Постанова

від 27.05.2020 по справі 910/13163/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа№ 910/13163/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Чумас Г.Г., ордер серія КС № 527594 від 01.04.20р.

від відповідача: Чорній М.С., ордер серія КС № 59488 від 27.05.20р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 р.

у справі № 910/13163/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант

Інвест"

про стягнення 445 918,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" про стягнення 445 918,25 грн. заборгованості, з яких: 337 254,33 грн. основного боргу, 72 697,80 грн. штрафу 10%, 2882,00 грн. три проценти річних та 33 084,12 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки № 298/2018 від 09.08.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі №910/13163/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" 337254 (триста тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 33 коп. основного боргу, 2882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. трьох процентів річних, 24813 (двадцять чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 09 коп. пені, 5598 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 25109 (двадцять п`ять тисяч сто дев`ять) грн. 12 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020 у справі №910/13163/19 скасувати в частині стягнення з відповідача 337 254,33 грн. основного боргу, 2 882,00 грн. 3% річних, 24 813,09 грн. пені, 5 598,30 грн. витрат по сплаті судового збору, 25 109,12 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині рішення залишити без змін. Також скаржник просить призначити судову товарознавчу експертизу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13163/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.202. Про дату і час розгляду справи у судовому засіданні вирішено повідомити учасників справи додатково.

02.04.2020 року через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача позивача надійшла заява про внесення даних РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 року розгляд справи №910/13163/19 призначено на 27.05.2020 року.

14.04.2020. року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, заява щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу та заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просить призначити судовий розгляд справи №910/131363/19 в режимі відео конференції поза межами Північного апеляційного господарського суду за допомогою додатку Zoom.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою додатку Zoom - відмовлено.

18.05.2020. року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв`язку з застосуванням заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 року Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

За результатами розгляду клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом першої інстанції було протокольно відмовлено про призначення експертизи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення експертизи, враховуючи, що з`ясування обставин справи не потребує спеціальних знань для повного, об`єктивного вирішення спору, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

09.08.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 298/2018, за умовами якого постачальник зобов`язався систематично постачати і передавати у власність покупця товар (кабель, провід, електротехнічна продукція) передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору гарантійний термін на товар встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства, проте в жодному випадку не може становити менше12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту поставки товару.

Всі виявлені недоліки товару протягом гарантійного періоду повинні бути пред`явлені покупцем постачальнику у письмовій формі. Усунення дефектів/недоліків чи заміна товару здійснюється протягом 7 робочих днів з дня одержання постачальником письмового повідомлення продавця про виявлені недоліки, якщо інший термін не встановлений стандартами, технічними умовами чи іншою нормативною документацію, що встановляє вимоги до якості товару (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору покупець повинен прийняти продукцію за кількістю, якістю та асортиментом, вказаних у заявці.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунках-фактурі та згідно виставленого рахунку, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У разі порушення покупцем умов оплати згідно з пунктом 6.2 договору більш, ніж на 30 календарних днів, покупець окрім пені згідно пункту 11.1, сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (пункт 6.8 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної, згідно якої товар відпускається покупцю.

Покупець може здійснити заміну отриманого товару лише у випадку, якщо його якість не відповідає вимогам договору, що підтверджено документально (пункт 8.1 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору нараховується пеня згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару за договором на суму 438000,43 грн. згідно видаткової накладної від 27.05.2019 № 5513, на суму 208834,28 грн. згідно видаткової накладної від 24.05.2019 № 5505, на суму 637419,62 грн. згідно видаткової накладної від 14.05.2019 № 4923.

Гарантійним листом від 24.05.2019 № 139, підписаним директором відповідача, останній гарантував здійснити оплату по рахунку-фактури від 22.05.2019 № 12713 не пізніше 29.05.2019, а оплату рахунку-фактури від 13.05.2019 № 11542 - не пізніше 27.05.2019 року.

Згідно з банківськими виписками з рахунку позивача та платіжних доручень, відповідач заборгував 311019,62 грн. за видатковою накладною від 14.05.2019 № 4923 та 26234,71 грн. за видатковою накладною від 27.05.2019 № 5513.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару за підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме: на суму 438000,43 грн. згідно видаткової накладної від 27.05.2019 № 5513, на суму 208834,28 грн. згідно видаткової накладної від 24.05.2019 № 5505, на суму 637419,62 грн. згідно видаткової накладної від 14.05.2019 № 4923.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при виконанні монтажних робіт останнім виявлено невідповідність поставленого кабелю нанесеному маркуванню на кабелі та в супровідних документах, у зв`язку з чим відповідач проводив випробування оцінки відповідності кабелю.

Відповідач посилається на те, що переріз кабелю основних жил становить 220 мм2, а не 240 мм2 як зазначено у видаткових накладних на його поставку. На підтвердження наведених обставин відповідач надав протокол випробувань від 10.06.2019 № Р061001/19 випробувальної лабораторії ТОВ "ВСЦ "Південтест".

Суд відхиляє дані посилання відповідача, оскільки за умовами пунктів 4.3, 7.3 договору такий товар вважається прийнятим відповідачем, що є підставою для здійснення за нього оплати.

При цьому, жодних письмових зауважень протягом встановленого договором строку щодо кількості або якості поставленого товару відповідач не заявляв.

Крім того, суд зауважує на відсутності безпосередніх доказів на підтвердження проведення відповідачем лабораторних випробувань саме поставленої за договором продукції.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (частина 1 ст. 688 ЦК України).

Згідно з пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7) встановлено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Пунктом 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до пункту 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією.

При поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції і складання акта є обов`язковими (абзац 4 пункту 16 Інструкції П-7).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем передбачених Інструкцією П-7 дій у разі виявлення невідповідності отриманої продукції за договором.

Також суд зазначає, що твердження відповідача про його право на зменшення суми оплати саме за спірний поставлений товар не обґрунтовані відповідною правовою підставою та не доведені в частині визначення суми такого зменшення. Отже, такі обставини не свідчать про звільнення відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар, невідповідність якого умовам договору наразі не є доведеною.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що залишок суми боргу відповідача за поставлений товар підлягає стягненню.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня),яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 11.1 договору покупець за даним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору нараховується пеня згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та Господарського кодексу України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів погоджується з розрахунком заявленої до стягнення пені в сумі 33084,12 грн. за обрахований позивачем період.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %, судь зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень суду. При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, ураховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар, незначний проміжок терміну прострочення оплати залишку боргу, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків затримкою оплати відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 25%, у зв`язку з чим її розмір до стягнення становить 24813,09 грн.

Щодо стягнення з відповідача передбаченого пунктом 6.8 договору штрафу, суд зазначає наступне.

У разі порушення покупцем умов оплати згідно з пунктом 6.2 договору більш, ніж на 30 календарних днів, покупець окрім пені згідно пункту 11.1, сплачує постачальнику за кожні наступні тридцять днів прострочення штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (пункт 6.8 договору).

Разом із цим, з аналізу наведеного пункту договору слідує, що останній фактично передбачає нарахування пені у розмірі 10% за кожні наступні тридцять днів прострочення, оскільки вказаний вид неустойки характеризується саме періодичністю нарахування.

Застосування штрафу передбачає одноразовість такого нарахування в разі неналежного виконання зобов`язання. Отже, стягнення подвійно нарахованої пені суперечить статті 61 Конституції України та зумовлює суд у задоволенні відповідної позовної вимоги відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За проведеним судом арифметичним перерахунком трьох процентів річних, останні підлягають стягненню у межах заявленої суми.

14.04.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем подана заява про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500,00 грн., колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час розгляду справи в апеляційній інстанції були заявлені витрати на правову/правничу допомогу, сплачені позивачем.

Відповідно до змісту ст. 126 ГПК до суду позивачем було надано:

- копія специфікації № 2 від 31.03.2020р. до договору про надання правової допомоги від 20.11.2019р.;

- копія рахунку від 01.04.2020р. на оплату юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги від 20.11.2019р.;

- копія акту приймання-передачі послуг станом на 10.04.2020р. відповідно до договору про надання правової допомоги від 20.11.2019р;

- копія звіту № 2 про надання правової допомоги станом еа 10.04.2020р.;

- копія платіжного доручення № 409 від 02.04.2020р. на суму 25 500,00 грн.

Враховуючи наведені вимоги закону та наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 25 500,00 грн.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 500,00 грн.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020р. у справі № 910/13163/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2020р. у справі № 910/13163/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест".

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Гарант Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат"

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500,00 грн.

4. Матеріали справи № 910/13163/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повнй текст постанови складений 02.06.2020р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець