Ухвала

від 17.02.2020 по справі 686/8282/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4820/109/20

Справа № 686/8282/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія : наухвалу слідчогосудді Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12017240010009032,

в с т а н о в и л а :

05 лютого 2020 року старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно:

- автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «ML 320», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки «PORSCHE CAYENNE», 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;

- однокімнатну квартиру, загальною площею 48,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- однокімнатну квартиру загальною площею 67,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 ,

шляхом тимчасового позбавлення будь-кого можливості відчужувати, розпоряджатися та користування будь-яким чином вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просив ухвалу слідчого судді скасувати як необґрунтовану та постановити нову, якою клопотання про арешт майна задовольнити.

Зазначав, що судом належним чином не враховано, що зазначене у клопотанні майно ОСОБА_7 придбала в період перебування на посаді менеджера з реалізації нафтопродуктів ТОВ «Авантаж-7»; вона підозрюється у привласненні 683 310 л палива на загальну суму 8 843 700 грн, про що їй повідомлено про підозру за ч.5 ст.191 КК України.

Уважав, що укладення ОСОБА_7 угод, спрямованих на відчуження цього майна, може свідчити про її намагання приховати майно, набуте внаслідок вчинення нею злочину.

Крім того, зазначене майно визнане речовим доказом відповідно до постанови старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області від 01 лютого 2020 року.

Тому, на переконання апелянта, воно підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої злочином, відповідно до вимог ст.170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскарженого судового рішення та вимог апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги про скасування ухвали слідчого судді з викладених у ній мотивів; підозрювану ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132, 173КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відмовляючи взадоволенні клопотанняпро арештмайна,суд виходивз того,що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не належить підозрюваній ОСОБА_7 та перебуває у власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 як добросовісних набувачів.

Такий висновок суду є обґрунтованим і відповідає дійсним обставинам провадження.

Згідно відомостей, внесених 14.12.2017року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017240010009032, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що вона в період часу з 01 січня 2017 року по 17 листопада 2017 року привласнила 683 310 л палива (дизельного палива, бензину А-92, А-95, скрапленого газу) на загальну суму 8 843 700,00 грн, чим заподіяла ТОВ «Авантаж 7» (код ЄДРПОУ 33831847, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18/2, кв.13) матеріального збитку в особливо великих розмірах.

10 січня 2020 року року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.5 ст.191 КК України, а 05 лютого 2020 року за ч.5 ст.191, ч.3 ст.362, ч.1 ст.209 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки з інформаційної система НАІС, 20.09.2017 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу придбала в ОСОБА_14 автомобіль марки «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_5 .

У подальшому, 21.12.2017 року ОСОБА_7 зняла з обліку вказаний автомобіль та 19.06.2018 року продала його ОСОБА_15 , яка 14.08.2018 року на підставі договору-купівлі продажу продала автомобіль ОСОБА_10 .

Також 22.04.2017 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу придбала в ОСОБА_16 автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 320», д.н.з. НОМЕР_6 , та 21.12.2017 року його зняла з обліку і 27.01.2018 року продала ОСОБА_17 , який 20.04.2018 року зняв з обліку автомобіль для реалізації та 04.05.2018 року на підставі договору купівлі-продажу продав ОСОБА_11 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, 11.11.2017 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу придбала в ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_3 та 06.02.2019 року на підставі договору дарування подарувала вказану квартиру ОСОБА_12 , власником якої останній є на теперішній час.

Окрім того, 02.06.2017 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу придбала в ОСОБА_19 квартиру АДРЕСА_4 та 23.05.2019 року на підставі договору-купівлі продажу продала вказану квартиру ОСОБА_13 , власником якої остання є на теперішній час.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Постановою слідчого ОСОБА_9 від 01.02.2020 року автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «ML 320», 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль марки «PORSCHE CAYENNE», 2012 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; однокімнату квартиру, загальною площею 48,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру загальною площею 67,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_2 , визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя дійшов переконливого висновку про те, що зазначене майно хоч і визнано речовими доказами, проте слідчим не доведено, яке значення воно має як речовий доказ та які обставини за допомогою цього доказу можливо довести у цьому кримінальному провадженні, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно.

Отже, колегія суддів уважає. що накладення арешту на майно в цьому випадку не відповідатиме розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 лютого 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017240010009032 від 14 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: