Рішення

від 10.02.2020 по справі 914/2470/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020 справа № 914/2470/19

За позовом: Малого приватного підприємства Фірми Ерідон , м. Київ,

до відповідача : Фермерське господарство Галичина - Карпати , с. Дуб`є Бродівського району Львівської області,

про: стягнення заборгованості в розмірі 519 200,97 грн

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників сторін:

позивача: Клоков В.В. - адвокат;

відповідача: Джек Й.І. - голова господарства;

На розгляді Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства Фірми Ерідон до Фермерського господарства Галичина - Карпати про стягнення заборгованості в розмірі 544 175, 97 грн.

Ухвалою суду 03.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. В подальшому розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 27.01.2020.

Ухвалою суду від 27.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10.02.2020.

Через канцелярію суду, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги Малого приватного підприємства Фірми Ерідон до Фермерського господарства Галичина - Карпати про стягнення заборгованості в розмірі 544175,97 гривень в справі №914/2470/19 задовольнити частково, а саме зменшити суму основного боргу до 463625,98 гривень, зменшити розмір пені до 7550,45 гривень.

В судове засідання 10.02.20202 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити. Свої позовні вимоги обґрунтовує наявністю заборгованості у відповідача за поставку товару позивачем, на виконання договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 та додатків до нього. Відтак, просить стягнути 544 175,97 грн, з яких: 488 625,98 грн - загальна сума простроченого основного боргу в розмірі, 23 040,15 грн - 48% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 531 19/139 від 09.04.2019 в розмірі, 17 408,95 грн - плата (проценти) за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки № 531/19 139 від 09.04.2019, 15 100,89 грн - пеня.

В судове засідання 10.02.2020 представник відповідача з`явився, позовні вимоги Малого приватного підприємства Фірми Ерідон до Фермерського господарства Галичина - Карпати про стягнення заборгованості в розмірі 544175,97 гривень в справі №914/2470/19 просив задовольнити частково, а саме зменшити суму основного боргу до 463625,98 гривень, зменшити розмір пені до 7550,45 гривень, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Надав докази сплати заборгованості в розмірі 25000,00 гривень (квитанція №ПН 1971872 від 17.12.2019). Крім того, просив зменшити розмір пені на 50% оскільки з огляду на важкий майновий стан відповідача, та врахувавши співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін, а також те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення плати (процентів) за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, а також 48% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Через канцелярію суду, представник позивача електронною поштою надіслав заяву від 07.02.2020 б/н про зменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 та повернення судового збору, в якій зазначив, що відповідач здійснив часткову сплату основного збору за договором поставки №531/19/139 від 09.04.2019, а саме сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 24 975,00 грн(платіжне доручення №ПН 23755183 від 17.12.2019) вказавши в призначенні платежу.

У зв`язку з частковою сплатою суми основного боргу, загальна сума простроченого основного боргу, на дату подачі цієї заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 та повернення судового збору, складає - 436 652,98 грн.

Суд прийняв заву представника позивача від 07.02.2020 б/н про зменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 та повернення судового збору.

В судовому засіданні 10.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Малим приватним підприємством Фірмою Ерідон та Фермерським господарством Галичина - Карпати 09.04.2019 укладено договір поставки № 531/19/139.

На виконання договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, та додатків до нього Мале приватне підприємство Фірма Ерідон передало згідно видаткових накладних, а Фермерське господарство Галичина - Карпати отримало товар - засоби захисту рослин, позакореневі добрива, насіння, мінеральні добрива, а саме:

1. На підставі додатку № 531/19/139/1-ззр від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткових накладних, відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 159 718,35 грн, а саме: за видатковою накладною № 35325 від 18.04.2019 поставлено товару на суму 137 723,69 грн; за видатковою накладною № 38205 від 22.04.2019 і поставлено товару на суму 21 994,66 грн.

Отримані засоби захисту рослин, за додатком № 531/19/139/1-ззр від 09.04.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачено повністю.

2. На підставі додатку № 531/19/139 4-ззр від 18.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 35382 від 18.04.2019 відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 4,75 грн. Відповідач оплатив отримані засоби захисту рослин, за вказаним додатком, на суму 4,75 грн.

3. На підставі додатку № 531/19/139/7-ЗЗР від 27.08.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 79978 від 29.08.2019, відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 16 413,84 грн. Отримані засоби захисту рослин, за додатком № 531/19/139/7-ЗЗР від 27.08.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачено повністю.

4. На підставі додатку № 531/19/139/8-ззр від 07.10.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 90258 від 07.10.2019 відповідачу було поставлено засоби захисту рослин на суму 24 492,96 грн. Отримані засоби захисту рослин, за додатком № 531/19/139/8-ззр від 07.10.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачено повністю.

5. На підставі додатку № 531/ 19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткових накладних. Відповідачу було поставлено позакореневі добрива на суму 64 010,87 грн, саме: за видатковою накладною № 35329 від 18.04.2019 поставлено товару на суму 55 284,42 грн; за видатковою накладною № 38849 від 23.04.2019 поставлено товару на суму 5 523,84 грн; за видатковою накладною № 46529 від 08.05.2019 поставлено товару на суму 3 202,61 грн. Отримані позакореневі добрива, за додатком № 531/19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачене повністю.

6. На підставі додатку № 531/19/139/3-вн від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 35335 від 18.04.2019. Відповідачу було поставлено насіння на суму 58 000,01 грн. Отримане насіння, за додатком № 531/19/139/3-вн від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачене повністю.

7. На підставі додатку № 531/19/139/5-мд(о) від 17.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 52557 від 20.05.2019, відповідачу було поставлено мінеральні добрива на суму 119 789,96 грн. Отримані мінеральні добрива, за додатком № 531/19/139/5-мд(о) від 17.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачено повністю.

8. На підставі додатку № 531/19/139/6-мд(о) від 28.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, згідно видаткової накладної № 56488 від 28.05.2019, відповідачу було поставлено мінеральні добрива на суму 46 199,99 грн. Отримані мінеральні добрива, за додатком № 531/19/139/6-мд(о) від 28.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, відповідачем не оплачено повністю.

Відповідно до умов п. 3.1 договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 порядок, умови та строки розрахунків за поставлений товар визначаються в додатках до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019.

Згідно додатків до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 товар підлягав остаточній оплаті у наступні строки: - згідно додатку №531/19/139/4-ззр від 18.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 оплата повної вартості товару мала бути здійснена покупцем в строк не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, отже враховуючи дату поставки товару за видатковою накладною № 35382 від 18.04.2019, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 18.05.2019 року, включно; - згідно додатку № 531/19/139/1-ззр від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатку № 531/19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатку № 531/19/1390-вн від 09.04.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019, додатку № 531/19/139/5-мд(о) від 17.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатку № 531/19/139/6-мд(о) від 28.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 товар підлягав остаточній оплаті в строк до 21.10.2019; - згідно додатку № 531/19/139/8-ззр від 07.10.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 оплата повної вартості товару мала бути здійснена покупцем в строк не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, отже враховуючи дату поставки товару за видатковою накладною № 90258 від 07.10.2019, товар підлягав остаточній оплаті в строк до 06.11.2019 року, включно; - згідно додатку № 531 /19/139/7-ЗЗР від 27.08.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 товар підлягав остаточній оплаті в строк до 15.11.2019.

Проте, Фермерське господарство Галичина - Карпати свої зобов`язання по договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 та додатків до нього, щодо оплати отриманого товару, виконало лише частково, а саме відповідач сплатив позивачу суму 4,75 грн (платіжне доручення № ПН21606133 від 08.07.2019) за отримані ним засоби захисту рослин, згідно видаткової накладної № 35382 від 18.04.2019 за додатком № 531/19/139/4-ззр від 18.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019.

Як зазначає позивач, інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за вищевказаними Додатками до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 строк оплати за якими настав, від відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спосіб також не проводилося.

Таким чином, станом на день пред`явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем з повної оплати отриманого товару за додатком № 531/19/139/1 -ззр від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/3-вн від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/5-мд(о) від 17.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/6-мд(о) від 28.05.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/7-ЗЗР від 27.08.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, додатком № 531/19/139/8-ззр від 07.10.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 (надалі разом по тексту - Додатки до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019) не погашена та загальна сума простроченого основного боргу складає 488 625,98 грн.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 та з врахуванням, прийнятої судом, заяви позивача прозменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 Мале приватне підприємство Фірма Ерідон звернулось з позовом про стягнення з Фермерського господарства Галичина - Карпати заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 463 650,98 грн, 48% річних від простроченої суми основної заборгованості у розмірі 23 040,15 грн, плату (проценти) за користування товарним кредитом в розмірі 17 408,95 грн, пеню в розмірі 15 100,89 грн, а всього: 519 200,97 грн.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не заперечує, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки під час розгляду справи, а саме: 17.12.2019, відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 25000,00 гривень (копія доказу оплати додається до даного відзиву). Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.233 ГК України відповідач просить зменшити розмір пені на 50%, що обґрунтовує важким майновим станом відповідача, та врахуванням співрозмірності неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем, а також того, що позивачем заявлені вимоги про стягнення плати (процентів) за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України та 48% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями чч.1, 2 ст.692 ЦК передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Як установлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 та додатків до нього.

Відтак, згідно видаткових накладних, постачальником поставлена продукція покупцю, а саме: засоби захисту рослин, позакореневі добрива, насіння, мінеральні добрива на загальну суму 488630,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату отриманих засобів захисту рослин лише на підставі додатку № 531/19/139 4-ззр від 18.04.2019 до договору поставки № 531 19/139 від 09.04.2019 в сумі 4,75 грн (платіжне доручення № ПН21606133 від 08.07.2019).

Відтак, відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовною заявою до суду становила 488 625,98 грн.

Факт поставки товару та неповної його оплати не заперечується також і відповідачем у відзиві на позов. Водночас, на підтвердження часткової оплати отриманого за Договором поставки № 531 19/139 від 09.04.2019 товару Фермерське господарство Галичина - Карпати до відзиву на позовну заяву долучило копію платіжного доручення (квитанцію №ПН1971872 від 17.12.2019) на суму 25 000,00 грн із призначенням платежу: Плата (заборгованість) за засоби захисту рослин та мінеральні добрива за договором №531/19/139 .

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що оплату в розмірі 24 975,00 грн проведено відповідачем після звернення Малого приватного підприємства Фірми Ерідон до суду із даним позовом (позовна заява зареєстрована 28.11.2019), а відтак, не враховано позивачем під час визначення суми основного боргу товару Фермерського господарства Галичина - Карпати за Договором поставки № 531/19/139 від 09.04.2019.

У зв`язку з частковою сплатою суми основного боргу, загальна сума простроченого основного боргу, на дату подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 та повернення судового збору, складає - 436 652,98 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 23 040,15 грн - 48% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 531 19/139 від 09.04.2019, 17 408,95 грн - плата (проценти) за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки № 531/19 139 від 09.04.2019, 15 100,89 грн - пені згідно з п. 6.2. Договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.7. договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь. Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Так, позивач просить стягнути з відповідача 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за додатком №531/19/139/1-ззр від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, за додатком №531/19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019, за додатком №531/19/139/3-вн від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, за додатком №531/19/139/5-мд(о) від 17.05.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019, за додатком №531/19/139/6-мд(о) від 28.05.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019, загальний розмір яких, з врахуванням вимог ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, щодо прострочки оплати отриманих товарів та умов пункту 6.7. договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, за весь період прострочення, складає загальну суму: 23 040,15 грн.

Суд, перевіривши поданий розрахунок компенсаційного платежу в розмірі 48% річних, вважає, що такий проведено позивачем правильно, а отже, підлягає до задоволення.

В силу приписів ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч.5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4 та 5 додатку № 531/19/139/1-ззр від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 віл 09.04.2019, додатку № 531/19/139/2-пд від 09.04.2019 до договору поставки № 531/19/139 віл 09.04.2019, додатку № 531/19/139/3 - вн від 09.04.2019 до договору поставки №531/19/139 віл 09.04.2019, додатку № 531/19139/7-ЗЗР від 27.08.2019 до договору поставки №531/19/139 від 09.04.2019 сторони передбачили та встановили, шо у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів. Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити па користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36 % (Тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Згідно умов пунктів 4 га 5 додатку № 531/19/139/8-ззр від 07.10.2019 до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 48 % (Сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманою товару.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача плату (проценти) за користування товарним кредитом, загальний розмір якої, з врахуванням вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, умов пунктів 4 та 5 Додатків до договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019, за весь період прострочення, що складає загальну суму: 17 408,95 грн.

Суд, перевіривши поданий розрахунок плати (процентів) за користування товарним кредитом, вважає, що такий проведено позивачем правильно, а отже, підлягає до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

В силу ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно з пунктом 6.2. Договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару, зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Таким чином просить стягнути з відповідача пеню, загальний розмір якої, складає 15 100,89 грн.

Відповідно до п. 6.8. договору поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін за договором поставки № 531/19/139 від 09.04.2019 про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Так, суд перевіривши розрахунок пені, вказує, що розрахунок позивача є правильним, а тому вимоги про стягнення 15 100,89 грн пені є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, суд зазначає наступне.

Дане клопотання відповідач обґрунтовує важким майновим станом відповідача, та просить врахувати співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін, а також те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення плати (процентів) за користування товарним кредитом, відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, а також 48% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 6.4 роз`яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 50 %.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зменшення розміру позовних вимог згідно п. 1ч. 1 ст. 7 закону України Про судовий збір є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Оскільки таке зменшення пов`язане з визнанням та частковим задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису ч. 9 ст. 129 ГПК України може бути покладений на відповідача.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 7 788,02 грн судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про повернення судового збору, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, за подання заяви Малим приватним підприємством Фірми Ерідон сплачено 8162,65 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №282473 від 22.11.2019.

У зв`язку з прийняттям судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог у справі №914/2470/19 та повернення судового збору, суд вважає за необхідне повернути Малому приватному підприємству Фірми Ерідон з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 374,63 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства Галичина - Карпати (місцезнаходження: 80661, Львівська обл., Бродівський район, село Дуб`є, ідентифікаційний код: 20803882) на користь Малого приватного підприємства Фірми Ерідон (місцезнаходження: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код: 19420704) загальну суму простроченого основного боргу, в розмірі: 463 650,98 грн, 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі - 23 040,15 грн, плату (проценти) за користування товарним кредитом в розмірі - 17 408,95 грн, пеню в розмірі - 15 100,89 грн, що в сумі становить 519 200,97 грн та 7 788,02 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Заяву Малого приватного підприємства Фірми Ерідон про повернення судового збору - задовольнити.

4. Винести ухвалу про повернення судового збору Малому приватному підприємству Фірмі Ерідон (місцезнаходження: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, ідентифікаційний код: 19420704) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 374,63 грн, сплачений згідно платіжного доручення №282473 від 22.11.2019.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.02.2020.

Суддя Березяк Н.Є.