Рішення

від 11.08.2006 по справі 15/204

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м.

Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"11"

серпня 2006 р.                                                                                               

Справа  № 15/204

За

позовом  Підприємця ОСОБА_1

 До відповідача ПСП ``Вересневе``

         Про  

визнання   недійсним договору

купівлі продажу та стягнення збитків

СУДДЯ         КОЛОМИС В.В.

    Секретар судового засідання                        Л.В.Михалевська

    В засіданні приймали участь:

   Від позивача: ОСОБА_1 -підприємець, ОСОБА_2 дов б/н

09.08.06 р.

  Від відповідача: Новак І.В. дов. б/н від 12.07.06 р.

    СУТЬ СПОРУ: Позивач -фізична особа  підприємець ОСОБА_1 звернулась

до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд визнати

недійсним договір купівлі-продажу 

будівлі контори ПСП  ``Вересневе``  від 12 січня 2006 року, акт приймання

передачі будівлі контори ПСП  ``Вересневе``  від 25 січня 2006 року та нотаріально

посвідчений договір купівлі продажу контори ПСП 

``Вересневе``  від 14 березня 2006

року, зареєстрованого в державному реєстрі за № НОМЕР_1, посвідчений приватним

нотаріусом по Рівненському районному нотаріальному округу ОСОБА_3

     Крім того, позивач просить суд

стягнути  з ПСП ``Вересневе``  1111,74 грн. завданих збитків у вигляді

понесених витрат  по реєстрації

придбаного майна. На думку позивача відповідачем при укладенні оспорюваного

договору і реалізації спірного майна було порушено вимоги чинного

законодавства, оскільки останнім без відома та згоди пайовиків реорганізованого

КСП  ``Вересневе``  було реалізовано  належне їм на праві спільної часткової

власності пайове майно.

     Оскільки на момент укладення оспорюваного

договору і відповідно, відчуження спірного майна, відповідач не був його

власником, вважає. що є всі підстави для задоволення позову. Враховуючи на

понесені в зв`язку з укладенням договору та реєстрацією власності витрати,

просить останні стягнути з відповідача, як особи, що порушила зобов`язання.

    Відповідач -ПСП ``Вересневе``  у 

поданому суду відзиві і його представники безпосередньо в судовому

засіданні позовні вимоги відхиляють в зв`язку з їх  безпідставністю.

    При цьому 

посилаються, на те, що відповідача було визнано банкрутом і, відповідно,

відкрито  ліквідаційну процедуру. Відтак,

відповідно до Закону України  ``Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута``,

призначений ліквідатором  ОСОБА_4 вжив

усі заходи для виявлення майна боржника та його реалізацію для погашення вимог

кредиторів, в зв`язку з чим позивачу і було відчужено будівлю контори ПСП

``Вересневе``. При цьому зазначає, що у переданих йому під час ліквідаційної

процедури  документах були відсутні

будь-які відомості, щодо розпаювання будівлі контори.

Враховуючи

це, та зважаючи, що ліквідатор діяв правомірно, просить в позові відмовити.

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як

кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об`єктивну оцінку,

суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При

цьому суд встановив та врахував таке.

        На підставі Протоколу проведення

публічних торгів /аукціону/ від 12.01.2006 року 

затвердженого директором філії Державної госпрозрахункової установи

Агенство з питань банкрутства в Рівненській області.  12 січня 2006 року між позивачем та ПСП

``Вересневе`` в особі ліквідатора ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу

/а.с.5/, відповідно з яким відповідач зобов`язувався продати позивачу будівлю

контори, вартістю 93275,00 грн. в т.ч. ПДВ, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

     Відповідно до п.2.1 Договору, вартість

майна, позивач, як покупець зобов`язувався сплатити протягом 30 календарних

днів з моменту підписання договору. В свою чергу, відповідач, як продавець

зобов`язувався передати майно покупцю протягом 5 календарних днів з моменту

надходження коштів на його розрахунковий рахунок /п.3.1 Договору/.

    Розглядом матеріалів справи судом

встановлено, що позивачем  на виконання

умов договору  по квитанціях б/н від

04.01.06 р. та № НОМЕР_2 були перераховані відповідачу кошти в сумі 93275,00

грн.

    В свою чергу, відповідачем за Актом

прийому-передачі майна від 25.01.06 р. було передано Позивачу будівлю контори,

вартістю   93275,00 грн., яка знаходиться

в АДРЕСА_1 /а.с. 6/.

    У відповідності до ст. 657 ЦК України

оспорюваний договір купівлі-продажу контори від 12.01.06 р. був посвідчений

нотаріально  14.03.2006 року. При цьому,

право власності  на спірну будівлю

контори в установленому порядку було перереєстровано з ПСП ``Вересневе`` на

ОСОБА_1, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно,

виданий  КП РОБТІ 22 березня 2006 року за

№ НОМЕР_3 /а.с.9/.

      Натомість, як вбачається з наявних в

матеріалах справи додатків № №  1,2,4,5

до договору № 1 від  24 травня 2001

року  ``Про спільне володіння,

користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій

власності колишніх членів КСП  ``Вересневе``

/а.с. 11-16/, спірне майно, а саме будівля контори являється спільною часткою

власністю громадян колишніх членів реформованого КСП ``Вересневе``, відтак

відчуженню відповідачем не підлягало.

      Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК України право

продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків,

встановлених законом, належить власникові товару.

     Відповідно до ст.4 Закону України  ``Про власність`` ст.319 ЦК України лише

власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому

майном.

     При цьому, власник має право вчиняти щодо

свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Він може використовувати

майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом.

     Відповідно 

до ст.ст. 23, 24 Закону України ``Про власність`` у майні колективного

підприємства визначаються вклади його працівників. При цьому розмір вкладу

працівника у майні визначається залежно від його трудової участі, а об`єктами

права власності кооперативу /колгоспу/ є нерухоме майно та інші майнові внески

членів кооперативу тощо.

    Відповідно до п.п. 18,19 Методики уточнення

складу і вартості пайових фондів майна 

членів КСП, у т.ч. реорганізованих/розділ складення переліків активів за

їх призначенням/, затвердженої постановою КМУ ``Про врегулювання питань щодо

забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного

сектору економіки`` від 28 лютого 2001 року № 177 на підприємстві, у процесі

розрахунку пайового фонду на підставі уточненого складу та вартості майна підприємства

складаються /уточнюються/ переліки таких активів за їх призначенням: майна, яке

передбачається для задоволення боргів; майна соціальної інфраструктури; майна,

яке не підлягає паюванню; майна уточненого пайового фонду.

    Переліки активів за їх призначенням

додаються до акта розрахунку уточненого пайового фонду майна членів

підприємства. Уточнений перелік активів щодо задоволення боргів підприємства

складається комісією разом з правонаступником 

на основі переліку, підготовленого на дату реорганізації підприємства, з

урахуванням уточнення вартості активів і зобов`язань та виключенням з цього

переліку майна, що призначалося, але не було використане  для погашення заборгованості із сплати

податків і зборів /обов`язкових платежів/ до бюджетів і державних цільових

фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Перелік майна для погашення кредиторської заборгованості підприємства  перед органом приватизації визначається за

погодженням з органом приватизації. Якщо на дату реорганізації підприємства

відсутній перелік активів для забезпечення боргів, цей перелік складається з

урахуванням уточненого складу і вартості активів і зобов`язань підприємства.Для

задоволення кредиторської заборгованості, що залишилася, виділяється дебіторська

заборгованість та інше майно /в  т.ч. і

резервний майновий фонд/.   

    Враховуючи викладене, ліквідатор ОСОБА_4, з

огляду на наявні у нього документи фактично реалізував майно,  яке на момент відчуження відповідачу вже не

належало.

    Незважаючи на те, що ліквідатор під час

ліквідаційної процедури вживає  усі

заходи для виявлення майна боржника та його реалізацію для погашення вимог

кредиторів передбачені Законом України ``Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом`` і останній не мав в наявності документів в

підтвердження того, що будівля контори є пайовим майном, оскільки ті були

вилучені прокуратурою, договір купівлі-продажу будівлі контори від 12.01.2006

року підлягає визнанню судом  недійсним.

    Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст

правочину не може суперечити  цьому

Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним  засадам суспільства.

   Зазначене при укладенні договору сторонами

дотримано не було.

   Відповідно до ч.1  ст.215 ЦК України підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/

вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятого та шостої статті 203

цього Кодексу.

   Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України

недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з

його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана

повернути другий стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього

правочину. При цьому, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій

стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

    Враховуючи це та зважаючи, що відповідно до

п.1 ч.2 ст.22  ЦК України, збитками в

т.ч. є  витрати, які особа зробила для

відновлення свого порушеного права /реальні збитки/, понесені позивачем витрати

в зв`язку з укладенням та реєстрацією оспорюваного договору та його наслідків в

сумі 1111,74 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

    Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України

кожна сторона належними і  достатніми

доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу

своїх вимог і заперечень.

      Позов обгрунтований і підлягає до

задоволення в повному обсязі.

      Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК

України і понесені позивачем в зв`язку з зверненням до суду за захистом

порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

      Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК  України, -

В И Р І Ш И В:

     Позов задоволити.

     1.Договір купівлі-продажу  будівлі контори ПСП  ``Вересневе`` 

від 12 січня 2006 року, акт приймання передачі будівлі контори ПСП  ``Вересневе`` 

від 25 січня 2006 року та нотаріально посвідчений договір купівлі

продажу контори ПСП  ``Вересневе``  від 14 березня 2006 року, зареєстрованого в

державному реєстрі за № НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом по

Рівненському районному нотаріальному округу ОСОБА_3 - визнати недійсними.

     2.Зобов`язати підприємця ОСОБА_1 м.Рівне

повернути ПСП  ``Вересневе`` за актом

прийому передачі майно, а саме будівлю контори, що знаходиться в АДРЕСА_1,

придбане на підставі недійсного договору від 12.01.2005 року.

     3.Зобов`язати ПСП  ``Вересневе`` 

в строк до 01 грудня 2006 року повернути підприємцю ОСОБА_1 все отримане

за недійсною угодою від 12.01.2006 року. а саме 93275,00 грн.

     4.Стягнути 

з відповідача  Приватного

сільськогосподарського підприємства 

``Вересневе``  юридична адреса:

с.Вересневе, Рівненський район, фактична адреса: м.Рівне, вул.Словацького 4/6,

р/р 26003002325 в РФ КБ 

``Західінкомбанк`` м.Рівне, МФО 333614, ЄДРПОУ 30712052 на користь

позивача підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 -1111,74 грн. понесених збитків, 15305,00

грн. понесених судових витрат.

     Видати накази після набрання рішенням

законної сили.

   Суддя                                                               

Коломис В. В.