Постанова

від 18.02.2020 по справі 546/103/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/103/18 Номер провадження 22-ц/814/636/20Головуючий у 1-й інстанції Лизенко І. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

Секретар Ткаченко Т.І.

За участю: представника відповідача Дробот І.В.

представника позивача адв. Горбенко П.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товарства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 02 грудня 2019 року)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором оренди землі, зокрема, щодо сплати орендної плати.

Зазначає, що він отримав у спадок земельну ділянку площею 4,0387 га, розташовану на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 21.12.2014 р., яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 .

Вказує, що, згідно договору, укладеного 06 грудня 2002 року, та додаткової угоди до договору оренди, зареєстрованої у відділі Держкомзему Решетилівського району 09.08.2012р., яка вступила в дію з 01.11.2010 року, спірна земельна ділянка була передана спадкодавцем в оренду на 20 років ТОВ Бурат-Агро , при цьому умовами договору (додаткової угоди) передбачено, що орендна плата вноситься у розмірі 5% від оцінки землі з урахуванням коефіцієнту інфляції, з 01.11.2010, розмір платежів - 2370,59 грн в рік, період оплати - до 31 грудня поточного року.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і до позивача як до спадкоємця перейшли права та обов`язки за договором оренди, дія договору оренди не припиняється.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором, зокрема, не виплачувалась орендна плата, позивач не отримав жодних послуг чи грошей за користування відповідачем належною позивачеві земельною ділянкою у 2016-2017 роках, що є підставою для розірвання договору, виходячи з положень статті 32 Закону України Про оренду землі .

З урахуванням наведеного позивач прохав розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,0387 га, розташованої на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, який був укладений між ТОВ Бурат-Агро та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є позивач, та зобов`язати відповідача негайно передати земельну ділянку позивачеві.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро про розірвання договору оренди земельної ділянки, задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,0387 га, кадастровий номер 5324281900:00:004:0009, розташованої на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 06 грудня 2002 року між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро , зареєстрований у Лобачівській сільській раді Решетилівського району Полтавської області 20 січня 2003 року, та додаткову угоду до договору оренди від 06 грудня 2002 року, укладену між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро , зареєстровану у відділі Держкомзему Решетилівського району 09.08.2012 р.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,0387 га, кадастровий номер 5324281900:00:004:0009, розташовану на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1320 (одна тисяча триста двадцять) гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ Бурат-Агро , яке, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги вказують, що, місцевим судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів про повідомлення відповідача про отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у спадок. Також, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ТОВ Бурат-Агро щодо порушенням умов договору, зокрема, виплати орендної плати.

При цьому, зазначають, що, протягом 2016-2017 років, позивачем самостійно оброблялась спірна земельна ділянка.

Окрім того, зауважують, що на час розгляду справи орендна плата позивачу виплачена, що не заперечується сторонами.

Представником позивача - адвокатом Горбенком П.В. надано відзив на апеляційну скаргу. У доводах відзиву представник позивача вважає рішення Решетилівського районного суду законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем не доведено належним чином факт самостійного оброблення позивачем протягом 2016-2017 років спірної земельної ділянки. Просить суд апеляційну скаргу ТОВ Бурат-Агро залишити без задоволення, а рішення Решетилівського районного суду від 26.11.2019 року залишити без змін.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, згідно розділу 1, п.2.2 розділу 2 договору оренди земельної ділянки, укладеного 06 грудня 2002 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Бурат-Агро", зареєстрованого у Лобачівській сільській раді Решетилівського району Полтавської області 20 січня 2003 року, ОСОБА_2 передала у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,04 га на території Лобачівської сільської ради, договір укладено на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації (а.с.5-6).

Пунктом 2.2 розділу 2 зазначеного договору визначено, що при переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника (а.с.5-6).

Пунктом 2.3 розділу 2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою, укладеною між сторонами договору та зареєстрованою 09.08.2012 у відділі Держкомзему у Решетилівському районі, визначено орендну плату у розмірі 5% від грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації з 01.11.2010р., що становить 2370,59 грн; також договором визначено період виплати орендної плати - до 31.12 поточного року, щорічно; договір укладено на 20 років (а. с. 5-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Позивачем успадковано належну належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,0387 га, розташовану на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району, кадастровий номер якої 5324281900:00:004:0009, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 9), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 21.11.2014 року; право власності позивача зареєстроване 21.11.2014 року (а.с.10).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 124789,12 грн (а.с.27).

Судом установлено, що станом на день звернення до суду (06.02.2018р.) позивач не отримав орендну плату за 2016 та 2017 роки, що підтверджується копією Відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (а.с.8, 26).

22.03.2018 року, після звернення до суду, позивачем отримано від відповідача орендну плату за 2016 та 2017 роки, що визнано сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий суд виходив із того, що наявними у справі належними та допустимими доказами встановлено факт неналежного виконання відповідачем ТОВ Бурат-Агро умов договору оренди землі, а саме в частині обов`язку по сплаті орендної плати, що дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.

При цьому місцевий суд керувався висновком, викладеним у постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року №161-XIV з наступними змінами (далі-Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону, однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України.

Статтею 24 вищевказаного Закону встановлено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Нормами статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов вірного висновку, що невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, а тому позивач, як орендодавець, має право вимагати розірвання такого договору.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Так, аналізуючи матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність позивачем належним чином обставин порушення відповідачем його прав як власника спірної земельної ділянки, та орендодавця за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ Бурат-Агро .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не повідомив відповідача про отримання у спадок спірної земельної ділянки є безпідставними, оскільки в ході судового розгляду у суді першої інстанції встановлено факт того, що орендну плату за 2015 рік, згідно договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_2 , позивач отримав у касі товариства, що визнано сторонами, а тому, в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Посилання апелянта на виведення позивачем спірної земельної ділянки з обробітку протягом 2016-2017 років не заслуговують на увагу суду, оскільки належними та допустимими доказами не доведені, що є обов`язком сторони в силу положень ст. 81 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бурат-Агро , - залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак