Рішення

від 20.02.2020 по справі 420/6565/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6565/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Подорожнього А.С., за ордером,

представника відповідачів Поліщука М.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Агро-Продукт 2018 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення № 1301673/42376456 від 07.10.2019 р. та зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 2 від 04.09.2019 р.,-

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Агро-Продукт 2018 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1301673/42376456 від 07.10.2019.

2.Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 04.09.2019 року.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

04.09.2019 р. позивач виписав податкову накладну №2 на загальну суму 187 308,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Фіоріно .

24.09.2019 р. дану податкову накладну було направлено до ДПС України.

Того ж дня 24.09.2019 р. було отримано квитанцію, де було зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Оюсяг постачання товар/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій .

У відповідь на зазначену квитанцію, позивач направив документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною. Це підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів.

Однак, позивач зазначив, що контролюючий орган не надав належної оцінки наданим документам і 07.10.2019 р. Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1301673/42376456 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 04.09.2019 р.

Позивач вважає, що у нього наявні передбаченні чинним законодавством України документи, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом та те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав підстав для відмови у реєстрації податкових накладних.

05.12.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

17.01.2020 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.76-79).

В обґрунтування відзиву представник відповідачів зазначив, що позивач направив на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну № 2 від 04.09.2019 р.

За отриманою квитанцією з єдиного вікна приймання звітності ДПС України підприємству повідомлено, що реєстрація відповідних податкових накладних зупинена.

Надалі платник податків, направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №2 від 04.09.2019 р.

Однак відповідно до рішення комісії №1301673/42376456 від 07.10.2019 р. позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 04.09.2019 р. із посиланням на підставу - надання документів платником податку копій документів недостатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обґрунтованим.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідачів, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються. Суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач 09.08.2018 р. зареєстрований в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

В користуванні підприємства за договорами оренди знаходиться 324 га земель, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарська продукція було посіяна протягом березня-квітня 2019 р., а саме: 176 га -пшениця яра, 46 га - ячмінь ярий, 102 га - соняшник.

Позивач придбав сільськогосподарські культури у ПП ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 02.02.2019 р. №1

02.09.2019 р. позивач уклав з ТОВ Фіоріно договір поставки №0209/19-2. За даним договором, постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором є сільськогосподарська продукція українського погодження 2019 р.

04.09.2019 р. на виконання умов договору, постачальником було здійснено передачу товару покупцю (пшениця в асортименті), що підтверджується видатковою накладною. За поставлену продукцію покупцю був наданий рахунок-фактура від 04.09.2019 р., який був сплачений в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.

04.09.2019 р. позивач виписав податкову накладну №2 на загальну суму 187 308,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Фіоріно та направив відповідачу.

24.09.2019 р. позивач отримав квитанцію, в якій зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товар/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій .

У відповідь на зазначену квитанцію, позивач направив документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною. Це підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів.

07.10.2019 р. відповідач прийняв рішення №1301673/42376456, яким відмовив позивачу у реєстрації податкової накладної № 2 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстава відмови зазначено, ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі Порядок № 117).

Відповідно до п. 3 Порядку № 117, податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак, зокрема: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування.

Згідно з п. 4 Порядку № 117, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна / розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Згідно з п. 5 цього Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно п. 6 цього Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З огляду на квитанцію, якою зупинена реєстрація податкової накладної, контролюючим органом було сформовано висновок про відповідність податкової накладної Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту п. 201.16 ст. 201 ПК України (а.с.20).

Контролюючий орган дійшов висновку що Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій .

Однак суд зазнача, що зміст даної квитанції не відповідає вимогам законодавства.

Положення пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій встановлює, що Операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Суд встановив, що обсяг постачання товару (а саме - пшениця) перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару, оскільки власна саме пшениця, яку позивач поставив контрагенту не була придбана у іншого суб`єкта підприємницької діяльності, а була вирощена на земельних ділянках, які перебувають у користуванні позивача.

Відповідно до п.п. 18-19 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

У відповідь на зазначену квитанцію, позивач направив документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною. Це підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів.

Однак, відповідач прийняв 07.10.2019 р. рішення №1301673/42376456, яким відмовив позивачу у реєстрації податкової накладної № 2 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстава відмови зазначено, ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач не довві правомірності прийняття свого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення № 1301673/ 42376456 від 07.10.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних належать задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 04.09.2019 року, подану позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 28 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для зобов`язання Державної податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 04.09.2019 р., подану позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання.

Щодо посилання позивача на те, що Критерії ризиковості платника податку, доведені листом ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 є такими, що не пройшли перевірку на відповідність Міністерством юстиції України, а отже, всі рішення контролюючих органів прийняті на підставі такого документу є нелегітимними та підлягають скасуванню, суд зазначає таке.

Приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

В свою чергу, згідно з пункту 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано статтями 72, 73 ПК України.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що повноваження контролюючого органу щодо збору та проведення аналітичної роботи з податковою інформацією, зупинення реєстрації податкових накладних, передбачені Податковим кодексом України, який має вищу юридичну силу поряд з листом ДФС України, тому наведені позивачем посилання щодо не проходження Критеріями ризиковості платника податку, які доведені листом ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 перевірки на відповідність Міністерством юстиції України не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі впродовж судового розгляду справи не довів правомірність винесених рішень.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у розмірі 3842,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

24.10.2019 р. позивач уклав з адвокатом ОСОБА_2 А.С. договір про надання правової допомоги №24/10 (а.с.14-17).

16.12.2019 року від представника позивача до суду надійшов остаточний розрахунок судових витрат а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат надано суду копію акту наданих послуг правової допомоги, копія рахунку за надані послуги правової допомоги, копія квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.70-71)

На підставі вищезазначеного, а також розглянувши додані докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3842,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1301673/42376456 від 07.10.2019.

3.Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 04.09.2019 року.

4.Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань 3671 (три тисячі шістсот сімдесят одна),00 грн. та з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань 3671 (три тисячі шістсот сімдесят одна),00 грн. судові витрати на користь Приватного підприємства Агро-Продукт 2018 .

5. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

6. Позивач- Приватне підприємство Агро-Продукт 2018 адреса: 67350, Одеська обл., Березівський район, село Вікторівка, вул. Суворова, буд. 13, код ЄДРПОУ: 42376456.

Відповідач - Державна податкова служба України адреса: 04053, м. Київ, вул. Львівська площа 8; код ЄДРПОУ 43005393.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 43142370.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 20 лютого 2020 року.

Суддя О.Я. Бойко

.