Постанова

від 18.02.2020 по справі 280/2968/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/2968/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (суддя Сіпака А.В., повний текст рішення складений 25 жовтня 2019 року) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Співдружність Авіа Буд

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Співдружність Авіа Буд , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 травня 2019 року № 0007261407.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Співдружність Авіа Буд за період діяльності - жовтень 2018 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, включних до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ Компанія Лідертрейд (код ЄДРПОУ 41257130), та показників фінансової звітності за 2018 рік з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено Акт № 250/08-01-14-07/34535784 від 03.05.2019.

В ході перевірки були встановлені порушення з боку позивача: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за жовтень 2018 року на суму 162108,00 грн..; пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 180120,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 30 травня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007261407, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю Співдружність Авіа Буд збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 180120,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 90060,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені ТОВ Співдружність Авіа Буд з ТОВ Компанія Лідертрейд , носять нереальний характер.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Співдружність Авіа Буд та ТОВ Компанія Лідертрейд було укладено договір поставки № 029.18 від 22 січня 2018 року, за умовами якого ТОВ Компанія Лідертрейд (постачальник) на підставі заявки та узгодженої специфікації, зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного та будівельного призначення, а покупець - прийняти товар та своєчасно сплатити кошти за його поставку.

На виконання умов договору були виписані специфікації, видаткові накладні, ТТН, а також здійснено оплату товару, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, апелянт не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що поставлений на адресу ТОВ Співдружність Авіа Буд товар в подальшому було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом виконання умов договору підряду, укладеного з ПІІ у формі ПрАТ Запорізькій залізорудний комбінат № 20/573 від 23.04.2018, договорів підряду на будівельні роботи № 007.17 сд від 31.01.2017 та № 058.18 сд від 07.02.2018, укладених з ПАТ МОТОР СІЧ , договору на виконання робіт з виготовлення та ремонту композитної оснастки № 9137/18-Д (ИО) від 11.05.2018, укладеного з ПАТ МОТОР СІЧ . Факт використання поставленого товару також підтверджується калькуляціями на виготовлення матриці, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), актами виконаних робіт, специфікаціями, платіжними дорученнями.

В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до наданої ТТН № 48/1 від 16.10.2018 в графі відомості про вантаж зазначено - вироби з плити гранітної Покостовського родовища, при цьому зазначені в ТТН видаткові накладні № 48/1 від 16.10.2018 (кількість 6,5 м.кв.) та № 48/1 від 16.10.2018 (кількість 4,3 м.кв.), до перевірки та до суду не надавалися.

Перевіряючи доводи податкового органу, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з наданою до суду видатковою накладною № Л-0000048 від 16.10.2018, кількість та ціна товару вироби з плити гранітної Покостовського родовища в повній мірі кореспондується з відомостями, що містяться в ТТН № 48 від 16.10.2018.

При цьому позивач пояснив, що ТТН за № 48/1 не складалася, вказаний номер був автоматично сформований бухгалтерською програмою у зв`язку з поставкою товару окремими партіями.

Також апелянт зазначає, що в ТТН, наданих позивачем до перевірки, в графі Пункт навантаження зазначено адресу: м. Запоріжжя, вул. Корольова, буд. 5.

Згідно з договором № 5/12 від 02.01.2018, ТОВ Компанія Лідертрейд орендує у ФОП ОСОБА_1 нежитлове приміщення за вказаною адресою, при цьому за умовами договору орендна плата повинна сплачується кожного місяця.

Проте, згідно з податковими розрахунками Форми №1 ДФ за 2018 рік на користь ФОП ОСОБА_1 , орендарем не здійснювалася сплата орендних платежів, а тому не можливо встановити причетність ТОВ Компанія Лідертрейд до ведення господарської діяльності за вказаною адресою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості таких доводів податкового органу, адже невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань щодо інших суб`єктів господарювання чи не здійснення податкового обліку такими особами, не може свідчити про нереальність господарських операцій позивача.

Посилання податкового органу на не встановлення факту придбання ТОВ Валері-опт (контрагент ТОВ Компанія Лідертрейд ) товарів з ідентичною номенклатурою, що по ланцюгу було поставлено позивачеві спростовуються матеріалами справи, які містять первинні документи, що підтверджують придбання контрагентом позивача поставленого товару у безпосереднього імпортера - ТОВ Кінгспан-Україна .

Доводи апелянта, що позивачем до перевірки не було надано паспорти (сертифікати) якості, що унеможливлює походження товару, жодним чином не спростовують факту реальності господарських операцій, оскільки сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Крім того, позивачем до суду було надано копії сертифікатів відповідності, сертифікату і паспорту якості сировини та матеріалу.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентом позивача, адже такі доводи ґрунтуються на підставі інформаційних баз даних ДФС і не підтверджені належними доказами. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагента позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 280/2968/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 18 лютого 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 лютого 2020 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров