Постанова

від 02.08.2007 по справі 55/54-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/54-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2007 р.                                                           Справа № 55/54-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., судді Барбашова С.В. , Бухан А.І.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився,

відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2271Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2007 року по справі № 55/54-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет –Агро», м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське молоко», с. Катеринівка, Великобурлуцького району, Харківської області

про  стягнення 28041,12 грн.

встановила:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет – Агро», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське молоко», 10400 грн. основного боргу, штрафу у сумі 17360 грн., 3% річних у сумі 281,12 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 червня 2007 року по справі № 55/54-07 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гребенюк Н.В., судді Шарко Л.В., судді Тихого П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанське молоко» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет – Агро» 17360 грн. штрафу, 273,01 грн. 3% річних, 176,33 грн. державного мита та 74,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10400 грн. суми основного боргу провадження припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанське молоко», з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2007 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Паритет – Агро» в задоволенні позовних вимог та стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого державного мита в розмірі 89,41 грн. за подачу апеляційної скарги. В апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності його висновків фактичним обставинам справи. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що судом не надано належної правової оцінки договору № 13/04-В від 13.04.2006 року, який підписано особою, яка не мала права його підписувати, також, на думку відповідача, позивачем необгрунтовано завищені штрафні санкції. Відповідач зазначає, що за прострочення грошового зобов'язання діючим законодавством передбачена лише пеня, розмір якої обраховується як добуток суми заборгованості на величину відсотків та обов'язок сплати штрафних санкцій може існувати лише за вимогою та на підставі договору, а договір відповідач вважає нечинним.

     Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 26 липня 2007 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представника в судовому засіданні.  

      Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано належних доказів неможливості забезпечити присутність його представника у судовому засіданні. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує відповідача у виборі кола осіб, які б могли представляти його інтереси у суді. Крім того, ухвалою від 16 липня 2007 року про прийняття апеляційної скарги до провадження присутність представників сторін у судовому засіданні не визнана обов‘язковою.

       Позивач,  ТОВ «Паритет-агро» відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача також в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена на адресу позивача та отримана його уповноваженим представником 19 липня 2007 року).

      Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та поясненнях до неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували господарські стосунки на підставі укладеного договору № 13/04-В від 13 квітня 2006 року, згідно з яким відповідач придбав у позивача насіння ячменю, сорт «Вакула». За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, та станом на дату звернення до суду з позовом за даними позивача заборгованість відповідача складає 10400 грн., яку позивач і просить стягнути на свою користь. Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 281,12 грн. та штрафу у сумі 17360 грн., який нарахований у відповідності до умов договору. До прийняття рішення по справі позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 10400 грн. та просив суд в зазначеній частині припинити провадження у справі на підставі п.4 ст.80 ГПК України, оскільки платіжним дорученням № 651 від 02.02.2007 року відповідач перерахував на рахунок позивачеві 10400 грн. основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет-агро» та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобожанське молоко», було укладено договір № 13/04-В від 13 квітня 2006 року, у відповідності до умов якого продавець (позивач) зобов'язується поставити товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити його.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цим товаром є насіння ячменю, сорт «Вакула» у кількості 31,001 т. Пунктом 2.2 договору визначена загальна вартість договору, яка складає 43400 грн. у тому числі НДС 20 %. Пунктом 3.1 договору передбачені умови поставки, а саме, що товар поставляється відповідачу шляхом самовивозу в строк до 18 квітня 2006 року. Пунктом 3.2 вказаного договору сторонами був узгоджений порядок розрахунків, а саме те, що він здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк до 15 вересня 2006 року. Пунктом 5.1 договору сторонами було визначено про те, що внаслідок невиконання п.3.2 договору, покупець зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 40 % від вартості поставленого, але не оплаченого товару.

Поставка насіння ячменю «Вакула» на виконання договору № 13/04-В від 13 квітня 2006 року позивачем була здійснена на загальну суму 43400 грн. та підтверджується наданими до матеріалів справи документами, а саме, видатковою накладною № 356 від 15.04.2006 року та довіреностю ЯМВ№ 426180 від 24.04.2006 року. У видатковій накладній зазначено, що відпуск товару здійснений на підставі договору № 13/04-В від 13.04.2006 р.

Факт отримання продукції на вказану суму відповідачем не заперечується та також підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями про оплату, в яких у якості підстави платежу зазначено: оплата за тмц згідно договору 13/04-В від 13.04.2006 року. Разом з тим, оплата отриманої продукції здійснена відповідачем з порушенням передбачених договором строків, оскільки перерахуваня грошових коштів здійснено після 15 вересня 2006 року. Так, платіжним дорученням № 398 від 29 вересня 2006 року було перераховано кошти у сумі 5000 грн., платіжним дорученням №304472 від 01.11.2006 року було перераховано 10000 грн., платіжним дорученням №529 від 27.11.2006 року було перераховано 5000 грн., платіжним дорученням № 535 від 01.12.2006 року було перераховано кошти у сумі 5000 грн., платіжним дорученням № 592 від 28.12.2006 року було перераховано кошти у сумі 2000 грн., платіжним дорученням № 597 від 29.12.2006 року було перераховано кошти у сумі 6000 грн., останній платіж було здійснено відповідачем в рахунок погашення боргу у сумі 10400 грн. 02 лютого 2007 року.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем порушені умови договору щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриману продукцію, у зв‘язку з чим позивачем відповідно до п. 5.1 договору  було нараховано штраф у розмірі 40% поставленої, але не оплаченої продукції.

У січні 2007 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою погасити заборгованість у сумі 10400 грн. та сплатити штраф у сумі 17360 грн. за несвоєчасні розрахунки в порушення визначених, договором термінів для оплати, що підтверджується поштовим описом з відміткою про відправку та копією поштового чеку.

Відповідна претензія в частині основного боргу в сумі 10400 грн. відповідачем задоволена шляхом оплати цієї суми 02.02.2007 року, у зв‘язку з чим позивач у цій частині позовних вимог відмовився від позову та така відмова була правомірно прийнята місцевим господарським судом. В частині погашення штрафу претензія задоволена не була.

Відповідно   до   ст.526   Цивільного   Кодексу   України   зобов'язання   має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших  актів   цивільного  законодавства,   а  за   відсутності   таких  умов  та  вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для  застосування  господарських санкцій,   передбачених законом або договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки сторони передбачили в договорі відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 40 % від суми невиконаного зобов'язання, а саме від вартості поставленої, але не оплаченої продукції, то вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 17360 грн. місцевим судом задоволені правомірно.

Заперечення відповідача щодо того, що за порушення грошового зобов‘язання передбачена відповідальність лише у вигляді пені, яка обліковується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення не узгоджуються з приписами ст. 549 ЦК України.

Щодо посилання відповідача на нечинність договору, колегія суддів зазначає, що такий договір не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Крім того, оскільки в подальшому (під час виконання умов договору) відповідачем фактично такий договір схвалений відповідачем, його підписання неналежною особою не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Підтвердженням подальшого схвалення укладеного договору є те, що відповідач прийняв та здійснив повний розрахунок за поставлену продукцію.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції встановлено, що позивач у нарахуванні 3% річних допустив помилки в розрахунках. Зважаючи на це, господарський суд вірно дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 273,01 грн., в решті заявленої вимоги правомірно відмовлено, як зайво нарахованої.

         На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

        Виходячи з викладеного та керуючись статтями  99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

      Рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2007 року по справі № 55/54-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.