Рішення

від 20.02.2020 по справі 910/17911/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2020Справа № 910/17911/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (м. Івано-Франківськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Житомирські Ласощі" (м. Київ)

про стягнення 133.719,91 грн

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Житомирські Ласощі" про стягнення 287.718,71 грн, з яких: 273.998,80 грн основного боргу, 12.517,78 грн пені, 1.202,13 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 14/01/19 від 14.01.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.20. відкрито провадження у справі № 910/17911/19, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.01.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" вказує, що відповідачем 09.01.20., 16.01.20. було сплачено 103.998,80 грн, з огляду на що позивач, з посиланням на приписи ст. 46 ГПК України вказує, що він зменшує свої позовні вимоги наступним чином: 170.000,00 грн основного боргу, 12.517,78 грн пені, 1.202,13 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.20. вказану заяву прийнято до розгляду.

30.01.20. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" вказує, що відповідачем 23.01.20. було сплачено 50.000,00 грн, з огляду на що позивач, з посиланням на приписи ст. 46 ГПК України вказує, що він зменшує свої позовні вимоги наступним чином: 120.000,00 грн основного боргу, 12.517,78 грн пені, 1.202,13 грн 3% річних.

30.01.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд:

- закрити провадження у справі в частині 153.998,80 грн основного боргу;

- зменшити штрафні санкції до 1000,00 грн;

- надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду на 3 місяці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.20. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині 153.998,80 грн основного боргу задоволенню не підлягає.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

14.01.19. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 14/01/19 (далі - Договір) з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 14.01.19., за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар згідно накладних, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору. Предметом поставки є какао сировина, визначена в накладній (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 11.1 з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.19. включно. Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору одна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про намір припинити його дію чи змінити окремі умови, Договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання представниками сторін накладних на поставку товару (п. 2.3 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи:

- видаткової накладної № Л-00000531 від 28.08.19. на суму 352499,40 грн та товарно-транспортної накладної до неї;

- видаткової накладної № Л-00000576 від 13.09.19. на суму 206248,50 грн та товарно-транспортної накладної до неї;

- видаткової накладної № Л-00000598 від 20.09.19. на суму 477360,00 грн та товарно-транспортної накладної до неї;

- видаткової накладної № Л-00000641 від 02.10.19. на суму 173998,80 грн та товарно-транспортної накладної до неї

складених на виконання зобов`язань за Договором, позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 1.210.106,70 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 1.210.106,70 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові та товарно-транспортні накладні є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Товару на суму 1.210.106,70 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору в редакції до 20.09.19. сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар проводиться Покупцем у безготівковому та/або готівковому порядку при умові відстрочки оплати в термін до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.09.19.) сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар проводиться Покупцем у безготівковому та/або готівковому порядку при умові відстрочки оплати в термін до 21 календарного дня з моменту поставки товару.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дати передання Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму:

- 352.499,40 грн настав 11.09.19. включно;

- 206.248,50 грн настав 27.09.19. включно;

- 477.360,00 грн настав 11.10.19. включно;

- 173.998,80 грн настав 23.10.19 включно.

У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за Товар:

12.09.19. 180.000,00 грн

20.09.19. 300.000,00 грн

01.10.19. 180.000,00 грн

25.10.19. 276.107,96 грн

09.01.20. 53.998,80 грн

16.01.20. 50.000,00 грн

23.01.20. 50.000,00 грн, на загальну суму 1.090.106,76 грн.

Отже, неоплаченим залишився Товар на суму 119.999,94 грн.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 119.999,94 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд відмовляє в частині стягнення 0,06 грн основного боргу за недоведеністю.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 1.202,13 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує 3% річних на суму боргу в розмірі 100.000,00 грн станом на 11.12.19. за накладною № Л-00000598 за період з 11.10.19. по 10.12.19.

Разом з тим. судом встановлено наступне.

Накладна № Л-00000598 на суму поставки 477.360,00 грн.

Прострочення з її оплати настало з 12.10.19.

Часткове погашення заборгованості за вказаної накладною відбулось 01.10.19. на суму 101.252,10 грн та 25.10.19. на суму 276.107,96 грн.

Отже, періоди мають виглядати наступним чином:

на суму 376.107,90 грн з 12.10.19. по 24.10.19.

на суму 99.999,94 грн з 26.10.19. по 10.12.19. (кінець періоду, визначений позивачем).

Однак, за період з 12.10.19. по 24.10.19. позивач нараховує 3% річних на суму 100.000,00 грн, з огляду на що суд здійснює перерахунок за наступними періодами та сумами:

- на суму 100.000,00 грн з 12.10.19. по 24.10.19.

- на суму 99.999,94 грн з 26.10.19. по 10.12.19.

Позивач нараховує 3% річних на суму боргу в розмірі 173.998,80 грн станом на 11.12.19. за накладною № Л-00000641 за період з 23.10.19. по 10.12.19.

Разом з тим. судом встановлено наступне.

Накладна № Л-00000641 на суму поставки 173.998,80 грн.

Прострочення з її оплати настало з 24.10.19.

Отже, суд здійснює перерахунок за наступними періодами та сумами:

- на суму 173.998,80 грн з 24.10.19. по 10.12.19.

При здійсненні перерахунку 3% річних судом враховано, що згідно з п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені та викладене в пункті 1.12 вказаної постанови - у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

Отже, за перерахунком суду розмір 3% річних становить 1.171,39 грн (484,93 грн + 686,46 грн), внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Наявності підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 30,74 грн позивач належними та допустимими доказами не довів.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 12.517,78 грн пені.

Відповідно до п. 7.2 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нараховує пеню наступним чином: на суму 100.000,00 грн з 11.10.19. по 10.12.19., на суму 173.998,00 грн за період з 23.10.19. по 10.12.19.

При здійснені перерахунку пені судом враховано викладене при здійсненні перерахунку 3% річних, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 12.185,15 грн. Пеню в сумі 332,63 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідач просить суд зменшити штрафні санкції до 1000,00 грн.

Суд звертає увагу відповідача, що 3% річних не є штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 1000,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 3 місяці, суд встановив наступне.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Ухвала про відстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач вказує на великий штат працівників і штат заробітної плати, велику кількість податків, великий обсяг дебіторської заборгованості.

Жодних доказів на підтвердження означених тверджень відповідачем не подано, а вказані ним обставини не є винятковими для надання судом відстрочки виконання судового рішення.

При цьому судом враховано, що частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За викладеного в сукупності клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 3 місяці задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Житомирські Ласощі" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, б. 35В; ідентифікаційний код 38092323) на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (76010, м. Фвано-Франківськ, вул. Ленкавського, 12А; ідентифікаційний код 00382102) 119.999 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 94 коп. основного боргу, 12.185 (дванадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 15 коп. пені, 1.171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн 39 коп. 3% річних, 2.000 (дві тисячі) грн 35 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко