Рішення

від 11.02.2020 по справі 643/5423/19

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/5423/19

Провадження № 2/643/594/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

за участі секретаря судових засідань Леонтьєвої І.І.

прокурора Шокотя А.В.

представника відповідача Десятерик В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2019 року до Московського районного суду м. Харкова звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, у сумі 64133,63 грн.

Ухвалою судді від 10.04.2019 визначено вказану справу розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №5315 від 11.10.2016 зареєстрованого 11.10.2016 на праві власності належить нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 26,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 з 11.10.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0085 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківської міської ради №558/17 від 22.02.2017 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надано дозвіл ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки площею 0,0303 га (кадастровий номер 6310137500:01:006:0001), що належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування павільйону вулканізації по АДРЕСА_1 .

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Згідно з даними органів податкової інспекції Науменко І.А. перебуває на обліку ГУ ДФС в Харківській області як платник податку за землю та з 11.10.2016 - 31.12.2015 останнім сплачено 204,21 грн., з 01.01.2017 - 31.12.2017 сплачено 966,17 грн. та з 01.01.2018 - 31.12.2018 сплачено 966,17 грн.

Згідно плану зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 проведеного за участі інженера-геодезиста ДП Центр Державного земельного кадастру Харківської регіональний філії Сергієнко О.І., площа земельної ділянки яка використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0085 га.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Геодезичні роботи виконувалися з використанням Електронного тахеометра Nikon NLP-332 заводський № НОМЕР_1 , що пройшов перевірку 21.03.2018. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в CK-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС 6).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до розрахунку департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_1 під час використання нежитлової будівлі літ. А-1 розташованої по АДРЕСА_1 за період з 01.11.2016 по 31.12.2016 безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю у розмірі 4279,57 грн.

Аналогічним розрахунком проведеним за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено, що ОСОБА_1 під час використання нежитлової будівлі літ. А-1 розташованої по АДРЕСА_1 безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю у розмірі 27550,63 грн.

Відповідно до розрахунку департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_1 під час використання нежитлової будівлі літ. А-1 розташованої по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2018 по 28.02.2019 безпідставно збережено кошти за орендну плату за землю у розмірі 32303,43 грн.

Таким чином, згідно проведених розрахунків, через відсутність платежів за земельну ділянку по АДРЕСА_1 на якій розташована нежитлова будівля літ. А-1 , що належить ОСОБА_1 , бюджет міста Харкова за період з 01.11.2016 по 28.02.2019 недоотримав 64133,63 грн. орендної плати за землю, яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача 22.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка загальною площею 0,0085 га по АДРЕСА_1 , на якій розташована нежитлова будівля Відповідача та за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, не була сформована як об`єкт цивільного права протягом: зазначеного Позивачем періоду, а отже, це виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав. Відповідач також вважає розрахунки збитків необґрунтованими, у зв`язку із наступним. Позивачем використано для розрахунку збитків площу земельної ділянки 0,0085 га (85 кв.м.), однак земельної ділянки із зазначеною площею по АДРЕСА_1 не існує. За адресою: АДРЕСА_1 до 17.11.2017 знаходилася земельна ділянка площею 0,0303 га, а на сьогоднішній день, після поділу земельної ділянки площею 0,0303 га, знаходяться земельна ділянка площею 0,0245 га та земельна ділянка площею 0,0058 га. Позивач беручи за основу площу 0,0085 га стверджує, що це площа земельної ділянки, яку фактично використовує Відповідач, межі земельної ділянки визначені відповідно до меж будівлі. Проте, вважає зазначене твердження помилковим, оскільки площа будівлі, яка знаходиться на відповідній земельній ділянці, складає 26,6 кв.м. Таким чином, Позивачем для розрахунку збитків використано необґрунтовану площу земельної ділянки. Також відповідач зазначив, що виходячи із розрахунку Позивача неможливо встановити чи вірними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру збитків, заявлених до стягнення Позивачем. Відповідач також звернув увагу на те, що він в установленому порядку звернувся із клопотання до Харківської міської ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки з метою укладення договору оренди землі новосформованої земельної ділянки, яка йому необхідна для обслуговування відповідної будівлі. Крім того відповідач в установленому порядку звернувся із клопотання до Харківської міської ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки з метою укладення договору оренди землі новосформованої земельної ділянки, яка йому необхідна для обслуговування відповідної будівлі.

22.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якому він доводи зазначені у позовній заяві підтримав наполягав на задоволенні позову.

05.06.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що план кадастрової зйомки не є документом, в якому визначається розмір (межі) земельної ділянки, а тому на його думку, наданий позивачем план кадастрової зйомки на підтвердження розміру земельної ділянки, якою нібито фактично користується відповідач, не є належним доказом.

19.12.2019 до суд від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до ст. 182 ЦПК України, у яких зазначив, що Рішенням Харківської міської ради №558/17 від 22.02.2017 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надано дозвіл ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки площею 0,0303 га (кадастровий номер 6310137500:01:006:0001), що належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування павільйону вулканізації по АДРЕСА_1 . Крім того, позивачем 30.07.2018 та 08.05.2019 подано заяви до Харківської міської ради про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:006:0007 загальною площею 0,0245 га. Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України та Порядку надання земельних ділянок у м. Харкові у власність або користування, затвердженого рішенням Харківської міської ради №1191/13 від 03.07.2013 особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, - заявник, звертається до Харківської міської ради, на ім`я міського голови, із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зазначенням місця розташування (адреси), цільового призначення та орієнтовного розміру (площі) земельної ділянки, а також бажаного терміну експлуатації об`єкта. У подальшому передача вказаної земельної ділянки здійснюється на підставі рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки у користування (оренду або постійне користування) або про передачу у власність. Таким чином, площа у розмірі 0,0245 га є площею земельної ділянки яку Відповідач бажає отримати в оренду у майбутньому. Водночас, як встановлено проведеною геодезичною зйомкою, на теперішній час, площа земельної ділянки яка фактично використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0085 га. Місцевою прокуратурою за участі інженера-геодезиста ДП Центр Державного земельного кадастру Харківської регіональний філії Сергієнко О.І. проведено обстеження з геодезичною зйомкою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В ході якої встановлено, що за вказаною адресою розташована одна нежитлова будівля літ. А-1 має навіс на опорних стовпах, земельна ділянка під яким постійно використовується для обслуговування павільйону вулканізації з вбудованим магазином для продажу автомобільних дисків та шин. Будь, які інші будівлі на вказаній земельній ділянці відсутні, що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована один об`єкт нерухомості №1051699863101 літ. А-1 загальною площею 26,6 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, межі земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 виміряні за допомогою геодезичної зйомки по зовнішнім межам будівлі з урахуванням навісу та становить 0,0085 га., про що складено відповідний план кадастрової зйомки. Геодезичні роботи виконувалися з використанням Електронного тахеометра Nikon NLP-332 заводський №042323, що пройшов перевірку 21.03.2018. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в CK-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС 6).

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник ХМР - Судаков Д.О., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача -адвокат Десятерик В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що не згодна з розрахунком меж земельної ділянки, а також сумою заборгованості.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №5315 від 11.10.2016 зареєстрованого 11.10.2016 на праві власності належить нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 26,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи.

Рішенням Харківської міської ради №558/17 від 22.02.2017 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надано дозвіл ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки площею 0,0303 га (кадастровий номер 6310137500:01:006:0001), що належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування павільйону вулканізації по АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування об`єктів буде надано у користування окремими рішеннями після надання документації із землеустрою, погодженої у встановленому законодавством порядку.

Згідно з даними органів податкової інспекції Науменко І.А. перебуває на обліку ГУ ДФС в Харківській області як платник податку за землю та з 11.10.2016 - 31.12.2015 останнім сплачено 204,21 грн., з 01.01.2017 - 31.12.2017 сплачено 966,17 грн. та з 01.01.2018 - 31.12.2018 сплачено 966,17 грн.

Як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Департаменту земельних відносин ХМР від 06.09.2017 № 12374/0/226-17, за інформацією, яка обліковується у Департаменті, договори оренди землі за вказаними адресами не укладені. Рішень міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельних ділянок за вищевказаними адресами ХМР не приймались.

Згідно плану зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 проведеного за участі інженера-геодезиста ДП Центр Державного земельного кадастру Харківської регіональний філії Сергієнко О.І., площа земельної ділянки яка використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0085 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі. Геодезичні роботи виконувалися з використанням Електронного тахеометра Nikon NLP-332 заводський № НОМЕР_1 , що пройшов перевірку 21.03.2018. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в CK-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС 6).

Актом обстеження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 11.10.2017 встановлено, що земельна ділянка площею 0, 0303 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування павільйону вулканізації з вбудованим магазином для продажу автомобільних дисків та шин.

Позивачем складено розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 64133,63 грн., яка складається з: за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 -27550,63 грн., з 01.01.2018 по 28.02.2018 - 32303,43 грн.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування з Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

Так, Харківська міська рада, з метою захисту своїх прав звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, як то передбачено діючим законодавством.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт ґ частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій ).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України Про землеустрій ).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт г частини другої статті 28 Закону України Про землеустрій ).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Перехід права на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договорів купівлі-продажу.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ані попереднього землекористувача, ані відповідача, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Що стосується, визначення меж земельної ділянки, то суд вважає за необхідне зазначити наступне, геодезичні роботи виконувалися з використанням Електронного тахеометра Nikon NLP-332 заводський № НОМЕР_1 , що пройшов перевірку 21.03.2018. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в CK-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС 6). Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки. На теперішній час відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно нежитлова будівля літ. А-1 яка належить ОСОБА_1 розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:006:0007 за адресою: АДРЕСА_1 та вказана земельна ділянка вільна від іншої забудови. Отже, як встановлено проведеною геодезичною зйомкою, на теперішній час, площа земельної ділянки яка фактично використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0085 га.

З огляду на викладене ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігав у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц (провадження №12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі ).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, крім випадків визначення орендаря на конкурентних засадах.

Отже, враховуючи те, що судом встановлено, що грошові кошти, що є предметом позову даній справі, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.11.2016 по 28.02.2019, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, оскільки саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі. Розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, суд визнає вірним та обґрунтованим.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263, 265, 272 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 64133,63 грн. (шістдесят чотири тисячі сто тридцять три) гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області ( код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, розташоване за адресою: м. Харків, м-н Конституції, 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 20.02.2020.

Суддя В.О. Афанасьєв