Рішення

від 17.02.2020 по справі 922/4186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4186/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "ПММ Авто", м. Харків до Сільськогосподарського товариства з обмеженою в відповідальністю "Протопопівське", с. Протопопівка, Харківська область про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПММ Авто" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Протопопівське" основний борг у розмірі 9576,47 грн., штраф в розмірі 122219,48 грн., пеню в розмірі 28004,10 грн., 3% річних в розмірі 2476,50 грн., а також просить суд стягнути з Відповідача суму судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/4186/19, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 20 грудня 2019 року, що були направлені на адресу сторін, отримані сторонами про що свідчать відмітки на поштових повідомленнях, які повернулись до суду.

Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також ухвалою суду сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Відповідач 21.01.2020 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством ПММ Авто (Постачальником) та СТОВ Протопопівське (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 03-01 від 19.03.2019 р., згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно п. 6.5. договору, оплата товарів покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 2х банківських днів з дня відвантаження товару.

Так, дизельне паливо в кількості 24180 л. на суму 544050,00 грн. було поставлене за видатковою накладною № РН-0000035 від 09.07.2019 р. та товарно-транспортною накладною № РН-0000035 від 09.07.2019 р. На оплату товару було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000035 від 09.07.2019 р. та строк оплати був до 11.07.2019 р. Оплата була здійснена частково та з простроченням, а саме: 12.08.2019 р. на суму 270000,00 грн. за платіжним дорученням № 2136, 03.09.2019 р. на суму 250000,00 грн. за платіжним дорученням № 2179, 26.09.2019 р. на суму 14473,53 грн. за платіжним дорученням № 17. Заборгованість становить 9576,47 грн.

Бензин А-92 в кількості 7890 л. на суму 173548,44 грн. було поставлене за видатковою накладною № РН-0000038 від 17.07.2019 р. та товарно-транспортною накладною № РН-0000038 від 17.07.2019 р. На оплату товару було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000036 від 09.07.2019 р. та строк оплати був до 19.07.2019 р. Оплата була здійснена повністю, але з простроченням, а саме: 12.08.2019 р. на суму 173548,44 грн. за платіжним дорученням № 2137.

Дизельне паливо в кількості 22225 л. на суму 504596,40 грн. було поставлене за видатковою накладною № РН-0000039 від 17.07.2019 р. та товарно-транспортною накладною № РН-0000039 від 17.07.2019 р. На оплату товару було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000040 від 09.07.2019 р. та строк оплати був до 19.07.2019 р. Оплата була здійснена повністю, але з простроченням, а саме: 30.07.2019 р. на суму 504596,40 грн. за платіжним дорученням № 2098.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що 09.07.2019 р. Відповідачу було поставлено паливо дизельне в кількості 24180 л на суму 544050,00 грн. та виставлено рахунок-фактуру на оплату № СФ-0000035 від 09.07.2019 р. та в день поставки було оформлено видаткову накладну. Але документи, підтверджуючі якість поставленої нафтопродукції не були надані ПП "ПММ Авто", що є порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. На момент поставки вже були розпочаті смільськогосподарські уборочні роботи, дизельне паливо для роботи комбайнів потрібно було терміново і одразу після поставки пішло у використання. Оскільки поставлене дизельне паливо було неякісним, роботи по збиранню врожаю затягнулись, сільгосптехніка вийшла з робочого стану, потрібно було придбавати та замінювати паливні фільтри та комбайни КЗС, Полесье, на що СТОВ "Протопопівське" було витрачено грошові кошти в сумі 9576,43 грн.

Директор СТОВ "Протопопівське" 10.07.2019 р. звернувся до керівника ПП "ПММ Авто" з вимогою замінити дизельне паливо та компенсувати йому витрати на придбання паливних фільтрів для комбайнів, які вийшли з розладу з вини постачальника. Директор ПП "ПММ Авто" повідомив, що терміново замінити дизельне паливо у нього не має можливості, тому він запропонував злагодити цей спір таким чином: ПП "ПММ Авто" здійснить це нові поставки нафітопродуктів, які потребує СТОВ "Протопопівське" у найкоротший термін, оплата першої поставки - по неякісному дизельному паливу буде здійснюватись у сумі за вирахуванням витрат на придбання паливних фільтрів та постачальник надасть відстрочення по оплаті за поставлені нафтопродукти на 2 місяці.

На виконання домовленості позивач 17.07.2019 р. поставив бензин А-92 в кількості 7890 л на суму 173548,44 грн. та дизельне паливо в кількості 22225 л на суму 504596,40 грн. та бензин виявився неякісним і на вимогу директора товариства постачальник замінив його, що потребувало часу і оплата за його поставку не могла бути здійснена протягом 2х днів, як передбачено п. 6.5. договору. При поставленні цих нафтопродуктів також паспорти якості не були надані постачальником.

Рахунки-фактури на оплату нафтопродуктів 09.07.2019 р. та 17.07.2019 р. були виставлені ПП "ПММ Авто" в один день - 09.07.2019 р., що свідчить про те, що сторони на майбутнє узгодили свої відносини щодо постачання нафтопродуктів та були готові на відступлення від умов договору щодо строків поставки та строків оплати. Заявка на постачання продцукції була здійснена директором товариства в червні 2019 р. по телефону, а не за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти, як встановлено п. 3.1. договору № 03-01 і не відповідає по формі цим вимогам, однак була прийнята для виконання постачальником та виконана з порушенням строків поставки.

Відповідач також зазначає, що п. 3.1. договору № 03-01 встановлено, що поставка здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання заявки від покупця. Бензин А-92 був поставлений 17.07.2019 р., хоча повинен був поставлений хоча б 12.07.2019 р., що також підтверджує домовленість сторін про відступлення від умов договору щодо порядку здійснення замовлення та строків поставки. У зв`язку з ненаданням постачальником паспорту якості дизельного палива, поставленого 09.07.2019 р., вирішено було надати його на дослідження та отримати висновок лабораторії з контролю якості нафтопродуктів. Тому 25.07.2019 р. видано наказ про направлення на аналіз дизельного палива, поставленого ПП "ПММ Авто" 09.07.2019 р.

02.08.2019 р. лабораторією контролю якості нафтопродуктів ТОВ "Татнєфть-АЗС-України" надано паспорт якості № 655 на паливо дизельне Євро, проби якого надано СТОВ "Протопопівське", в якому вказано, що це паливо не відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 по п. № 15 і не може навіть називатись дизельним паливом. Так як паспорти якості на поставлені за договором не надані постачальником, на адресу ПП "ПММ Авто" направлено адвокатський запит з проханням надати такі документи.

08.08.2019 р. було складено акт понесених збитків, в якому встановлено, що матеріальні збитки, понесені товариством від заміни паливних фільтрів на комбайнах складають 9576,43 грн., про що було повідомлено керівництво позивача та погоджено суму зменшення вартості неякісного палива.

Також Відповідач у відзиві зазначає, що Позивач 09.07.2019 р. продав відповідачу нафтопродукцію, яка не є дизельним паливом, отримавши від цього значний дохід, завдав реальних збитків відповідачу, які фактично складаються з витрат на оплату цієї пролукції та відновлення стану сільгосптехніки, а також відшкодування вимог найманих працівників, які простоювали без роботи і зловживаючи своїми правами, попри досягнення згоди в ході переговорів щодо відстрочення строків оплати, вимагає притягнення до відповідальності товариства, яке понесло значні втрати майнового характеру за порушення строків оплати.

Суд, розглянувши доводи Відповідача, викладені у відзиві зазначає, що відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Ніяких дій, на які Відповідач посилається, вчинено не було, приймання і злив поставлених нафтопродуктів відбулись без зауважень до їх якості. До матеріалів справи не надано акту приймання продукції за якістю, в якому мають бути вказані дата і номер телеграм про виклик представнкиа вантажовідправника. А саме цей документ завершує процедуру приймання за якістю. Відомостей про резервуари, в які відбувся злив та про змішування нафтопродуктів з однорідними продуктами інших постачальників немає. Відповідач не обгрунтовує, яким чином було встановлено та зафіксовано неналежну якість палива. Ним не доведено, що під час відібрання проб для направлення до сторонньої лабораторії ним було додержано вимог ДСТУ 4488 і п.п. 4.2.1., 4.2.8. Інструкції до посуду й пробовідбірників та не надано акту про відібрання проб.

Отже, обставини у відзиві на позовну заяву не підтверджуються ніякими доказами.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 7.2.1. договору передбачено, що за прострочення оплати за п. 6.5. договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення виконання грошових зобов`язань на строк понад 10 календарних діб відповідно до п. 6.5. договору покупець сплачує штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми поставки.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачеві суму основної заборгованості в розмірі 9576,47 грн., штраф в сумі 122219,48 грн., пеню в сумі 28004,10 грн та 3% річних в розмірі 2476,50 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 610, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Протопопівське" (64281, Харківська область, с. Протопопівка, вул. Стовбова, 7, код ЄДРПОУ 00708822) на користь приватного підприємства "ПММ Авто" (61044, м. Харків, проспект Московський, 257, к. 219, код ЄДРПОУ 42786973) основний борг у розмірі 9576,47 грн., штраф в розмірі 122219,48 грн., пеню в розмірі 28004,10 грн., 3% річних в розмірі 2476,50 грн., а також суму судового збору у розмірі 2434,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "19" лютого 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін