Постанова

від 17.02.2020 по справі 440/3862/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 р.Справа № 440/3862/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Шимка М.І.

представник позивача Ворона О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 25.11.19 року по справі № 440/3862/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛІТ" (ТОВ "БІГОДЕС")

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛІТ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України №1205683/42286597 від 12 серпня 2019 року про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛІТ" в реєстрації податкової накладної № 6 від 31 липня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛІТ" № 6 від 31 липня 2019 року.

Протокольною ухвалою від 18 листопада 2019 року суд замінив відповідачів у справі їх правонаступниками, а саме: замінив ДФС України на його правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) /надалі - відповідач-1, ДПС України/, а також Головне управління ДФС у Полтавській області замінив на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) /надалі - відповідач-2, ГУ ДПС у Полтавській області/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛІТ" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Державною податковою службою України, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Зауважив, що позивачем разом з письмовими поясненнями не надано контролюючому органу усіх первинних документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особистих рахунків.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачів, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ВЕРСАЛІТ" (код ЄДРПОУ 42286597), зареєстровано 06.07.2018 /а.с. 13-14/.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, одним з основних видів діяльності ТОВ "ВЕРСАЛІТ" за КВЕД 46.90 є неспеціалізована оптова торгівля.

01.07.2019 між ТОВ "ВЕРСАЛІТ" - "Орендар", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛАЙТ-М" - "Суборендар", був укладений Договір суборенди автомобіля № 0107/19-MR (далі - Договір суборенди) /а.с. 21-22/.

Відповідно до п. 1 зазначеного Договору суборенди, Орендар передає, а Суборендар бере в тимчасове платне володіння та користування наступне майно: автомобіль марки: Mercedes-Benz, 316 CDI (загальний автобус, автобус- НОМЕР_1 ); державний номер: НОМЕР_2 ; номер кузова: НОМЕР_3 .

Згідно з п. 6.1 вказаного Договору суборенди, орендна плата встановлюється в розмірі 3792, 6 грн з ПДВ за добу.

Пунктом 6.2 Договору суборенди передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються суборендарем протягом 30 банківських днів з дати отримання рахунку від орендаря, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря.

Передача в суборенду майна, яке є предметом Договору суборенди № 0107/19-MR від 01.07.2019, була здійснена Орендарем Суборендарю на підставі Акту приймання-передачі автомобіля в суборенду /а.с. 23/.

31.07.2019 року між позивачем та ТОВ "ТЕХНОЛАЙТ-М" підписаний Акт надання послуг суборенди № 16 /а.с. 24/, позивачем складений рахунок на оплату № 17 від 31.07.2019 на загальну суму 117 570 грн 60 коп. з ПДВ /а.с. 25/.

Позивачем за наслідками здійснення операції з надання послуг в межах вищезазначеного договору за правилом першої події , відповідно до приписів п. 201.10 статті 201 ПКУ складена та направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 6 від 31.07.2019 на суму 117 570,6 грн, в тому числі ПДВ 19 595,10 грн.

Після направлення для реєстрації податкової накладної автоматизованою системою ДФС України було направлено платнику Квитанцію, у якій зазначено, що відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 31.07.2019 №6 зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

На виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені документи, які включали первинні документи на підтвердження реальності господарської діяльності та відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТЕХНОЛАЙТ-М" щодо суборенди транспортного засобу, та повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК /а.с. 18-20/.

Однак відповідач, зробивши висновок про ненадання платником необхідних документів (розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків), прийняв рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від № 1250683/42286597 від 12.08.2019 (податкова накладна № 6 від 31.07.2019).

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у позивача є наявними передбачені законодавством документи, які свідчать про належне проведення господарської операції між ним та його контрагентом та, враховуючи відсутність встановлення документів, що складені з порушенням законодавства, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 6 від 31.07.2019.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, (надалі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Як свідчать матеріали справи, в даному разі у спірних правовідносинах квитанція щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 14.09.2018 /а.с. 17/, містить інформацію про те, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом пп. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Відповідно до запропонованого, позивачем складено та направлено відповідачу через автоматизовану систему повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а також первинну документацію на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "ТЕХНОЛАЙТ-М".

Однак відповідачем вказані документи та пояснення до уваги взяті не були, з посиланням у рішеннях на ненадання платником податку документів.

З огляду на викладене, Комісією центрального рівня ДФС України було прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судова колегія зазначає, що пунктом 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства", або "ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку"; або "ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено".

Необхідно зазначити, що, квитанція про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, не містила чіткої вказівки на те, яку первинну документацію позивач повинен подати для здійснення її реєстрації в ЄРПН. У зв`язку з цим, позивач, на власний розсуд подав документи контролюючому органу для підтвердження реальності господарської операції.

З огляду на те, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили чіткої вказівки на те, які документи повинні бути надані позивачем для здійснення реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН, позивач був позбавлений можливості зрозуміти, які саме документи він повинен надати відповідачеві.

Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що безпосередньою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання позивачем розрахункових документів, банківської виписки з особового рахунку, з огляду на наступне.

Пунктом 6.2 Договору суборенди було передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються суборендарем протягом 30 банківських днів з дати отримання рахунку від орендаря, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря.

Як свідчать матеріали справи позивачем складений рахунок на оплату № 17 від 31.07.2019 на загальну суму 117 570 грн 60 коп. з ПДВ /а.с. 25/. Цього ж дня за фактом постачання послуг - позивачем складена податкова накладна № 6 від 31.07. 2019.

Враховуючи, що акт надання послуг суборенди та рахунок на оплату складені 31.07.2019, а повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, разом з письмовими поясненнями та копіями документів, були подані до контролюючого органу - 02.08.2019, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що станом на день їх подання, у зв`язку з ненастанням визначеного умовами договору суборенди терміну для розрахунків, оплата за отримані послуги здійснена не була. Таким чином, у позивача не було об`єктивної можливості надати контролюючому органу розрахункові документи, про що зазначалось у поясненнях, і що контролюючим органом не було взято до уваги.

Отже, оскаржуване рішення не є обґрунтованим та не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що встановлені статтею 2 КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про належне проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, враховуючи відсутність встановлення документів, що складені з порушенням законодавства, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 6 від 31.07.2019.

Відтак, позовні вимоги про скасування протиправного рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної контролюючим органом обрано лише відповідність такої накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, а обґрунтованість даної підстави не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Державної податкової служби України (правонаступника ДФС України) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 31.07.2019 датою її подання.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі 440/3862/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі № 440/3862/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 20.02.2020 року