Рішення

від 20.02.2020 по справі 913/719/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 лютого 2020 року м.Харків Справа № 913/719/19

Провадження №15/913/719/19

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул.Артилерійська, буд.1, м.Одеса, 65039)

до Малого приватного підприємства Меркурій (вул.ім.О.Довженка, буд.5, кім.206, м.Лисичанськ Луганської області, 93100)

про стягнення 55 672 грн 87 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради 28.12.2019 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Малого приватного підприємства Меркурій (далі - МПП Меркурій ) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 23 409 грн 05 коп., пені в сумі 3 928 грн 84 коп., неустойки в сумі 28 334 грн 98 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2019 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2017 між сторонами укладено договір оренди №ТМО-250/17 нежитлового приміщення.

Порушення умов договору оренди №ТМО-250/17 стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Одеської області про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/259/19, яке набрало законної сили 20.06.2019, позовні вимоги задоволені повністю: розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 27.03.2017 №ТМО-250/17; виселено МПП Меркурій з нежитлового приміщення підвалу, площею 39,9 кв.м, яке розташоване за адресою: вул.Чорноморська, буд.6, м.Одеса, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 23 655 грн 83 коп., пеню в сумі 2 429 грн 58 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 5 763 грн 00 коп.

Як зазначив позивач, несплата відповідачем орендних платежів на момент розгляду справи в суді та до набрання рішенням законної сили стала підставою для нарахування заборгованості з орендної плати у період з 01.12.2018 до 19.06.2019 у сумі 23 409 грн 05 коп., пені у сумі 3 928 грн 84 коп.

Також у зв`язку з прострочення виконання зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, відповідачеві відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати у період з 20.06.2019 по 18.10.2019 у сумі 28 334 грн 98 коп.

Ухвалою господарського суду від 02.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвала Господарського суду Луганської області від 02.01.2020 надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.О.Довженка, буд.5, кім.206, м.Лисичанськ Луганської області, 93100, та повернулась на адресу суду із відміткою органу поштового зв`язку: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення - відсутній адресат .

Згідно з п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч.3 та 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.03.2017 між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси як орендодавцем та Малим приватним підприємством Меркурій як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення №ТМО-250/17, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу у вигляді котельні, загальною площею 39,9 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморська, 6 (далі - об`єкт оренди). Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ОМБТІ та РОН 06.10.2009. Експертна оцінка приміщення станом на 14.12.2016 становить 184 000 грн 00 коп. (без урахування ПДВ). Висновки ринкової вартості складені ТОВ ОФ Абакус (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору термін дії договору оренди: з 27.03.2017 по 20.03.2020.

Згідно з п.2.2 договору за орендовані приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання цього договору місяць (що є базовим) 2 412 грн 70 коп. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендні платежі починають нараховуватися з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень.

До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

У відповідності до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також, орендодавець має право відмовитись від договору у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонтів, в порядку, передбаченому договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п.5.3 договору).

27.04.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Малим приватним підприємством Меркурій укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди від 27.03.2017.

Відповідно до п.1.1 додатковою угоди керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 №1962-VII Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 №56-V Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м.Одеси , рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 №2284-VII Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та на підставі акту приймання-передачі від 27.04.2018 у преамбулі та розділі Місцезнаходження сторін договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради .

27.04.2018 між сторонами складено акт прийому-передачі нежилого приміщення.

У подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/259/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до МПП Меркурій про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2017 №ТМО-250/17, виселення МПП Меркурій з нежитлового приміщення підвалу та стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 23 655 грн 83 коп., пені у розмірі 2 429 грн 58 коп. позов задоволений повністю.

Вказане рішення набрало законної сили 20.06.2019.

Як зазначив позивач, у зв`язку з несплатою відповідачем орендних платежів на момент розгляду справи в суді та до вступу рішення в законну силу ним нарахована МПП Меркурій заборгованість з орендних платежів за період з 01.12.2018 по 19.06.2019 у сумі 23 409 грн 05 коп.

18.10.2019 державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області у примусовому порядку виселено МПП Меркурій з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 39,9 кв.м, яке розташоване за адресою: вул.Чорноморська, 6, м.Одеса, про що складено відповідний акт.

На підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивачем у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди нарахована неустойка за період з 20.06.2019 по 18.10.2019 у сумі 28 334 грн 98 коп.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 27.03.2017 №ЬМО-250/17 є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.4 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

МПП Меркурій в обумовлений договором від 27.03.2017 №ТМО-250/17 строк оплату не здійснило, внаслідок чого має місце неналежне виконання своїх зобов`язань за зазначеним договором відповідачем.

Суд враховує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/259/19 стягнуто з МПП Меркурій на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2018 по 30.11.018 у сумі 23 655 грн 83 коп.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Указане рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/259/19 набрало законної сили 20.06.2019, з огляду на що договір від 27.03.2017 №ТМО-250/17 вважається розірваним з 20.06.2019.

Таким чином, обов`язок сплачувати орендну плату за договором від 27.03.2017 №ТМО-250/17 у МПП Меркурій був до 19.06.2019.

Перевіривши розрахунок заборгованості (а.с.17), наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов договору та з урахуванням рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/259/19.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2018 по 19.06.2019 у сумі 23 409 грн 05 коп. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.12.2018 по 31.10.2019 у сумі 3 928 грн 84 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.17 на звороті), наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, зробленим у відповідності до умов договору.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.12.2018 по 31.10.2019 у сумі 3 928 грн 84 коп. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 19.06.2019 по 18.10.2019 у сумі 28 334 грн 98 коп. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Перевіривши розрахунок неустойки (а.с.17), наданий позивачем, за період з 19.06.2019 по 18.10.2019 суд вважає його необґрунтованим, оскільки Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не враховано, що обов`язок наймача сплачувати неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. У даному випадку неустойка нараховується по 17.10.2019, оскільки 18.10.2019 відповідно до акта державного виконавця МПП Меркурій виселено з займаного приміщення у примусовому порядку. Таким чином, період прострочення складає у червні 2019 року 17 днів, а не 18. Водночас суд, перевіривши розрахунок неустойки, наданий позивачем, вважає його обґрунтованим з червня по вересень 2019 року, а за жовтень наводить власний розрахунок неустойки: 2 087,34 (неустойка за 18 днів) /18 (кількість днів прострочення)х17 (кількість днів прострочення у жовтні)х2=3 942 грн 75 коп.

З огляду на викладене обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є неустойка за період з 19.06.2019 по 17.10.2019 у сумі 28 103 грн 05 коп.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності/сплати заборгованості не подав.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Малого приватного підприємства Меркурій задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Меркурій , вул.ім.О.Довженка, буд.5, кім.206, м.Лисичанськ Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 30092436, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, вул.Артилерійська, буд.1, м.Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595, заборгованість у сумі 23 409 грн 05 коп., пеню в сумі 3 928 грн 84 коп., неустойку в сумі 28 103 грн 05 коп., судовий збір у сумі 1 913 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

4. Учасники справи:

Позивач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, вул.Артилерійська, буд.1, м.Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595.

Відповідач : Мале приватне підприємство Меркурій , вул.ім.О.Довженка, буд.5, кім.206, м.Лисичанськ Луганської області, 93100, ідентифікаційний код 30092436.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.02.2020.

Суддя С. Смола