Постанова

від 17.02.2020 по справі 296/8625/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 296/8625/16-ц

провадження № 61-43066св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирська міська рада,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року в складі судді Бондарчука В. В. та на постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року в складі колегії суддів Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Житомирської міської ради та з урахуванням уточнених позовних вимог просив усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності частиною будинку за адресою: АДРЕСА_1 , і прибудинковою територією біля цього будинку, шляхом:

- зобов`язання відповідача за власний рахунок демонтувати (знести) незаконно встановлені на земельній ділянці за вказаною адресою конструкції (малі архітектурні форми), а саме: гойдалку з шириною розкосів 1,75 м і довжиною 2,55 м, загальною площею 4 м 2 , карусель діаметром 1,5 м, загальною площею 1,77 м 2 , чотири секції металевого паркану (кожна довжиною 2,13 м, висотою 0,78 м, площею 1,66 м 2 ) загальною довжиною 8,44 м, що встановлені на стовпи з металопрофілю типу тавра , урну для сміття,

- зобов`язання відповідача привести земельну ділянку до належного (попереднього) санітарного стану.

А також просив надати правову оцінку діям або бездіяльності посадових осіб Житомирської міської ради, які є власниками (розпорядниками) вказаної земельної ділянки та які допустили і сприяли незаконному захопленню земельної ділянки та розміщенню на ній самочинного будівництва, про що постановити окрему ухвалу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в серпні 2015 року між належною йому частиною будинку та земельною ділянкою й будинком за адресою: АДРЕСА_2 , група мешканців будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за підтримки фонду Б. Розенблата незаконно встановили малі архітектурні форми, а саме конструкції, зовні схожі на елементи дитячого майданчика, та металевий паркан.

Установлені конструкції перешкоджають ОСОБА_1 і автомобілям екстрених служб (пожежної, газової, швидкої допомоги тощо) під`їжджати до його будинку, в зв`язку з чим він просить вирішити спір у судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що доступ до домоволодіння ОСОБА_1 установленими конструкціями не обмежений, апозивач не довів у встановленому законом порядку обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року та на постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 указує, що самочинно встановлені конструкції перешкоджають під`їзду до його домоволодіння, майданчик установлений із порушенням будівельних норм, окрім того діти на майданчику шумлять і заважають позивачеві, а невідомі громадяни розпивають спиртні напої та порушують громадський порядок.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 та 24 серпня 2015 року невстановлені особина землях комунальної власності Житомирської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 ,на площі 0,00064 га встановилидитячий майданчик.

За клопотанням позивача в справі проведені судові земельно -технічна та будівельно-технічна експертизи.

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16 серпня 2017 року № 369/17 установлено, що безперешкодний в`їзд автомобільним транспортом на територію належного ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 , влаштований з тильної межі земельної ділянки, де встановлені металеві ворота.

Експерт ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції, пояснив, що він провів натурне обстеження дитячого майданчика в присутності позивача ОСОБА_1 за результатами якого встановлено ряд невідповідностей дитячого майданчика вимогам нормативних документів, однак, його встановлення не перешкоджає безпечному руху транспортних засобів по АДРЕСА_1 та під`їзду до домоволодіння АДРЕСА_1 , а порушень норм протипожежної безпеки не встановлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суди правильно встановили, що відповідно до висновку експерта збудований дитячий майданчик не перешкоджає позивачеві в користуванні та розпорядженні належним йому майном і земельною ділянкою й розташований на належній міськраді земельній ділянці.

Установивши, що права та законні інтереси ОСОБА_1 як власника будинку та земельної ділянки не були порушені самочинним будівництом дитячого майданчика, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначений вичерпний перелік способів захисту цивільних справ та інтересів судом.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права та припинення дій, які порушують це право.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

З огляду на викладене правильним є також висновок судів, що вимога надати оцінку діям чи бездіяльності посадових осіб Житомирської міської ради не є належним способом правового захисту, оскільки розгляд таких вимог у судовому порядку не передбачений.

Посилання позивача на те, що відмова в задоволенні даного позову порушує його передбачену статтею 55 Конституції України ґарантію на захист судом прав і законних інтересів громадянина, підлягають відхиленню, оскільки суд установив відсутність підстав уважати порушеними права позивача та відсутність перешкод у користуванні його власністю внаслідок установлення міськрадою дитячого майданчика.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук