелю.

Відтак, відповідач посилається на те, що переріз кабелю основних жил становить 220 мм2, а не 240 мм2 як зазначено у видаткових накладних на його поставку. На підтвердження наведених обставин відповідач надав протокол випробувань від 10.06.2019 № Р061001/19 випробувальної лабораторії ТОВ ВСЦ Південтест .

Разом із цим, суд відхиляє дані посилання відповідача, оскільки за умовами пунктів 4.3, 7.3 договору такий товар вважається прийнятим відповідачем, що є підставою для здійснення за нього оплати.

При цьому, жодних письмових зауважень протягом встановленого договором строку щодо кількості або якості поставленого товару відповідач не заявляв.

Крім того, суд зауважує на відсутності безпосередніх доказів на підтвердження проведення відповідачем лабораторних випробувань саме поставленої за договором продукції.

Водночас, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (частина 1 ст. 688 ЦК України).

У той же час, згідно з пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7) встановлено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Пунктом 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією.

При поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції і складання акта є обов`язковими (абзац 4 пункту 16 Інструкції П-7).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем передбачених Інструкцією П-7 дій у разі виявлення невідповідності отриманої продукції за договором.

Також суд зауважує, що твердження відповідача про його право на зменшення суми оплати саме за спірний поставлений товар не обґрунтовані відповідною правовою підставою та не доведені в частині визначення суми такого зменшення. Отже, такі обставини не свідчать про звільнення відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар, невідповідність якого умовам договору наразі не є доведеною.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що залишок суми боргу відповідача за поставлений товар підлягає стягненню, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 11.1 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору нараховується пеня згідно ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені в сумі 33084,12 грн. за обрахований позивачем період, суд дійшов висновку, що остання вирахувана вірно.

Разом із цим, відповідачем заявлялося клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень суду. При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, ураховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар, незначний проміжок терміну прострочення оплати залишку боргу, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків затримкою оплати відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 25%, у зв`язку з чим її розмір до стягнення становить 24813,09 грн.

Щодо стягнення з відповідача передбаченого пунктом 6.8 договору штрафу, суд зазначає наступне.

У разі порушення покупцем умов оплати згідно з пунктом 6.2 договору більш, ніж на 30 календарних днів, покупець окрім пені згідно пункту 11.1, сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (пункт 6.8 договору).

Разом із цим, з аналізу наведеного пункту договору слідує, що останній фактично передбачає нарахування пені у розмірі 10 % за кожні наступні тридцять днів прострочення, оскільки вказаний вид неустойки характеризується саме періодичністю нарахування.

Водночас, застосування штрафу передбачає одноразовість такого нарахування в разі неналежного виконання зобов`язання. Отже, стягнення подвійно нарахованої пені суперечить статті 61 Конституції України та зумовлює суд у задоволенні відповідної позовної вимоги відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За проведеним судом арифметичним перерахунком трьох процентів річних, останні підлягають стягненню у межах заявленої суми.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати відповідно до статей 126, 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд зауважує на відсутності відповідного клопотання зі сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" (04655, м. Київ, вул. Межигірська,78; ідентифікаційний код 37036949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Карат (04080, м. Київ, вул. Кирилівська,86; ідентифікаційний код 34925417) 337254 (триста тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 33 коп. основного боргу, 2882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. трьох процентів річних, 24813 (двадцять чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 09 коп. пені, 5598 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 25109 (двадцять п`ять тисяч сто дев`ять) грн. 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 17.02.2020.

Суддя К.В. Полякова