Рішення

від 11.02.2020 по справі 453/222/19

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/222/19

№ провадження 2/453/12/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 лютого 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Маципура Г.І. ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_3 , з участю третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проїздом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 21.02.2019 року звернулася у суд з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним рішення відповідача - Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 , - у частині передачі йому у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,20 га.; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2091 га, кадастровий номер 4624584900:01:003:0041, для обслуговування житлового будинку у с. Опорець Сколівського району Львівської області, виданий на ім`я відповідача - ОСОБА_3 ; зобов`язати відповідача - ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою у виді проїзної дороги шляхом демонтажу дерев`яної огорожі та припинення конфліктів. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою судді від 07.03.2019 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання - 08.04.2019 року, 15.00 год..

Ухвалою суду від 08.04.2019 року підготовче засідання у справі відкладено до 11.06.2019 року о 10.00 год., у зв`язку із задоволенням клопотання уповноваженого представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Стефанишина А.Я. про відкладення підготовчого засідання, а також у зв`язку із задоволенням клопотання уповноваженого представника позивача - адвоката Маципура Г.І. про витребування письмових доказів.

15.04.2019 року на адресу суду під вх. № 1765 від Відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшли витребувані письмові докази у справі.

28.05.2019 року на адресу суду під вх. № 2414 від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву із долученими до нього доказами.

Підготовче засідання у справі, котре було призначене на 11.06.2019 року о 10.00 год., не відбулося, у зв`язку із перебуванням вказаного робочого дня головуючого у справі - судді Микитина В.Я. у відрядженні у м. Київ. Визначено нову дату підготовчого засідання у справі - 23.08.2019 року о 11.00 год..

12.07.2019 року на адресу суду під вх. № 3134 від уповноваженого представника позивача - адвоката Маципура Г.І. надійшла відповідь на відзив на позивну заяву.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року закрито підготовче засідання у справі та призначено її судовий розгляд по суті на 18.10.2019 року о 10.00 год.. У ході підготовчого засідання у справі задоволено клопотання сторін про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а також задоволено заяви уповноважених представників сторін про виклик свідків.

25.09.2019 року на адресу суду під вх. № 4333 від відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області надійшла заява про визнання позову.

У судовому засіданні 18.10.2019 року розпочато розгляд справи по суті, здійснено доповідь про зміст пред`явлених позовних вимог, визнання одним із відповідачів позову та заперечення іншим із відповідачів цього позову, присутні учасники справи виступили із вступним словом, а сторони у справі - позивача та відповідач ОСОБА_3 , за їх згодою, надали показання як свідки. У подальшому судом оголошено перерву у розгляді справи до 29.11.2019 року о 12.00 год., для виклику свідків.

14.11.2019 року на адресу суду під вх. № 5179 від відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області надійшла повторна заява про визнання позову.

У судовому засіданні 29.11.2019 року продовжено розгляд справи по суті, здійснено допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснено дослідження письмових доказів у справі, після чого, у зв`язку із виниклою потребою у витребуванні додаткових письмових доказів, за клопотанням сторін, продовжено перерву у розгляді справи до 23.12.2019 року о 14.30 год., для витребування додаткових письмових доказів.

12.12.2019 року на адресу суду під вх. № 5680 від відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області надішли витребувані додаткові письмові докази у справі.

Судове засідання у справі, котре було призначене на 23.12.2019 року о 14.30 год., не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого у справі - судді Микитина В.Я. у період з 19.12.2019 року по 29.12.2019 року включно на лікарняному. Визначено нову дату засідання у справі для продовження розгляду справи по суті - 11.02.2020 року о 14.30 год..

06.02.2020 року на адресу суду під вх. № 611 від відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області надійшла повторна заява про визнання позову.

11.02.2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява вх. № 678 про продовження перерви у судовому засіданні у зв`язку із неможливістю брати участь 11.02.2020 року у судовому засіданні його уповноваженого представника - адвоката Стефанишина А.Я. за станом здоров`я.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_3 суду не надані належні докази на обґрунтування незадовільного стану здоров`я його уповноваженого представника, а також не повідомлено про причини своєї неявки у судове засідання, то суд, виходячи з положень ст. 223 ЦПК України, не мав правових підстав для продовження перерви у судовому засіданні, у зв`язку з чим визнав причини неявки відповідача ОСОБА_3 у судове засідання 11.02.2020 року неповажними та постановив ухвалу про продовження розгляду справи по суті, відмовивши у задоволенні його заяви про продовження перерви. При цьому судом враховано також й тривалий розгляд даної справи, оскільки, як уже йшлося вище, позовна заява надійшла до суду ще у лютому 2019 року.

У судовому засіданні 11.02.2020 року продовжено розгляд справи по суті, здійснено дослідження додаткових письмових доказів у справі, після чого, закінчено з`ясування обставин справи й перевірки їх доказами.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона, а також треті особи у справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок та розташованих на них домоволодінь у с. Опорець Сколівського району Львівської області, котрі знаходяться по вулиці Т. Шевченка . Зокрема позивачеві на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 . У свою чергу, відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності належить домоволодіння та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1 . Між зазначеними земельними ділянками існує спільна межа, а вздовж них з іншого боку існує дорога, з котрої передбачено заїзд до земельної ділянки позивача і котрою позивач користувалася для проїзду (проходу), вигону худоби, проїзду гужовим транспортом тощо. Відповідач ОСОБА_3 час-від-часу перегороджував дорогу, однак такі його дії не носили триваючого характеру, а огорожу можна було знімати. У березні 2018 року відповідач ОСОБА_3 остаточно перекрив вказану дорогу, загородивши її дерев`яним парканом, мотивувавши такі свої дії передачею земельної ділянки, на котрій розміщена ця дорога, йому у власність, після чого перестав надавати можливість позивачеві пройти або ж проїхати дорогою, вчиняє при цьому конфлікти. Перевіряючи наведені обставини, позивач та треті особи у справі у березні 2018 року звернулися до відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, де отримали інформацію про те, що дійсно відповідачеві ОСОБА_3 рішенням від 27.08.2005 року за № 45 для обслуговування належного йому домоволодіння передано у власність земельну ділянку, у площу котрої увійшла й та, на якій була розташована дорога. Позивач зазначає, що такий стан речей порушує її право на вільне користування проїздом, котрий входить до земель загального користування і, відповідно, така земельна ділянка не могла бути передана у власність у порядку приватизації. Щодо проходу до її земельної ділянки та домоволодіння від іншої вулиці, то такий розміщений в обхід усіх господарств вулиці Т. Шевченка, та й, до того ж, проходить через річку. Відповідно таким проходом, користування котрим залежить від погодних умов, а також в силу похилого віку позивача, не представляється можливим без його належного облаштування, що, у свою чергу, потребує значних затрат. Позивач зазначає й про те, що намагалася владнати спір добровільно, однак відповідач ОСОБА_3 продовжує настоювати на своєму та відмовляється розгородити проїзд й повернути частину земельної ділянки до земель загального користування. Вказує, що у квітні 2018 року спірне питання обговорювалося на сесії сільської ради, котра, усвідомивши допущену помилку під час передачі відповідачеві ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, прийняла рішення від 11.04.2018 року за № 272, яким зобов`язала останнього відновити проїзд. Проте, це рішення відповідачем ОСОБА_3 не виконується. За таких обставин позивач, на підставі положень ст. ст. 83, 91, 95, 116, 118, 152, 155, 158 ЗК України, звернулася за захистом свого порушеного права до суду із даним позовом в обраний нею спосіб.

Позивач та її уповноважена представник - адвокат Маципура Г.І. у підготовчому та судових засіданнях щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Позивач у порядку ст. 234 ЦПК України, як свідок, надала пояснення, згідно з котрими дорога існувала ще з моменту забудови вулиці Т. Шевченка і таким проїздом користувалися усі землевласники (землекористувачі) вулиці у межах своїх потреб та потреб своїх господарств. Проте, починаючи орієнтовно з 2005 року відповідач ОСОБА_3 , час-від часу почав тимчасово загороджувати такий дерев`яними жердинами. Проти цього позивач спершу не заперечувала, так як в силу тимчасового характеру загороди, продовжувала користуватися проїздом, а проїзд можна було розгородити. Однак з весни 2018 року відповідач ОСОБА_3 перекрив проїзд у такий спосіб, що використовувати його не представляється можливим, ще й чинить постійні конфлікти з цього приводу. Щодо наявності проходу до свого господарства з іншої вулиці, то позивач зазначила, що такий існує в обхід усіх домогосподарств вулиці, та й, до того ж, через річку Опір, де облаштована лише кладка для проходу. Зазначила, що в силу свого похилого віку, а також частих незадовільних погодних умов, вона не взмозі користуватися тим проходом.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , будучи кожного разу належно повідомленою про розгляд справи, у підготовче та судові засідання щодо розгляду справи по суті не з`явилася, однак від неї 28.05.2019 року під вх. № 2427 надійшла заява із нотаріально засвідченим підписом заявника, у котрій зазначена третя особа у справі просила проводити розгляд справи без її участі, а позов ОСОБА_1 просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Письмових пояснень на позовну заяву цією третьою особою у справі у запропоновані судом строки та порядку не подано.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 у підготовчому та судових засіданнях щодо розгляду справи по суті позов ОСОБА_1 просив задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, згідно з котрими уздовж вулиці Т. Шевченкау с. Опорець Сколівського району Львівської області між господарствами дійсно проходить дорога, котрою ще з часу забудови користуються землекористувачі (землевласники) ділянок, у тому числі й він. Підтвердив, що інший прохід до домогосподарства позивача не є придатним для використання, до того ж, такий йде в обхід усіх інших господарств вулиці, а через річку облаштована лише кладка для проходу, а не проїзду. Зазначив, що він та усі інші землекористувачі (землевласники) ділянок вздовж вулиці Т. Шевченка у с. Опорець мають намір надалі використовувати існуючу дорогу, однак така загороджена дерев`яним парканом відповідачем ОСОБА_3 , який, на переконання вказаної третьої особи, не вправі був отримати у власність частину земельної ділянки, на котрій ця проїзна дорога розміщена.

Уповноважена представник відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області - сільський голова Ракочій Н.М. у підготовчому судовому засіданні позов визнала, вказавши на грубе допущення помилки під час передачі оскаржуваним рішенням відповідачеві ОСОБА_3 , з-поміж іншого, у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , оскільки у площу такої увійшла й частина земельної ділянки, на котрій, згідно наявних у сільській раді плану формування території села та землевпорядної документації, існує дорога загального користування (вулиця), з якої передбачений заїзд до земельних ділянок їх власників, у тому числі й до земельної ділянки позивача. На даний час виправити допущену помилку сільська рада самостійно не може, а тому, враховуючи також існування перешкод землевласникам (землекористувачам) ділянок по вулиці Т. Шевченка для можливості користуватися дорогою, яку відповідач ОСОБА_3 перегородив дерев`яним парканом, вважає позов ОСОБА_1 підставним, а його задоволення дозволить відновити порушене не тільки її право, але й право усіх землевласників (землекористувачів) вищевказаної вулиці. У подальшому, неодноразово зазначеним представником на адресу суду подавалися письмові заяви про визнання позову.

Відповідач ОСОБА_3 та його уповноважений представник - адвокат Стефанишин А.Я. у підготовчому та судових засіданнях щодо розгляду справи по суті проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі, просили у такому відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач ОСОБА_3 у порядку ст. 234 ЦПК України, як свідок, надав пояснення, згідно з котрими йому земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 надавалася у власність оскаржуваним рішенням за погодженням її меж усіма суміжними землевласниками (землекористувачами), у тому числі й позивачем та представником відповідача - Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області. Зазначив, що йому передана та площа землі, котрою він користувався та котру обміряв спеціаліст органу земельного кадастру, а він лише погодився з такими обмірами та вважав їх вірними. Щодо спірного проїзду, то наголосив на тому, що такий ніколи не існував, а землевласники (землекористувачі) ділянок по вулиці Т. Шевченка , у тому числі й позивач, проходили між своїми господарствами по цій частині земельної ділянки з його дозволу та для того, щоб скоротити відстань й не йти в обхід усіх господарств, у межах потреби. Оскільки на спірній частині земельної ділянки проїзд не існував, то й передача такої земельної ділянки, на переконання відповідача ОСОБА_3 , відбулася правомірно, у межах фактичного користування.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, будучи кожного разу належно повідомленою про судовий розгляд справи, у підготовче та судові засідання щодо розгляду справи по суті явку уповноваженого представника не забезпечила, письмових пояснень на позовну заяву у запропоновані судом строки та порядку не подала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх уповноважених представників, покази свідків, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав, інтересів та обов`язків позивача цивільного характеру у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 і 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Одними із способів захисту особою свого цивільного права є визнання незаконним рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,1517 га, наданої для їх обслуговування, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 13.08.2009 року з відповідним Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23575866 від 13.08.2009 року, а також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151166667 від 26.12.2018 року (копії містяться у справі, а. с. 9, 10, 11).

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної з позивачем земельної ділянки площею 0,2091 га, наданої для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191 від 06.11.2008 року (копія міститься у справі, а. с. 74).

Як вбачається з кадастрового плану належної позивачеві земельної ділянки, котрий є невід`ємною частиною Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.12.2018 року за № НВ-4608282412018 (копія міститься у справі, а. с. 12-16), до такої передбачено заїзд з вулиці (межа від А до Б - землі Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області).

Проте, згідно наявного у виконаному Сколівським відділенням Львівської регіональної філії Центру ДЗК на замовлення відповідача ОСОБА_3 . Технічному звіті Про виконані роботи по підготовці та видачі Державних актів на право власності на землю плану належної останньому земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, суміжними землекористувачами (землевласниками) по межі від А до Б та від Б до В замість Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області значаться ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , хоча такі, згідно плану формування території вказаної сільської ради, ними не являються, так як має місце існування вулиці, з котрої зазначені землекористувачі (землевласники) також мають заїзд (схема розміщення земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 згідно викопіювання із плану формування території із накладеними на цю земельну ділянку координат вулиці, а також план формування території містяться у справі, а. с. 18, 19, 162).

Суд надає віри вказаним документам (плану формування території та землевпорядні документації), оскільки такі, через відсутність генерального плану забудови села, є тими документами, з яких вбачається схема розміщення території села, розташування земельних ділянок, об`єктів та існуючих доріг, у тому числі і під`їзної дороги до домоволодіння позивача. Крім того, саме вказаними документами керується відповідач Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області у своїй роботі, пов`язаній із земельними відносинами, що безпосередньо підтверджено сільським головою у підготовчому судовому засіданні, а також стверджується й відтиском гербової печатки на витягу з плану території села Опорець. Цим-же документом керувався й спеціаліст Сколівського відділення Львівської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_8 під час виготовлення вищевказаної документації із землеустрою під час передачі відповідачеві ОСОБА_3 у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку (а. с. 78). З огляду на вказане, суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 та його уповноваженого представника про невідоме походження згаданих документів і відсутність у них правової сили через те, що не існує генеральний план забудови села Опорець.

Поряд з цим, у зв`язку із наявністю вищевказаних розбіжностей щодо зазначення суміжних землекористувачів (землевласників) під час передачі позивачеві та відповідачеві ОСОБА_3 у власність згаданих земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, судом за клопотанням уповноваженого представника позивача витребувано та досліджено (у засвідченій копії) технічну документацію із землеустрою щодо видачі відповідачеві ОСОБА_3 . Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191 від 06.11.2008 року (а. с. 75-99), а також за заявою відповідача ОСОБА_3 здійснено допит як свідка її безпосереднього виконавця - спеціаліста Сколівського відділення Львівської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_8, після чого встановлено, що обміри земельної ділянки для обслуговування житлового будинку проводились по фактичному користуванню (зі слів замовника техдокументації із землеустрою) та по існуючій на той час загорожі.

У свою чергу показаннями позивача, що допитувалася як свідок, а також показаннями допитаних свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким суд надає віри, підтверджено, з-поміж іншого, ту обставину, що у період виготовлення відповідачем ОСОБА_3 вищевказаної технічної документації на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, останнім час-від часу, у межах потреб, загороджувалася вулиця дерев`яними жердинами, що носило тимчасовий характер, а суміжні землекористувачі (землевласники) мали змогу надалі користуватися вулицею для проходу та проїзду, розгороджуючи її.

Відтак, суд дійшов переконання, що наявність такої загорожі, поряд з іншою, було враховано спеціалістом Сколівського відділення Львівської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_8 під час проведення обмірів земельної ділянки, що у подальшому призвело до передачі відповідачеві ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у збільшеній площі та ще й за рахунок земель загального користування села Опорець (вулиця ).

Про передачу відповідачеві ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у збільшеній площі свідчить й та встановлена судом обставина, що рішенням Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 останньому вирішено передати безкоштовно у власність земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,2000 га, а фактично передано на основі цього рішення земельну ділянку площею 0,2091 га. При цьому, у вже згаданій вище дослідженій судом технічній документації із землеустрою щодо видачі відповідачеві ОСОБА_3 . Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191 від 06.11.2008 року міститься рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 (а. с. 81), що є відмінним за змістом від рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 , котре міститься у протоколі сесії ради за 27.08.2005 року, належно засвідчену копію якого, на відповідну вимогу суду, відповідачем Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області надано для приєднання до матеріалів справи (а. с. 219).

З метою встановлення об`єктивних даних про площу землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, котра рахувалася за господарством відповідача ОСОБА_3 , судом, за клопотанням уповноваженого представника позивача, від відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області витребувано додатково витяги з погосподарського обліку (форма № 1) за 1996-2005 роки (копії містяться у справі, а. с.218, 220-222), котрими не підтверджено користування відповідачем ОСОБА_3 земельною ділянкою під будівлями та для обслуговування житлового будинку у площі розміром 0,2091 га.

Статтею 83 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено право власності на землю територіальних громад, у котрій, зокрема, перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Частиною 4 наведеної норми матеріального права землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або Законам України, визнаються незаконними у судовому порядку.

За містом ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, хоча й рішення відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 є індивідуально-правовим актом, однак таке не є рішенням її виконавчого комітету, а тому, враховуючи існування під вищевказаним номером фактично двох різних рішень, це рішення у частині безоплатної передачі відповідачеві ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2091 га для обслуговування житлового будинку, в силу входження до її площі ще й земельної ділянки загального користування села, котра не вправі бути переданою у приватну власність, не може залишатися у законній силі, як таке, що не відповідає Законам України і прийняте з порушенням цивільних прав позивача, пов`язаних з правом користування вулицею та можливістю вільного проходу (проїзду) до своєї земельної ділянки згідно існуючого плану формування території села та землевпорядної документації села. Тому, у тому числі й з метою усунення будь-яких сумнівів щодо його змісту, рішення відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 підлягає скасуванню судом у межах наданих саме йому повноважень.

У зв`язку з вказаним, підлягає також визнанню недійсним й виданий на його підставі відповідачем Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області на ім`я відповідача ОСОБА_3 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191, 06.11.2008 року, який посвідчує право власності останнього на земельну ділянку площею 0,2091 га, розташовану у с. Опорець Сколівського району Львівської області, із цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624584900:01:003:0041).

Щодо існуючого заїзду до земельної ділянки позивача з іншого боку, де також проходить вулиця, на користуванні котрим позивачем наполягають відповідач ОСОБА_3 та його уповноважений представник, то суд звертає увагу, що матеріалами справи (а. с. 161, тильна сторона, а. с. 134, 138) підтверджено ту обставину, що між зазначеною дорогою та земельною ділянкою позивача протікає річка, що, відповідно, унеможливлює належний заїзд до цієї земельної ділянки, а через річку позивачем власними силами облаштовано лише кладку для проходу. Крім того, як уже йшлося вище, планом належної позивачеві земельної ділянки передбачено заїзд саме із вулиці з іншої сторони, що також узгоджується із планом формування території села, котрим користується сільська рада, та існуючою землевпорядною документацією.

Тому суд переконаний, що дотримання справедливого балансу між правами відповідача ОСОБА_3 на мирне володіння і розпорядження своїм майном у формі земельної ділянки та втручанням у здійснення ним такого права у належний спосіб, у даному конкретному випадку є неможливим, так як інший спосіб захисту порушених прав позивача щодо користування вулицею та можливістю вільного заїду по такій до своєї земельної ділянки, окрім як у той, котрий нею обрано, не відновить порушеного права позивача. Відповідно, захист прав позивача при викладених у позові обставинах та зібраних у ході судового розгляду справи доказах неможливий у спосіб, менш обтяжливий для відповідача ОСОБА_3 , оскільки вирішення даного спору, в силу відсутності передбаченої законом процедури повернення у комунальну власність незаконно переданої земельної ділянки, неможливе без визнання незаконним та скасування рішення про таку передачу, а також визнання недійсним правовстановлюючого документу на цю земельну ділянку.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 та його уповноваженого представника про обізнаність позивача з передачею зазначеному відповідачеві земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у збільшеній площі за рахунок проїзду у спосіб погодження позивачем меж цієї земельної ділянки, оскільки, як вбачається з наявного у виконаному Сколівським відділенням Львівської регіональної філії Центру ДЗК на замовлення відповідача ОСОБА_3 . Технічному звіті Про виконані роботи по підготовці та видачі Державних актів на право власності на землю акта установлення та узгодження меж земельної ділянки (а. с. 85), позивач погоджувала як суміжний землекористувач лише межу по лінії від В до Г, тобто межу із належною їй на даний час земельною ділянкою, а не межу по лінії від А до Б та від Б до В, де суміжним землекористувачем власне мала б бути Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області.

Судом встановлено, що у березні 2018 року відповідачем ОСОБА_3 остаточно перекрито спірну проїзну дорогу у спосіб облаштування дерев`яної огорожі з тих міркувань, що земельна ділянка, на котрій розміщений цей проїзд, належить йому на праві власності, а також в силу заперечення існування проїзду. Зазначені обставинами визнаються сторонами, а, отже, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають, а суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Про наявність перешкод, котрі чиняться відповідачем ОСОБА_3 землевласникам (землекористувачам) вздовж вулиці Т. Шевченка у с. Опорець Сколівського району Львівської області, у тому числі й позивачеві, свідчить й наявне у матеріалах справи рішення відповідача Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 11.04.2018 року за № 272 Про виділення пішохідного проходу та проїзду гужовим транспортом біля господарства ОСОБА_3 (а. с. 163), котрим зазначений відповідач, у спосіб його прийняття, намагався самостійно вирішити існуючий земельний спір, зокрема зобов`язав відповідача ОСОБА_3 відновити проїзд та не перекривати його біля свого господарства (а фактично у такому формулюванні поставив питання про повернення частини земельної ділянки до земель комунальної власності). Суд наголошує, що не надає оцінки вказаному рішенню на предмет його відповідності нормам діючого земельного законодавства, а лише, враховуючи його чинність, приймає до уваги як один із доказів на підтвердження існування перешкод позивачеві у користуванні проїздом та доказ на підтвердження намагання досудового врегулювання спору.

Отже, виходячи із доведеності позовних про визнання незаконним рішення у частині передачі у власність земельної ділянки та про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, суд вважає підставними й позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні проїздом, - у частині обраного способу демонтажу дерев`яної огорожі. В іншій частині, а саме щодо обраного способу припинення конфліктів, то у таких вимогах суд вважає за необхідне відмовити, в силу необґрунтованості та недоведеності належними й допустимими доказами.

З огляду на вказане, суд, дотримуючись принципу верховенства права, одним з проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства, переконаний, що зазначені норми не допускають дій з боку відповідача ОСОБА_3 щодо можливості зберегти у себе право на земельну ділянку, частина котрої була передана останньому, що не обійшлось без його умислу для цього, із земель загального користування села Опорець, внаслідок грубого порушення норм законодавства, а також прав землевласників (землекористувачів) на належне користування вулицею, у тому числі й з правом заїзду на свою земельну ділянку, з одночасним покладенням на позивача тягаря облаштування нового заїзду з іншого боку її земельної ділянки, через річку. За таких обставин, суд вважає, що позиція сторони відповідача ОСОБА_3 не узгоджується з приписами ст. ст. 2, 4, 10 ЦПК України, котрі визначають справедливість як одну із загальних засад цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, що буде у повній мірі справедливим по відношенню до позивача і забезпечить дотримання принципу верховенства права при вирішенні даного спору.

Щодо встановленої положеннями ст. ст. 256-258, 261 ЦК України для захисту прав особи позовної давності та її терміну, то такий, у даному конкретному випадку, суд не вважає пропущеним, оскільки про існування оскаржуваних рішення та Державного акта на право власності на земельну ділянку позивач довідалася лише у березні 2018 року, а дії відповідача ОСОБА_3 щодо перешкод у користуванні проїздом носять систематичний, триваючий характер. Відповідно із даним позовом до суду позивач звернулася протягом трьохрічного терміну з часу, коли вона довідалася про порушення свого права та про особу, яка його порушила, у зв`язку з чим вирішувати питання про поновлення терміну позовної давності у цій справі немає необхідності.

У зв`язку із вирішенням спору, з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені нею та документально підтвердженні судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання позову до суду та сплаті вартості отриманої правової допомоги, у загальному розмірі 4 768 грн. 40 коп. (квитанція № 0.0.1273829185.1 від 20.02.2019 року та квитанція до прибуткового касового ордера № 14 від 18.02.2019 року), тобто по 2 384 грн. 20 коп. з кожного, так як солідарного стягнення судових витрат у справі чинним ЦПК України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81-82, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_3 , з участю третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проїздом, - задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_3 , - у частині передачі ОСОБА_3 безкоштовно у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,20 га.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191, виданий Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області 06.11.2008 року на ім`я ОСОБА_3 , який посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,2091 га, розташовану у с. Опорець Сколівського району Львівської області, із цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624584900:01:003:0041).

Зобов`язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні проїзною дорогою до належних їй житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_2 , - шляхом демонтажу дерев`яної огорожі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути зОпорецької сільської ради Сколівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судових витрат у справі.

Стягнути зОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та осіб, які беруть участь у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Відповідач: Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82655, Львівська область, Сколівський район, с. Опорець, вул. Т. Шевченка, буд. 112; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370550.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області; місцезнаходження: 79019, м. Львів, п-т. В. Чорновола, буд. 4; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39769942.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 20 лютого 2020 року.