Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/16774/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бойка Р. В.

від 22.03.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Жук Г. А., Дикунська С. Я., Мальченко А. О.

від 18.11.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД"

про стягнення 225 393,60 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018 у розмірі 225 393,60 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором підряду в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт. Зокрема, позивач зазначив, що заявлена заборгованість утворилася у зв`язку із неоплатою відповідачем виконаних позивачем додаткових робіт у листопаді 2018 року.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (замовник) було укладено договір підряду №3 на виконання робіт (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов`язався за замовленням замовника виконати утеплення перекриття горища станції технічного обслуговування на об`єкті замовника за адресою: Київська область, село Коцюбинське, а замовник зобов`язався прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що узгоджений перелік і вартість виконання робіт визначаються у кошторисі на утеплення перекриття горища станції технічного обслуговування на суму 39 355,54 грн, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно із пунктом 1.3 договору загальна вартість (ціна) виконання робіт складає 39 355,54 грн без ПДВ. Ціна є динамічною та узгоджується підрядником і замовником при підписанні актів виконаних робіт.

У пункті 2.2 договору сторонами було погоджено, що замовник проводить розрахунок за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт.

Після надання замовнику акта, його уповноважений представник зобов`язаний впродовж 2 днів перевірити його реальність, підписати акт та передати оформлений згідно із цим договором примірник акту підряднику (пункт 2.3 договору).

У пункті 2.4 договору сторони домовились, що якщо замовник не підписує акт протягом терміну, що вказаний в пункті 2.3 договору, він зобов`язаний дати письмову мотивовану відмову від підписання. Ненадання замовником мотивованої відмови після закінчення терміну для підписання акта, означає прийняття ним виконаних робіт (з належною якістю і відповідно до умов договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору оплата виконаних робіт виконується замовником не пізніше ніж через 5 календарних днів після підписання відповідного акта виконаних робіт.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що виконання додаткових робіт, що не передбачені цим договором, оплачуються замовником додатково згідно із підписаними сторонами актами виконаних робіт. В такому випадку вважається, що сторонами досягнута цілковита домовленість на виконання цих додаткових робіт із визначеними в цих актах переліком таких робіт та їх вартістю.

Забезпечення виконання робіт будівельними матеріалами, інструментами, устаткуванням здійснює замовник за власний рахунок. У разі такого забезпечення з боку підрядника, замовник додатково сплачує підряднику вартість використаних при виконанні робіт матеріалів, інструментів, устаткування з урахуванням транспортних послуг на їх доставку, погрузку-вигрузку на об`єкт замовника (пункт 2.7 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони можуть вносити зміни до договору по взаємній згоді. Всі зміни і доповнення до договору є дійсними, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками сторін і скріплені їх печатками.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (пункт 7.2 договору).

Згідно із кошторисом (додаток №1 до договору) сторонами було погоджено перелік та вартість робіт у розмірі 39 355,54 грн.

Роботи передбачені кошторисом були виконані позивачем, прийняті замовником згідно із актом виконаних робіт за жовтень 2018 року та оплачені ним. З приводу виконання цих робіт і їх оплати між сторонами відсутній спір.

Крім того, згідно із підписаним сторонами актом виконаних робіт №1 за жовтень 2018 року позивачем, відповідно до пункту 2.6 договору, було виконано, а відповідачем прийнято та оплачено додаткові роботи загальною вартістю 34 880,73 грн. При цьому, з приводу виконаних робіт, зазначених в акті №1, сторонами не складався кошторис.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом про стягнення вартості додатково виконаних робіт позивач посилається на кінцевий акт виконаних робіт за листопад 2018 року, в якому визначений перелік робіт - роботи на 2 поверсі, на 1 поверсі із зазначенням об`ємів та вартості таких робіт, перелік та вартість матеріалів, а також передбачено оплату позивачу видаткових витрат у розмірі 10%, прибутку у розмірі 15%, транспортних видатків у розмірі 960,00 грн та матеріалів в розмірі 1 732,52 грн, визначено дисконтну знижку відповідачу розмірі 15%. Вказаний акт надсилався відповідачу в електронному вигляді, проте сторонами не підписувався.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" заборгованість у розмірі 131 625, 68 грн, судовий збір у розмірі 1 974, 39 грн, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 956 грн та відшкодування витрат на нотаріальне посвідчення документів у розмірі 467, 19 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- в матеріалах справи наявний оригінал акта виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року, на якому міститься рукописний текст наступного змісту: "Получил 40 тыс. грн. 2.11.2018, остаток 38 тыс. 194 грн.".

