Постанова

від 02.08.2007 по справі 28/83-07-1733

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" серпня 2007 р.

Справа № 28/83-07-1733

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Л. І.Бандури

суддів  Л.І.Бойко, Т.А.Величко                       

при секретарі судового

засідання  О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача -представник

не з'явився

від відповідачів -ОСОБА_1

(СПД -фізичної особи) ;

позивач та інші відповідачі про

день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином                                                           

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Білгород -Дністровської міської

Ради

на рішення

господарського суду Одеської області від 27.06.07 р.

у справі №

28/83-07-1733

за позовом

Білгород -Дністровської міської Ради

до Фонду

приватизації та управління комунальною власністю Білгород -Дністровської

міської Ради

СПД -фізичної особи ОСОБА_2

ТОВ фірма „Інтерсервіс”

про визнання

недійсним договору

встановив:

Білгород -Дністровська міська Рада

звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору на

проведення оцінки від 17.05.06 р., укладеного між Фондом приватизації та

управління комунальною власністю Білгород -Дністровської міської Ради, СПД

-фізичною особою ОСОБА_2, ТОВ фірмою „Інтерсервіс”, на підставі ст.215 ЦК України.

В обґрунтування позову, позивач послався на те, що спірний договір, в порушення

ст.ст.8, 10, 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних

підприємств (малу приватизацію)” укладений з порушенням умов процедури

укладання договорів оцінки майна, що підлягає приватизації, з перевищенням

повноважень Фондом приватизації та управління комунальною власністю Білгород

-Дністровської міськради та порушує права територіальної громади міста.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 27.06.07 р. (суддя Г.І. Гуляк) в позові відмовлено. Судове

рішення мотивовано тим, що відповідачі мали право на укладення спірного

договору до затвердження міськрадою переліку об'єктів із запропонованим органом

приватизації способом приватизації. Крім того, суд зазначив, що спірний договір

не порушує будь -яких прав позивача, як власника комунального майна, оскільки

не впливає на право володіння, користування, розпорядження майном.

Білгород -Дністровська міська Рада

не погодившись з судовим рішенням звернулась з апеляційною скаргою, в якій

просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову,

посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доводи представника

відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки,

дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова

колегія встановила:

17.05.06 р. між Фондом приватизації

та управління комунальною власністю Білгород -Дністровської міської Ради, СПД

-фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ фірмою „Інтерсервіс” укладено договір,

предметом якого є визначення ринкової вартості 

оцінки нежитлових приміщень будівлі складського комплексу Літ А, зокрема

№12- 17, які розташовані по вул. Безіменній, 1 в м. Білгород -Дністровський з

метою приватизації.

Рішенням Білгород -Дністровської

міської Ради від 31.07.06 р. №65 затверджений перелік об'єктів, що підлягають

приватизації у 2006 р. та способи їх приватизації. До названого переліку

включено нежитлові приміщення складського комплексу Літ. А, в т.ч. №12, 13, 14,

15, 16, 17 по вул. Безіменній, 1 та визначено спосіб приватизації шляхом викупу

-суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2.

Відповідно до ст.ст. 7, 8, 12

Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)” -Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної

Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації

переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності

Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на

аукціоні, за конкурсом; викупу. Покупці подають до відповідного органу

приватизації заяву про включення підприємств до одного із зазначених у цій

статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації

розглядає подану заяву і у разі відсутності підстав для відмови у приватизації

включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій ст.7 цього

Закону. З моменту прийняття рішення про приватизацію  підприємства здійснюється його підготовка до

приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється

органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає

приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні,

за конкурсом. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу

визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Тобто, оцінка об'єкту приватизації

комунального майна здійснюється до затвердження відповідною місцевою Радою

переліків об'єктів із запропонованим органом приватизації способом

приватизації.

Згідно ст. 1 ГПК України

підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право

звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених прав або

охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 вищеназваного

Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивуючи свої позовні вимоги,

Білгород -Дністровська міська Рада стверджує, що договір на проведення оцінки

від 17.05.06 р. укладений з порушенням умов процедури укладення договорів

оцінки майна, що підлягає приватизації, з перевищенням повноважень Фондом

приватизації та управління комунальною власністю та порушує права

територіальної громади м. Білгород -Дністровського. При цьому, позивач не

зазначає, яким чином оспорюваний договір зачіпає його законні права та

інтереси.

Доказів щодо порушення

відповідачами прав або охоронюваних законом інтересів міської Ради, остання як

суду першої так і апеляційної інстанції 

не надала.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК

України, якою позивач обґрунтував свої позовні вимоги, якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 203 ЦК

України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 207

Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає

вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави

і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча

б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може

бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки Білгород -Дністровська

міська Рада стороною договору на проведення оцінки від 17.05.06р. не являється

і враховуючи недоведеність міською Радою порушення її прав або охоронюваних

законом інтересів з боку відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих

висновків, що відповідачі мали право укласти спірний договір до затвердження

міською Радою переліку об'єктів із запропонованим органом приватизації способом

приватизації.

З урахуванням викладеного, рішення

суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, чинному

законодавству і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись

ст.ст. 85, 99, 101, 103 - 105 

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Рішення господарського  суду Одеської області від 27.06.07р. у

справі   № 28/83-07-1733 залишити без

змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції

набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному

порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня

набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            

Л. І. Бандура  

Суддя                                                                               

Л. І. Бойко

Суддя                                                                                

Т.А. Величко