Рішення

від 19.02.2020 по справі 913/663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 лютого 2020 року м.Харків Справа № 913/663/19

Провадження №15/913/663/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромпоставка (вул.П.Морозова, буд.39, м.Лисичанськ Луганської області, 93100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (вул.Гоголя, буд.24-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про стягнення 194 143 грн 60 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Романенко Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донпромпоставка (далі - ТОВ Донпромпоставка ) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит (далі - ТОВ ДТЕК Свердловантрацит ) про стягнення заборгованості за договором поставки від 08.12.2014 №1627-СА у сумі 147 752 грн 88 коп., інфляційних втрат у сумі 34 979 грн 55 коп., 3% річних у сумі 11 411 грн 17 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між сторонами 08.12.2014 укладений договір поставки №1627-СА, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 147 752 грн 88 коп., який відповідач своєчасно не оплатив, у зв`язку з чим ТОВ Донпромпоставка відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 08.01.2020.

Відповідач відзивом від 26.12.2019 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на видаткових накладних, які позивач подав як доказ поставки продукції, представником покупця не вказана дата приймання продукції, а також послався на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі №910/14881/15.

Зазначив, що 13.03.2017 за місцезнаходженням виробничих потужностей та адміністративних будівель товариства, що знаходяться на території проведення АТО, яка не контролюється українською владою у Луганській області, невідомими особами були вчинені дії, які мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.206 Кримінального кодексу України.

Для ТОВ ДТЕК Свердловантрацит склалися надзвичайні події та обставини, які унеможливлювали виконання зобов`язань з оплати за договором до теперішнього часу. Настання надзвичайних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 16.06.2017 №7601.

Порушення кримінального провадження за №12017100000000155 за фактом захоплення 13.03.2017 майнового комплексу ТОВ ДТЕК Свердловантрацит за адресою: вул.Енгельса, буд.1, м.Довжанськ Луганської області, є підтвердженням надзвичайної ситуації, у якій знаходиться відповідач.

ТОВ ДТЕК Свердловантрацит з 13.03.2017 не здійснює господарську діяльність, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми судового збору.

Ухвалою господарського суду від 08.01.2020 у справі №913/663/19 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 29.01.2020.

Позивач у відповіді на відзив від 13.01.2020 зазначив, що видаткові накладні, які додані до матеріалів справи, мають усі необхідні реквізити, передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто вони є первинним документами, що фіксують факти отримання/передачі товарів між продавцем і покупцем, і ніяких додаткових дат чи реквізитів для доведення поставки законом не вимагається.

Крім того, кожна поставка супроводжувалась товарно-транспортною накладною, в якій міститься штамп і підпис відповідальної особи відповідача про отримання вантажу.

Зазначив, що неможливість виконання грошового зобов`язання відповідачем внаслідок непереборної сили не може бути підставою для припинення зобов`язання відповідно до ст.607 Цивільного кодексу України.

Вказав, що серед підстав для звільнення від сплати судового збору, які визначені ст.5 Закону України Про судовий збір , відсутня така підстава як настання надзвичайних обставин.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2020 закрите підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

У судове засідання 19.02.2020 сторони не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд зауважує, що ухвала Господарського суду Луганської області від 29.01.2020 надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Гоголя, буд.24-А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93401, та повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч.3 та 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.12.2014 між ТОВ Донпромпоставка як постачальником та ТОВ ДТЕК Свердловантрацит як покупцем укладено договір поставки №1627-СА, за умовами якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (п.1.1 договору).

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється в його власність відповідно до умов цього договору (п.1.2 договору).

У відповідності до п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість і/або одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п.4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно Інкотермс 2010, з урахуванням умов і застережень, що містяться у цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в обумовлене місце призначення поставки) (п.4.7 договору).

Згідно з п.5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна сума договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції складає 0, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 69 000 000 грн 00 коп. з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Ціна на продукцію, що поставляється постачальником установлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.5.2 договору).

У відповідності до п.5.4 договору розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п.8.1 договору він набирає чинності з 01.01.2015 за умови його підписання уповноваженими представниками сторін і засвідчення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку укладення сторонами на виконання цього договору специфікації (ій) до договору до закінчення строку дії договору, установленого в абзаці 1 п.8.1 цього договору, строки виконання зобов`язань за якими виходять за межі строку дії договору, зазначеного в абзаці 1 п.8.1 цього договору, дія договору продовжується на строк виконання сторонами зобов`язань за зазначеними специфікаціями. Строк дії договору продовжується тільки у відношенні специфікацій, які укладені у порядку, указаному в даному пункті договору, і тільки на період виконання сторонами зобов`язань за зазначеними специфікаціями.

15.09.2015 між сторонами укладена додаткова угода до договору поставки, якою внесено зміни до п.5.4 договору та викладено його у новій редакції: Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, за цим договором здійснюється покупцем у порядку і строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця .

27.12.2016 між сторонами укладена додаткова угода до договору поставки, якою внесено зміни, зокрема, щодо продовження строку дії договору до 31.12.2018.

21.12.2016 між сторонами підписана специфікація до договору поставки від 08.12.2014 №1627-СА, у якій сторони обумовили поставку продукції на загальну суму 201 091 грн 44 коп. зі строком поставки до 01.02.2017 (п.1 специфікації).

27.12.2016 між сторонами підписана специфікація до договору поставки від 08.12.2014 №1627-СА, у якій сторони обумовили поставку продукції на загальну суму 124 275 грн 84 коп. зі строком поставки до 01.02.2017 (п.1 специфікації).

На виконання умов договору поставки та вказаних специфікацій позивачем були здійснені наступні поставки продукції: 31.01.2017 частково за специфікацією від 21.12.2016 на суму 70 277 грн 04 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000003; 31.01.2017 частково за специфікацією від 27.12.2016 на суму 45 797 грн 40 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000004; 03.02.2017 за специфікацією від 27.12.2016 на суму 27 478 грн 44 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007; 13.02.2017 за специфікацією від 21.12.2016 на суму 4 200 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009. Усього на суму 147 752 грн 88 коп.

Щодо здійснених поставок були виписані відповідні рахунки на сплату від 31.01.2017 №СФ-0000003, від 31.01.2017 №СФ-0000004, від 03.02.2017 №СФ-0000007, від 13.02.2017 №СФ-0000009.

Відповідач поставлену на суму 147 752 грн 88 коп. продукцію не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 08.12.2014 №1627-СА є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору поставки від 08.12.2014 №1627-СА та специфікацій до нього від 21.12.2016 і від 27.12.2016 позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.51-54), товарно-транспортними накладними (а.с.56-59), рахунками-фактурами (а.с.61-64).

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.4 договору в редакції додаткової угоди від 15.09.2016 розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, за цим договором здійснюється покупцем у порядку і строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п.5 специфікацій від 21.12.2016 та від 27.12.2016 розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником за специфікацією до договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 45 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, враховуючи умови п.5 специфікацій від 21.12.2016 та від 27.12.2016, строк оплати поставленої продукції за видатковими накладними від 31.01.2017 №РН-0000003 та №РН-0000004 настав 23.03.2017, за видатковою накладною від 03.02.2017 №РН-0000007 - 27.03.2017; за видатковою накладною від 13.02.2017 №РН-0000009 - 06.04.2017.

Відповідач у зазначений строк оплату не здійснив, внаслідок чого має місце неналежне виконання своїх зобов`язань за зазначеним договором відповідачем.

Відносно доводів відповідача про те, що на видатковій накладній повинна стояти дата, вказана представником покупця суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.7 договору датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в обумовлене місце призначення поставки).

У даному випадку поставка здійснювалась автомобільним транспортом, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.56-59) та видатковими накладними (а.с.51-54).

Суд зауважує, що враховуючи умови п.4.7 договору зазначення представником покупця на відповідних товаросупровідних документах дати поставки повинно виходити саме від покупця і ніяким чином не залежить від постачальника. Не зазначення представником покупця на видаткових накладних дати поставки не ставить під сумнів того, що поставка мала місце саме в дату, яка зазначена в накладній, і підпис відповідальної особи відповідача на ній свідчить саме про це.

З огляду на викладене доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Відносно посилань відповідача на рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/14881/15 від 15.07.2015 за позовом ТДВ Шахта Білозерська до ТОВ Еквівес про тлумачення пункту договору про визначення дати поставки суд зазначає наступне.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем до матеріалів справи у письмовому вигляді рішення Господарського суду м.Києва у справі №910/14881/15 від 15.07.2015 не надано, що унеможливлює надання судом оцінки вказаному доказу.

З огляду на викладене вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Відносно посилань відповідача на сертифікат Торгово-промислової палати як на підставу для звільнення від стягнення заявленої суми суд зазначає наступне.

За змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічні положення передбачені ст.218 ГК України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VIІ від 02.09.2014, який набрав чинності з 15.10.2014, в ст.10 передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею ст.14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З наданого відповідачем сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили від 15.06.2017 №7601, який виданий Торгово-промисловою палатою України, вбачається, що він засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб, Товариству з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: виконувати належним чином усі умови та зобов`язання за договором, зокрема складати і подавати розрахунки сум нарахованих амортизаційних відрахувань; концесійного платежу; звіти; виконувати поліпшення державного майна у порядку відповідно до умов договору, за концесійним договором від 01.12.2011 з додатками до нього, укладеним між ТОВ ДТЕК Свердловантрацит та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - 13.03.2017. Дата закінчення - тривають на 15.06.2017.

Тобто вказаний сертифікат стосується концесійного договору від 01.12.2011 з додатками до нього і не стосується договору поставки від 08.12.2014 №1627-СА.

Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за договором поставки від 08.12.2014 №1627-СА, з огляду на що вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Відповідач доказів відсутності заборгованості не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 08.12.2014 №1627-СА у сумі 147 752 грн 88 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.03.2017 по 21.10.2019 у сумі 11 411 грн 17 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних за договором від 08.12.2014 №1627-СА, наданий позивачем (а.с.69) та встановлено, що він є арифметично неправильним, внаслідок чого невірно визначена загальна сума 3% річних.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, зроблений за допомогою програми Законодавство :

№ і дата видаткової накладноїСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн 31.01.2017 №РН-0000003 23.03.2017 70 277,04 24.03.2017-21.10.2019 942 5 441,18 31.01.2017 №РН-0000004 23.03.2017 45 797,40 24.03.2017-21.10.2019 942 3 700,70 03.02.2017 №РН-0000007 27.03.2017 27 478,44 28.03.2017-21.10.2019 938 2118,47 13.02.2017 №РН-0000009 06.04.2017 4 200 07.04.2014-21.10.2019 928 320,35 Всього: 11 580,70

Враховуючи розмір заявлених позовних вимог та принцип диспозитивності судового процесу, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 24.03.2017 по 21.10.2019 у сумі 11 411 грн 17 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року в сумі 34 979 грн 55 коп. суд зазначає наступне.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.70), господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки в розрахунку не враховано місяців, коли мала місце дефляція.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду, зроблений за допомогою програми Законодавство :

№ і дата видаткової накладноїСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період прострочення, %Сума інфляції, грн 31.01.2017 №РН-0000003 23.03.2017 70 277,04квітень 2017-вересень 2019 1,2416410501 16981,82 31.01.2017 №РН-0000004 23.03.2017 45 797,40квітень 2017-вересень 2019 1,2416410501 11066,53 03.02.2017 №РН-0000007 27.03.2017 27 478,44квітень 2017-вересень 2019 1,2416410501 6639,92 13.02.2017 №РН-0000009 06.04.2017 4 200травень 2017-вересень 2019 1,2305659565 968,38 Разом: 35 656,65

Враховуючи розмір заявлених позивачем позовних вимог та принцип диспозитивності судового процесу, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є інфляційні втрати за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року в сумі 34 979 грн 55 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 2 912 грн 15 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромпоставка до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , вул.Гоголя, б.24а, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 37596090, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донпромпоставка , вул.П.Морозова, буд.39, м.Лисичанськ Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 30498016, заборгованість у сумі 147 752 грн 88 коп., 3% річних у сумі 11 411 грн 17 коп., інфляційні втрати в сумі 34 979 грн 55 коп., судовий збір у сумі 2 912 грн 15 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Донпромпоставка , вул.П.Морозова, буд.39, м.Лисичанськ Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 30498016.

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , вул.Гоголя, б.24а, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 37596090.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.02.2020.

Суддя С. Смола