20-11/157
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
23 липня 2007 року Справа № 20-11/157
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Філіппової Н.О., довіреність б/н від 01.03.2007;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 13.06.2007 у справі № 20-11/157
про стягнення заборгованості за договором оренди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 13.06.2007 у справі № 20-11/157 відмовлено у задоволенні позову Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале виробничо-комерційне підприємство "Лотус" про стягнення заборгованості за договором оренди.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольни ти, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Сотула В.В. 23.07.2007 за розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду В.М. Коваля у складі судової колегії була проведена заміна судді Сотула В.В. на суддю Щепанську О.А.
У судове засідання 23.07.2007 представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представника позивача судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У квітні 2007 року Державне комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале виробничо-комерційне підприємство "Лотус", просило стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 87 від 07.07.2006 у розмірі 6913,03 грн., пеню в сумі 579,56 грн. та штраф у розмірі 3433,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Письмові заперечення проти позову у матеріалах справи відсутні.
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Спірні правовідносини випливають з договору оренди нерухомого майна № 87, укладеного між сторонами 07.07.2006 та підлягають врегулюванню загальними положеннями про найм (оренду) та про зобов'язання.
Відповідно до пунктів 1-3 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Як свідчать матеріали справи, об'єктом договору оренди № 87 від 07.07.2006 було нерухоме майно, а саме - спортивний комплекс: тенісний корт (№1) з огорожею (№1) –площею 504,6 кв.м., волейбольний майданчик (№2) - площею 518,7 кв.м., огорожа волейбольних майданчиків (металева сітка на ж/б стовбах) –площею 502, 36 кв.м., яке перебувало на балансі Комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою”.
Згідно з пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на норми статті 793 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак, майно, яке було об'єктом оренди, нерухомим або капітальним у розумінні статті 793 Цивільного кодексу України не є, тому застосування судом першої інстанції вищенаведеної норми та визнання договору нікчемним слід вважати хибним.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, враховуючи, що договір оренди нерухомого майна № 87 від 07.07.2006 був чинним, відповідач зобов'язаний сплатити орендну плату за час, що сплив до розірвання договору.
До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 3.5. договору орендна плата, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з врахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми несплати, розрахованої за кожний день прострочення, що складає 579, 56 грн.
Крім того, відповідно до пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати, що складає 3 433, 20 грн.
З огляду на вищенаведене з відповідача, крім заборгованості з орендної плати, підлягає стягненню пеня у сумі 579,56 грн. та штраф у розмірі 3433,20 грн.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.06.2007 у справі № 20-11/157 скасувати.
3. Позов Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале виробничо-комерційне підприємство "Лотус" про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале виробничо-комерційне підприємство "Лотус" (вул. В. Морська, 8, кв. 9, м.Севастополь, 99011; р/р 26005301138 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) на користь Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (вул. Пожарова, 7, м.Севастополь, 99008; р/р 260023012126 в АБ "Таврика", МФО 324377) 6913,03 грн. - боргу, 579,56 грн. - пені, 3433,79 грн. - штрафу, всього 10925,79 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале виробничо-комерційне підприємство "Лотус" (вул. В. Морська, 8, кв. 9, м.Севастополь, 99011; р/р 26005301138 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) на користь Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (вул. Пожарова, 7, м.Севастополь, 99008; р/р 260023012126 в АБ "Таврика", МФО 324377) 110,00 грн. державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді Ю.М. Гоголь
О.А. Щепанська
Суд | Севастопольський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2007 |
Оприлюднено | 30.08.2007 |
Номер документу | 877035 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гоголь Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні