Ухвала

від 19.02.2020 по справі 591/8050/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/8050/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/43/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку письмового провадженням матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22019200000000084 від 14 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 ч.2 ст.346 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

17 грудня 2019 року старший слідчий слідчого відділу Управління СБ України в Сумській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Сумської області ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, вилучене 15-16 грудня 2019 року в ході обшуку двоповерхового будинку, в якому постійно проживає ОСОБА_5 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 .

Свої вимоги обґрунтував тим, що слідчим відділом Управління СБУ в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22019200000000084 від 14 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.15 ч.2 ст.346 КК України, в ході якого розслідуються обставини, які вказують на причетність ОСОБА_5 до готування на вчинення тяжкого злочину проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднання громадян та злочинів проти журналістів, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. При цьому, у органів досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, а також містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ у даному кримінальному провадженні, а тому на нього необхідно накласти арешт з метою його збереження.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2019 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на предмети та речі, вилучені 15-16 грудня 2019 року в ході обшуку двоповерхового будинку в якому постійно проживає ОСОБА_5 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 :

- мобільний телефон сірого кольору «Iphone 11 Pro Max» з imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ;

- сім-карту мобільного оператору зв`зку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ;

- сім-карту іноземного оператора мобільного зв`язку «Сycamobile» з серійним номером: НОМЕР_4 .

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував наявністю підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, а ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Обґрунтовує поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження тим, що ухвалу слідчого судді було постановлено без участі власника майна та його представника у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 перебував на час постановлення оскаржуваної ухвали та на час подачі апеляційної скарги у м. Києві на стаціонарному лікуванні, а захиснику про існування цієї ухвали стало відомо 30 грудня 2019 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а 31 грудня 2019 року він направив поштою дану апеляційну скаргу.

По суті оскаржуваної ухвали ОСОБА_6 зазначав, що обшук за місцем проживання ОСОБА_5 проводився без ухвали слідчого судді та за відсутності підстав, передбачених ч.3 ст.233 КПК України, чим було порушено конституційне право особи на недоторканність житла. Слідчим суддею не було здійснено оцінки законності проникнення до житла ОСОБА_5 , оскільки були відсутні будь-які невідкладні випадки, коли обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи для проведення в них обшуку може здійснюватись до постановлення рішення суду та не були встановлені слідчим суддею у порядку ст.ст.233-235 КПК України.

Вважає незаконною дану ухвалу також з огляду на те, що дозвіл слідчого судді на вилучення телефону суперечить вимогам ст.159 КПК України, відповідно до якої тимчасовий доступ до мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких системах без їх вилучення. Звертає увагу при цьому на те, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Крім того, апелянт зазначає, що у діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення за ч.2 ст.346 КПК України, а його дії є адміністративним деліктом, відповідальність за який передбачена ст.173 КУпАП, тому вважає правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 невірною, а підозру необґрунтованою.

Апелянт вказує й на порушення слідчим суддею вимог ч.4 ст.107 КПК України щодо обов`язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею у разі присутності хоча б однієї особи.

Беручи до уваги те, що учасники процесу не приймають участі в розгляді подання апеляційним судом, колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення за результатами письмового провадження, керуючись при цьому ст.406 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання слідчого судді був здійснений 19 грудня 2019 року без участі власника майна ОСОБА_5 , копія ухвали про накладення арешту на майно ОСОБА_5 була направлена того ж дня (а.с. 62), однак у матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження отримання ним копії зазначеної ухвали. Враховуючи те, що про постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали представнику ОСОБА_5 адвокату ОСОБА_6 стало відомо вже після спливу п`ятиденного строку на її апеляційне оскарження, колегія суддів вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин.

З наданих апеляційному суду матеріалів провадження вбачається, що Управлінням Служби безпеки України в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22019200000000084 від 14 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.346 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 13 грудня 2019 року ОСОБА_5 під час зустрічі із іншими особами, серед яких був ОСОБА_10 , запропонував вчинити протиправні, із застосуванням насилля, дії відносно народних депутатів України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які виражалися б у примушенні їх їсти землю з метою примусити їх переглянути позицію щодо голосування за законопроект про продаж землі, що свідчить про причетність ОСОБА_5 до готування на вчинення тяжкого злочину проти авторитету органів державної влади, передбаченого ч.2 ст.346 КК України.

У зв`язку з вищевикладеним 15-16 грудня 2019 року для врятування майна, що має значення для розслідування кримінального провадження, а також з метою відшукання і вилучення речей, документів, що мають значення для даного кримінального провадження, засобів вчинення кримінального правопорушення, на підставі ч.3 ст.233 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком так, як затримка у проведенні могла призвести до втрати слідів кримінального правопорушення, проведено обшук двоповерхового будинку, в якому постійно проживає ОСОБА_5 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу обшуку цього житла, у ході обшуку у прихожій зазначеного будинку на першому поверсі, на поличці для взуття слідчим виявлено та вилучено мобільний телефон сірого кольору «Iphone 11 Pro Max» з imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 в якому встановлена сім-карта мобільного оператору зв`зяку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 . У чохлі зазначеного телефону виявлено сім-карту іноземного оператора мобільного зв`язку «Сycamobile» з серійним номером: НОМЕР_4 . Подальшим обшуком будинку предметів, речей та документів, що мають значення для кримінального провадження виявлено не було. За результатами обшуку зазначеного будинку вищевказані предмети вилучені слідчим (а.м.к.п. 19-24).

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність конкретно зазначеного в клопотанні майна критеріям ст.98 КПК України, а відтак з урахуванням загальних засад кримінального судочинства (ст.7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст.132 КПК України) колегія суддів вважає, що в даній ситуації арешт майна відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси ОСОБА_5 спрямований на встановлення фактичних обставин справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності останнього до незаконної діяльності.

Слідчим доведено, що вилучені речі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вилучені мобільний телефон ОСОБА_5 та дві сім-карти операторів мобільного зв`язку могли використовуватися для організації вчинення злочину і можуть зберігати сліди вчинення злочину та з метою їх збереження у належному вигляді для огляду та проведення судових експертиз, необхідно накласти арешт на це майно.

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, працівники органу досудового розслідування 15-16 грудня 2019 року до постановлення ухвали слідчого судді, у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним з рятуванням майна, яке має значення для досудового розслідування, увійшли до житла ОСОБА_5 , що вбачається з протоколу обшуку (а.м.к.п. 19-24), на незаконності якого й наголошує представник власника майна ОСОБА_6 .

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що наступного дня після проведення обшуку житла ОСОБА_5 та тимчасового вилучення у нього майна, а саме, 17 грудня 2019 року слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку двоповерхового будинку, в якому постійно проживає ОСОБА_5 та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з метою врятування майна, виявлення та вилучення речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, а саме:

- мобільний телефон сірого кольору «Iphone 11 Pro Max» з imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ;

- сім-карту мобільного оператору зв`зку «Vodafone» з номером НОМЕР_3 ;

- сім-карту іноземного оператора мобільного зв`язку «Сycamobile» з серійним номером: НОМЕР_4 .

Враховуючи наявність відповідного дозволу колегія суддів не вбачає під час проведення даної слідчої дії порушень вимог кримінального процесуального закону України та не вважає доводи ОСОБА_6 обґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, вилучений мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro Max» та сім-картки операторів мобільного зв`язку можуть містити інформацію, яку можливо використати як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що дане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що арешт вказаних речей є необхідним для попередження зміни чи знищення їх властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ними значення речового доказу та перешкодити встановленню істини у провадженні, тому доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи правові підстави для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, виходячи із обставин викладених у клопотанні слідчого та встановлених в судовому засіданні, переліку майна, яке було вилучене під час обшуку, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та те, що мобільний телефон разом с двома сім-картками операторів мобільного зв`язку, що належать ОСОБА_5 містять відомості, які можуть бути використані як доказ, що встановлюється під час кримінального провадження та з метою повного, всебічного, об`єктивного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя дійшов законного висновку про задоволення клопотання слідчого та наклав арешт на вказане майно.

При цьому, колегія суддів знаходить обґрунтованим ризик можливості знищення або пошкодження вилученого майна, зокрема в частині інформації, яка може на ньому міститися а тому, доводи апеляційної скарги з приводу безпідставності обраного слідчим суддею способу обмеження права власності не спростовують необхідність накладення арешту на майно саме шляхом його вилучення у власника.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає також і практиці ЄСПЛ. Так, в рішенні «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87 від 22 лютого 1994 року ЄСПЛ зазначив: "арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності". Такий захід виправданий і не можна стверджувати, що накладення арешту на цій стадії провадження було непропорційне поставленій меті.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_5 відсутній склад інкримінованого йому злочину, то колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки відповідно до вимог закону, у разі встановлення під час досудового розслідування відсутності у діях особи ознак складу кримінального правопорушення, за наявності в порушенні ознак адміністративного правопорушення, то такі матеріали кримінального провадження підлягають закриттю з передачею їх на розгляд відповідному органу.

Такими, що суперечать матеріалам провадження є й доводи ОСОБА_6 про те, що розгляд клопотання слідчого був проведений слідчим суддею без фіксування технічними засобами, оскільки конверт з копією технічного носія із записом судового засідання від 19 грудня 2019 року знаходиться на внутрішньому боці обкладинки в кінці справи, як і передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Решта доводів апелянта в більшій мірі стосується належності і допустимості як доказів інформації, що міститься в мобільному телефоні, однак це питання не є предметом розгляду на теперішній стадії процесу (арешт майна), і має досліджуватися при розгляді провадження судом по суті.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2019 року.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19 грудня 2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22019200000000084 від 14 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.346 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4