- даний рукописний текст був зроблений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" та відповідно свідчить про здійснення передоплати відповідачем у готівковій формі за роботи згідно із актом виконаних робіт №1 за листопад 2018 року у розмірі 40 000,00 грн;

- як вбачається з акта виконаних робіт №1 за листопад 2018 року загальна вартість робіт, матеріалів та витрат в ньому визначена у розмірі 78 194,52 грн. Згідно із рукописним написом ОСОБА_1 одержав 40 000,00 грн та підтвердив наявність залишку по оплаті у розмірі 38 194 грн. Отже, є досить сумнівним, що залишок по неоплачених замовником коштів за виконання інших робіт (за відсутності станом на дату, за твердженнями директора позивача, одержання таких коштів - 02.10.2018 навіть погодженого кошторису робіт) співпадав до гривні із залишком коштів у разі віднімання 40 000,00 грн від вартості робіт за актом виконаних робіт №1 за листопад 2018 року (78 194,52 грн. - 40 000,00 грн. = 38 194,52 грн). З огляду на наведене, в дійсності мало місце передання директором відповідача директору позивача готівкових коштів у розмірі 40 000,00 грн та прийняття їх останнім в якості передоплати за виконання робіт відповідно до акта виконаних робіт №1 за листопад 2018 року;

- сторонами не заперечується, що на акті №2 (внизу) міститься рукописний текст із попереднім обсягом плитки, яку необхідно покласти, та яка в наступному була покладена на об`єкті. Отже, сторонами погоджено кількість та ціну підрядних робіт, та навіть за відсутності підписів на вказаному акті (який де-факто є кошторисом підрядних робіт) вчинені дії по його погодженню, а відтак такі підрядні роботи виконувалися згідно із договором підряду №3 від 08.10.2008;

- у матеріалах справи наявний не підписаний сторонами акт виконаних робіт №2 за листопад 2018 року, в якому міститься посилання на договір, в якому визначений перелік робіт на 2 поверсі, на 1 поверсі із зазначенням об`ємів та вартості таких робіт, а також передбачено оплату позивачу видаткових витрат у розмірі 10%, прибутку у розмірі 15%, визначено дисконтну знижку відповідачу розмірі 15%. За поясненням сторін даний акт надсилався в електронному вигляді, проте сторонами не підписувався. Загальна вартість робіт, матеріалів та витрат в акті виконаних робіт №2 за листопад 2018 року визначена у розмірі 89 074,00 грн;

- з долучених до матеріалів справи роздруківок електронного листування вбачається, що позивачем направлялись відповідні акти, а відповідачем одержувались;

- посилання відповідача щодо того, що фактично правовідносини з виконання робіт у листопаді 2018 року мали місце між фізичними особами, відхилено судом, оскільки у відповідних актах міститься посилання на договір №3 від 08.10.2018, сторонами за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД";

- сторонами було погоджено обсяг та вартість робіт, які підлягали виконанню позивачем у листопаді 2018 року згідно із договором, в актах виконаних робіт №1 та №2, які фактично за своєю суттю з огляду на обставини їх складення та пересилання сторонами є кошторисами відповідних робіт. Такі висновки суду обґрунтовані наступним: - представниками сторін не заперечується, що дані акти надсилались позивачем відповідачу електронною поштою у жовтні 2018 року та відповідно відповідачем такі акти отримувались, що трактується судом як пропозиція позивача відповідачу виконати визначені у цих актах роботи за вказаною у них вартістю (оферта). Доказів заперечень відповідача щодо актів та/або їх змісту матеріали справи не містять; - факт здійснення відповідачем передоплати за актом №1 за листопад 2018 року у розмірі 40 000,00 грн з огляду на сам зміст поняття "попередня оплата" трактується судом як прийняття пропозиції позивача (акцепту) Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД"; - спірні роботи (виконані у листопаді 2018 року) не передбачались договором, а відтак є додатковими роботами, отже порядок погодження вартості та обсягів таких робіт сторонами визначений у пункті 2.6 договору - сторони повинні підписати акт виконаних робіт із визначеними в цьому акті переліком таких робіт та їх вартістю. Тобто, фактично акт виконаних додаткових робіт із зазначенням переліку робіт та їх вартості є за своїм змістом кошторисом; - аналогічним способом сторонами було погоджено виконання додаткових робіт у жовтні 2018 року вартістю 34 880,73 грн, які оформлені актом виконаних робіт №1 за жовтень 2018 року, який підписаний представниками та скріплений печатками сторін, та відповідно такі роботи були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД". Отже, між сторонами склалась практика погодження обсягу та вартості додаткових робіт згідно із договором саме шляхом визначення таких характеристик в акті виконаних робіт (а не у кошторисі); - у судових засіданнях директор відповідача визнавав, що вказані у актах додаткові роботи були виконані позивачем - роботи на першому поверсі об`єкта та прибудові були виконані належним чином, а роботи на другому поверсі містять недоліки. Тобто, фактично керівник відповідача підтвердив, що допустив відповідача до виконання робіт на своїх об`єктах, надав власний матеріал для таких робіт (зокрема, плитку) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" виконувались додаткові роботи, вказані у актах; - матеріали справи не містять, а відповідачем не висловлювались жодні заперечення з приводу обсягів робіт, які вказані у відповідних актах (№1 та №2 за листопад 2018 року);

- на підтвердження виконання додаткових робіт позивачем було надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року (форми КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) на суму 225 393,60 грн. Проте, з акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) вбачається, що він є відмінним по стилістиці складення актів №1 та №2 за листопад 2018 року (виконаний за допомогою іншої програми) та вказана у ньому вартість робіт є відмінною від вартості, яка зазначена в актах №1 та №2 за листопад 2018 року. Крім того, в акт форми КБ-2в включені роботи, які не зазначались та не є пов`язаними із роботами, зазначеними в актах №1 та №2 за листопад 2018 року. Жодних обґрунтованих пояснень з приводу зміни стилістики оформлення документу на підтвердження виконання додаткових робіт, зміни ціни робіт та включення до нього інших робіт (які не погоджувались сторонами) представник та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" не надали. Крім того, в акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) підрядником було включено податок на додану вартість у розмірі 37565,60 грн., хоча Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" не є платником такого податку. З огляду на наведене, суд здійснив власний розрахунок вартості робіт, які були замовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" та виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" з урахуванням погоджених сторонами в актах №1 та №2 за листопад 2018 року переліку та ціни додаткових робіт та вказаних позивачем у акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) фактичних об`ємів виконаних додаткових робіт. Враховуючи погоджені сторонами відсоток від загальної вартості робіт на видаткові витрати (10%), відсоток прибутку (15%) та визначену дисконтну знижку (15%), суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем додаткових робіт на суму 171 625,68 грн. Одержані позивачем 40 000 грн є авансом, а тому на вказану суму зменшується вартість робіт, які підлягають оплаті. Щодо іншої частини робіт на суму 57 767,92 грн судом відмовлено у задоволенні вимог позивача в цій частині, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" не доведено, що виконання таких робіт мало місце в рамках виконання договору та що дані роботи були замовлені відповідачем та сторонами було досягнуто домовленості щодо обсягів та вартості таких додаткових робіт;

- позивачем було надіслано відповідачу у двох примірниках довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року (форми КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) на суму 225 393,60 грн разом із листом №18, які були одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" 23.11.2018;

- відповідачем не надано суду жодних доказів повернення позивачу спірних актів виконаних робіт з вмотивованою відмовою від їх підписання у визначений договором строк;

- пасивна бездіяльність відповідача в частині відсутності жодного реагування на одержаний від позивача акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року (форми КБ-2в) на суму 225 393,60 грн не є добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання та відповідно жодним чином не зумовлює відсутність у нього обов`язку із оплати виконаних позивачем робіт.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 у справі №910/16774/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- виходячи із змісту правовідносин, що склалися між сторонами на підставі визначених на власний розсуд умов договору, що узгоджується з приписами статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, оплата додаткових робіт, які не були передбачені правочином, підлягає здійсненню за умови їх погодження сторонами шляхом підписання актів виконаних робіт. Крім того, пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони можуть вносити зміни до договору по взаємній згоді. Всі зміни і доповнення до договору є дійсними, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками сторін і скріплені їх печатками;

- оскільки роботи зазначені в акті виконаних робіт за листопад 2018 року не стосуються предмета договору, то такі роботи можуть виконуватися в межах цього правочину лише за умови дотримання положень пункту 7.1 договору, тобто шляхом узгодження об`єму та вартості робіт за взаємною згодою, яка оформлюється письмово із підписанням уповноваженими представниками сторін підписами, що мають бути скріплені печатками юридичних осіб. За загальним правилом цивільного та господарського законодавства такі зміни і доповнення до договору укладаються шляхом підписання додаткових угод до договору. Отже, виконання позивачем додаткових робіт за ціною, визначеному в акті виконаних робіт за листопад 2018 року, не були погоджені відповідачем в порядку, визначеному договором. Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач як в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку вказував на те, що сторони не дійшли компромісної ціни додаткових будівельних робіт, а тому апелянтом не було здійснено їх затвердження та підписання акта;

- в матеріалах справи відсутні належні докази направлення актів виконаних робіт за листопад 2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД";

- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що наявний напис на акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року свідчить про внесення відповідачем авансованого платежу, оскільки рукописні позначки та застереження на цьому акті без числа та підпису особи не є документом, який має силу первинного бухгалтерського документу. Наведене може бути розцінено як намір сторін, але не як доказ виконання додаткових робіт і тим більше не як доказ оплати.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить: змінити пункт 2 рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 шляхом зазначення суми основного боргу у розмірі 187828,00 грн; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- сума основного боргу, яка визначена в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду у розмірі 131 626, 38 грн, не відповідає сумі зазначеній в акті виконаних робіт за листопад 2018 року - 225 393, 60 грн, який визнано судом першої інстанції належним та допустимим доказом виконання робіт;

- висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів направлення актів виконаних робіт за листопад 2018 року спростовується наявними в матеріалах справи роздруківками (скріншотами) електронного листування та поясненнями представників сторін;

- судом апеляційної інстанції порушено положення частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" просить залишити без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частин 1, 3 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).

За вимогами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи передбачені кошторисом (додатком №1 до договору підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018) були виконані позивачем, прийняті замовником згідно із актом виконаних робіт за жовтень 2018 року та оплачені ним. З приводу виконання цих робіт і їх оплати між сторонами відсутній спір.

В пункті 2.6 договору сторонами погоджено, що виконання додаткових робіт, що не передбачені цим договором, оплачуються замовником додатково згідно із підписаними сторонами актами виконаних робіт. В такому випадку вважається, що сторонами досягнута цілковита домовленість на виконання цих додаткових робіт із визначеними в цих актах переліком таких робіт та їх вартістю.

Суди встановили, що згідно із підписаним сторонами актом виконаних робіт №1 за жовтень 2018 року позивачем, відповідно до пункту 2.6 договору, було виконано, а відповідачем прийнято та оплачено додаткові роботи загальною вартістю 34 880,73 грн.

Водночас, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення вартості додаткових робіт за договором підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018, які за твердженням позивач ним були виконані в листопаді 2018 року.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, встановлено, що:

- роботи зазначені в акті виконаних робіт за листопад 2018 року не стосуються предмета договору підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження відповідачем обсягу та ціни робіт, визначених в акті виконаних робіт за листопад 2018 року;

- в матеріалах справи відсутні належні докази направлення актів виконаних робіт за листопад 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД".

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було погоджено, в установленому законом і договором порядку, обсяг та ціну додаткових робіт (не передбачених договором), заборгованість за виконання яких просить стягнути позивач на підставі договору підряду. Тобто між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору підряду. Водночас, відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України у замовника виникає обов`язок прийняти роботу, яка виконана підрядником саме відповідно до умов договору підряду.

При цьому, апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що наявний напис на акті виконаних робіт № 1 за листопад 2018 року свідчить про внесення відповідачем авансованого платежу, оскільки рукописні позначки та застереження на цьому акті без числа та підпису особи не є документом, який має силу первинного бухгалтерського документа. Наведене може бути розцінено як намір сторін, але не як доказ виконання додаткових робіт і тим більше не як доказ оплати.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення даного позову про стягнення заборгованості за договором підряду № 3 на виконання робіт від 08.10.2018.

Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення спірних коштів не спростовують та не впливають на нього.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду є неприйнятними з огляду на те, що такі постанови прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови апеляційної інстанції без змін.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Універсал-Центр" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі № 910/16774/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець