Рішення

від 14.02.2020 по справі 910/4412/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2020Справа № 910/4412/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альп Трейдинг"

про визнання права власності

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового

засідання Федорової О.В.

Представники: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" 5 квітня 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альп Трейдинг" про визнання за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності на нерухоме майно (гараж), загальною площею 51,9 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ярославів Вал, 33К.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.

22.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4412/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року.

14.05.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альп Трейдинг" надійшов відзив на позовну заяву № 13/05 від 13.05.2019 року.

У підготовчому засіданні 22.05.2019 року оголошено перерву до 19.06.2019 року.

14.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № LD-151/06-19 від 13.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 року судом повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 19.06.2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, підготовче судове засідання призначено на 27.06.2019 року.

У судове засідання 23.01.2019 року представники позивача та відповідача з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче зсідання на 17.07.2019 року.

17.07.2019 року у підготовче засідання з`явився представник позивача, представник відповідача - не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31.07.2019.

Ухвалами суду судові засідання переносилися в зв`язку із перебування судді на лікарняному.

Розпорядженням № 05-23/2443 від 02.10.2019 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/17659/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.10.2019, справу № 910/4412/19 передано на розгляд судді Мельнику В.І.

Ухвалою суду від 04.10.2019 суддя Мельник В.І. прийняв справу до свого провадження та призначив підготовче засідання на 04.11.2019.

04.11.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.11.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.11.2019 розгляд справи призначено на 22.11.2019.

Ухвалою суду від 22.11.2019 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.01.2020.

В судове засідання 20.01.2020 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 20.01.2020 представник відповідача не з?явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкладено розгляд справи на 14.02.2020.

В судове засідання 14.02.2020 представник позивача з`явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 14.02.2020 представник відповідача повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

Позивач зазначає, що набув права власності на Об`єкт нерухомості в процесі правонаступництва в наступному порядку.

На виконання вимог постанови Ради міністрів Української PCP від 13.05.1976 року № 247 Про подальше поліпшення роботи ощадних кас по обслуговуванню населення Радою депутатів трудящих для розміщення Українського республіканського головного управління Держтрудощадкас СРСР виділено приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33

З метою задоволення господарських та виробничих потреб, а саме з метою обслуговування та збереження власного автотранспорту та на виконання Постанови № 247 Українським республіканським головним управлінням Держтрудощадкас СРСР за власні кошти, 31.12.1986 року за вказаною адресою було побудовано Гараж першочерговою вартістю 4 519 рублів, що підтверджується інвентарною карткою №1.

Відповідно, в 1986 році Гараж знаходився на балансі Українського республіканського головного управління Держтрудощадкас СРСР. Вказаній будівлі було присвоєно № 33-К, тобто адреса Об`єкту нерухомості: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-К.

У 1988 році на підставі постанови Центрального комітету КПРС Ради міністрів СРСР № 821 від17.07.1987 року Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки відбулось реформування банківської системи СРСР, а саме: мережа ощадкас (в тому числі держтрудощадкас) трансформувалась в установи Ощадного банку СРСР. У зв`язку з проголошенням у 1991 році незалежності України Ощадбанк відокремився від Ощадбанку СРСР. Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної ради Української PCP від 20.03.1991 року № 873-XII Про порядок введення в дію Закону Української PCP Про банки та банківську діяльність зі змінами та доповненнями Український республіканський банк Ощадного банку СРСР з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами оголошено власністю Української PCP. В зв`язку із чим з 1991 року все майно, яке належало Ощадбанку СРСР на території України визнано державною власністю України.

Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки № 872 від 20.03.1991 року Про і та банківську діяльність Ощадний банк Української PCP визнано спеціалізованим комерційним банком та юридичною особою .

На виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року № 106 Про акціонування Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України Кабінетом міністрів України прийнято постанову від 21.05.1999 року № 876 Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України , якою було постановлено перетворити Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України в відкрите акціонерне товариство Державний ощадний банк України .

Постановою Кабінетів Міністрів України № 261 від 25.02.2003 року був затверджений Статут ВАТ ОЩАДБАНК .

Пунктом 2 Статуту підтверджується, що ВАТ ОЩАДБАНК є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що внаслідок вище зазначено, станом на сьогодні та вже протягом тридцяти років, позивач являється повноправним власником Об`єкту нерухомості та отримав його у власність в процесі в процесі правонаступництва після декількох реорганізацій юридичної особи позивача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав іх необґрунтованості та не відповідності чинному законодавству України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст. 3 , ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Статтею 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено підстави для реєстрації права на нерухоме майно: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13 -1 ) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку що посилання позивача на набуття права власності внаслідок правонаступництва не підтверджено ані вимогами законодавства ані наявними в матеріалах справи доказами.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.02.2020.

Суддя В.І. Мельник