Постанова

від 19.02.2020 по справі 693/850/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Черкаси

Справа № 693/850/19 Провадження № 22-ц/821/201/20 категорія 304030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє ;

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, у складі: головуючого судді Пічкура С. Д., повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 липня 2019 року ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 7120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га, розташованої на території Конельсько-Попівської сільської ради, та уклав договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2012 року з ТОВ Жильнельфа Вельє , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Жашківскому районні Черкаської області. Строк дії договору, у відповідності до п. 3.1, становив 5 (п`ять) років, до 01 вересня 2017 року.

На виконання вимог ст. 33 ЗУ Про оренду землі , ТОВ Жильнельфа Вельє направило 27 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатись переважним правом та проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Вказане повідомлення та проект отримані відповідачем 29 липня 2017 року.

Також ТОВ Жильнельфа Вельє після закінчення договору, а саме після 01 вересня 2017 року, належно виконувало свої обов`язки за умовами договору та продовжувало користуватись земельною ділянкою, жодних листів-повідомлень орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, протягом одного місяця після закінчення строку договору, ТОВ Жильнельфа Вельє не отримувало.

Натомість між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, розташованої на території Конельсько-Попівської сільської ради, від 02 вересня 2017 року, строком дії до 01 грудня 2027 року, дата державної реєстрації 02 вересня 2017 року.

Зазначало, що для захисту своїх прав Товариство звернулося до суду з позовом.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року в справі № 693/956/17 за позовом ТОВ Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс . Договір оренди землі від 01 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє строком до 01 вересня 2017 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Жашківському районі Черкаської області від 18 жовтня 2012 року за № 712090004002470, предметом якого є земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3049 га, кадастровий №7120983000:02:001:0563, розташована на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району визнано поновленим до 01 вересня 2024 року на тих самих умовах, які передбачені договором. В іншій частині позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок відмовлено.

Вищезазначене рішення Жашківського районного суду Черкаської області є остаточним та набрало законної сили 23 травня 2018 року.

ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося з рішенням суду, яке набрало законної сили, до Державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області для реєстрації права оренди за поновленим договором, проте отримало рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 41397332 від 01 червня 2018 року на підставі ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в зв`язку з тим, що встановлено наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме 18 травня 2018 року проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) та 24 травня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 26295904, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ Агросервіс прийняло на умовах оренди спірну земельну ділянку.

ТОВ Жильнельфа Вельє 06 липня 2018 року звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

Також позивач звернувся до Жашківського районного суду Черкаської області із заявами про забезпечення позову.

Ухвалою цього суду у справі № 693/670/18 від 20 липня 2018 року заява про забезпечення позову задоволена частково, заборонено компетентним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки № 7120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га, власник ОСОБА_1 .

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у справі № 693/670/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 18 травні 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №7120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року у справі № 693/670/18 залишено в силі.

Вказує, що з часу набрання чинності рішення Жашківського районного суду Черкаської області у справі № 693/670/18, а саме з 15 січня 2019 року, у ТОВ Жильнельфа Вельє з`явилась можливість реалізувати переважне право на поновлення договорів оренди землі від 01 вересня 2012 року, підтверджене рішенням суду у справі № 693/956/17.

25 січня 2019 року ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які передбачені ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 липня 2018 року по справі № 693/670/18.

31 січня 2019 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області заходи забезпечення позову були скасовані. Відповідна ухвала набрала законної сили, згідно відмітки Жашківського районного суду Черкаської області, 05 березня 2019 року.

Натомість, 14 січня 2019 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Жашківської міської ради Черкаської області Підгаєцькою Лілією Володимирівною було зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), щодо земельної ділянки кадастровий номер 7120983000:02:001:0563 площею 2,3049 га, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівськоїсільської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1345607271209, власником якої є ОСОБА_1 , за правокористувачем ОСОБА_2 .

Не дивлячись на рішення суду, які набрали законної сили, у справах № 693/956/17 та № 693/670/18, якими фактично визнано та двічі захищено переважне право на поновлення договорів оренди ТОВ Жильнельфа Вельє з відповідачем ОСОБА_1 , та заходи забезпечення позову у вигляді заборони компетентним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо спірної земельної ділянки, нехтуючи положеннями законодавства, власник земельної ділянки ОСОБА_1 уклав новий договір про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис), чим фактично повторно перешкодив виконанню рішень суду, які набрали законної сили, та завадив ТОВ Жильнельфа Вельє ефективно захистити своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що рішеннями Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 р оку та 31 жовтня 2018 року у справах № 693/956/17 та № 693/670/18, які набрали законної сили, переважне право ТОВ Жильнельфа Вельє установлено і захищено шляхом визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок, а тому не потребує доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Просило суд визнати недійсним з моменту вчинення Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строк дії договору до 16 січня 2069 року, номер запису про інше речове право: 29877320 кадастровий номер земельної ділянки 7120983000:02:001:0563.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року позов ТОВ Жильнельфа Вельє задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту вчинення Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строк дії договору до 16 січня 2069 року, номер запису про інше речове право: 29877320, кадастровий номер земельної ділянки 7120983000:02:001:0563.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Жильнельфа Вельє судовий збір у сумі 2881 грн 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки на момент укладення спірного договору емфітевзису орендарем спірної земельної ділянки було ТОВ Жильнельфа Вельє на підставі попередніх рішень суду, які набрали законної сили.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 18 грудня 2019 року, ОСОБА_2 , вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати стягнути із ТОВ Жильнельфа Вельє .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв позивача про небажання поновлювати укладений з ним Договір оренди землі і ніколи не надавав згоди на поновлення згаданого правочину. Окрім того, Договір було укладено більше ніж через рік після закінчення строку дії Договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .

Умови Договору є набагато кращими, ніж запропоновані позивачем.

Зазначає, що суд не звернув уваги також на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено не договір оренди, а договір про передачу права користування земельною ділянкою (емфітевзис).

Тому вважає, що суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми ст. 777 ЦК України, ст. 33 ЗУ Про оренду землі та невірно розтлумачив дані положення закону.

20 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив ТОВ Жильнельфа Вельє на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Товариство вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що факти наявності переважного права у ТОВ Жильнельфа Вельє встановлено рішеннями суду, а договір на право користування земельною ділянкою (емфітевзис) укладений після визнання переважного права позивача на поновлення договорів оренди та фактичного поновлення договорів оренди до 01 вересня 2024 року рішенням суду, яке набрало законної сили.

Просило суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року - без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 19 лютого 2020 року на 14:30 год. з повідомленням учасників справи про її розгляд, але без виклику в судове засідання.

Фактичні обставини справи

Відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ЧР № 047451, виданого 30 серпня 2002 року Конельсько-Попівською сільською радою, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га, розташованої в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

01 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 18 жовтня 2012 року до Державного реєстру земель внесено запис за №712090004002470.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди вказаний договір укладено на 5 років до 01 вересня 2017 року.

Пунктом 3.2 Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію цих договорів на цих самих умовах на цей же строк.

ТОВ Жильнельфа Вельє звернувся до ОСОБА_1 з листом-повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на укладення Договору оренди землі на новий строк та додав до нього проект додаткової угоди, в яку можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Даний лист ОСОБА_1 отримав 29 липня 2017 року.

Однак, відповіді про відмову у поновленні договору оренди землі від ОСОБА_1 , протягом місячного терміну після закінчення строку дії вказаного договору, до ТОВ Жильнельфа Вельє не надходило.

Відповідно до інформаційної довідки про державну реєстрацію іншого речового права № 97758378 від 19 вересня 2017 року, земельну ділянку кадастровий номер 120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташовану в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, було передано ОСОБА_1 в оренду ТОВ Агросервіс , згідно Договору оренди землі б/н від 02 вересня 2017 року, строком дії до 01 грудня 2027 року.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року у справі № 693/956/17, яке постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року залишено без змін, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс строком дії до 01 грудня 2027 року, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3049 га, кадастровий номер №120983000:02:001:0563, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району, та зареєстрований 02 вересня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства РЕЄСТР ПЛЮС Черкаської області Сокоренко В.М. за номером запису про інше речове право: 22217994; Договір оренди землі від 01 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє строком до 01 вересня 2017 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Жашківському районі Черкаської області від 18 жовтня 2012 року за № 712090004002470, предметом якого є земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3049 га, кадастровий №7120983000:02:001:0563, розташована на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району визнано поновленим до 01 вересня 2024 року на тих самих умовах, які передбачені договором; в частині задоволення позовних вимог про скасування договору оренди земельної ділянки б/н, укладеного 02 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс відмовлено (а.с. 14-21, 22-27).

18 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс було укладено новий договір оренди б/н щодо земельної ділянки №7120983000:02:001:0563 площею 2,3049 га, розташованої в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, номер запису про інше речове право 26295904.

01 червня 2018 року ТОВ Жильнельфа Вельє отримала від ОСОБА_1 листа від 25 травня 2018 року про те, що спірний Договір оренди від 02 вересня 2017 року розірвано, натомість 18 травня 2018 року ними укладено новий Договір оренди землі із ТОВ Агросервіс .

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31 жовтня 2018 року, яке вступило в законну силу 15 січня 2019 року, у справі № 693/670/18 за позовною заявою ТОВ Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ Агросервіс про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, позовні вимоги задоволено, а саме, зокрема, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки б/н від 18 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агросервіс , щодо земельної ділянки № 7120983000:02:001:0563 площею 2,3049 га, розташованої в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, номер запису про інше речове право 26295904.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 липня 2018 року у справі № 693/670/18 забезпечено позов та заборонено компетентним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки №7120983000:02:001:0563, площею 2,3049 га, розташованої на території Конельсько-попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, реєстраційний номер (земельної ділянки): 1345607271209, власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 28-30).

31 січня 2019 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області скасовано заходи забезпечення позову, застосовані вищевказаною ухвалою суду (а.с. 45-47).

14 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за яким у користування передається земельна ділянка площею 2,3049 га, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, кадастровий номер 7120983000:02:001:0563, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк 50 років. За даним договором за весь період користування земельною ділянкою Землекористувач сплачує Власнику плату у розмірі 45 000 грн, які мають бути передані власнику до 31 грудня 2019 року. Пунктом 1.5 Договору емфітевзису, земельна ділянка вважається переданою Власником Землекористувачу у користування на праві емфітевзису з моменту державної реєстрації цього права (а.с. 71-72).

Згідно Інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 31 січня 2019 року № 154607411, 14 січня 2019 року зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 січня 2019 року вказані відомості внесено до реєстру (а.с. 50-52).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Звертаючись до суду, ТОВ Жильнельфа Вельє обґрунтовувало свій позов тим, що з метою поновлення Договору оренди землі із ОСОБА_1 , ним були виконані всі умови визначені законодавством, а ОСОБА_1 в свою чергу не здійснив жодних дій спрямованих на його припинення. Вважає, що права Товариства, як орендаря, порушені, оскільки на момент укладення спірного договору емфітевзису орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 було ТОВ Жильнельфа Вельє на підставі судових рішень, які набрали законної сили.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 - 5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень ст. 33 ЗУ Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування ч. 1 ст. 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 33 ЗУ Про оренду землі фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

Можна зробити висновок, що за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендодавця про намір укласти новий договір оренди з новим орендарем, переважне право діючого орендаря, передбачене ст. 33 ЗУ Про оренду землі , буде порушеним, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря має підстави вважатися недобросовісною.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 476/362/17 (провадження № 61-11670св18).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2018 року у справі № 693/956/17, яке постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року залишено без змін та є чинним, Договір оренди землі від 01 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє строком до 01 вересня 2017 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Жашківському районі Черкаської області від 18 жовтня 2012 року за № 712090004002470, предметом якого є земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3049 га, кадастровий №7120983000:02:001:0563, розташована на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району визнано поновленим до 01 вересня 2024 року на тих самих умовах, які передбачені договором.

Рішення мотивоване тим, що діями ОСОБА_1 було порушено переважне право ТОВ Жильнельфа Вельє на поновлення договору оренди землі на новий строк, яке підлягає відновленню, тому дію Договору оренди землі, укладеного між ТОВ Жильнельфа Вельє та ОСОБА_1 , було поновлено до 01 вересня 2024 року, а твердження представника відповідачів стосовно повідомлення про відмову у поновленні договору, повідомлення про наявність пропозицій від інших орендарів укласти договір оренди на більш вигідних умовах, та твердження про те, що в результаті цього позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Із вказаного рішення вбачається, що орендарем, ТОВ Жильнельфа Вельє , було дотримано вимоги ст. 33 ЗУ Про оренду землі , натомість орендодавцем ОСОБА_1 не було вчинено дій щодо повідомлення орендаря про небажання продовжувати з ним орендних відносини, та встановлений факт наявності переважного права у позивача та продовжено договір оренди землі.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Позивач, як орендар земельної ділянки, переважне право якого на поновлення договору оренди землі на новий термін підтверджене та поновлено до 01 вересня 2024 року судовим рішенням, має право на оспорювання цього договору.

Викладене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 395/541/17-ц та в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1282цс16.

Враховуючи, що у ТОВ Жильнельфа Вельє , згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України, є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3049 га, кадастровий №7120983000:02:001:0563, розташованої на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району до 01 вересня 2024 року, у ОСОБА_1 не було правових підстав для укладення договору з ОСОБА_2 .

Апеляційний суд також звертає увагу, що ст. 18 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент реєстрації договору емфітевзису) визначено, що порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень включає, зокрема, перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Відповідно ч. 1 до ст. 25 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент реєстрації договору емфітевзису), проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна. У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Оспорюваний Договір емфітевзису був зареєстрований 14 січня 2019 року, а 16 січня 2019 року вказані відомості внесено до реєстру, проте, в даний період діяла заборона, встановлена ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 20 липня 2018 року у справі № 693/670/18, щодо вчинення компетентними органами будь-яких реєстраційних дій стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної, яка була знята ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року.

Доводи скаржника відносно того, що договори про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є правочинами, відмінними від договору оренди землі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, дійсно порядок укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) урегульовано Главою 33 ЦК України та Главою 16-1 ЗК України і який відрізняється від договору оренди земельної ділянки.

Зокрема: строк дії, розміром плати, її формою, умовами, порядком та строками її виплати. Також, на відміну від договору оренди землі, емфітевзис може відчужуватися іншій особі землекористувачем (власник земельної ділянки має переважне право на купівлю емфітевзису). Якщо за договором оренди землі сторони можуть бути замінені лише за спільною згодою (крім встановлених законодавством випадків), орендар має право передавати землю в суборенду лише якщо це передбачено в договорі оренди, то у випадку укладення договору емфітевзису землевласник, якщо землекористувач використовує землю за цільовим призначенням і не погіршує характеристик земельної ділянки, має достатньо обмежені засоби впливу на користування землекористувачем земельною ділянкою. Крім того, емфітевзис може передаватися землекористувачем у спадок.

Крім того, договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису відноситься до речового права.

Проте, не виконуючи рішення суду, які набрали законної сили, про поновлення договору оренди землі між ТОВ Жильнельфа Вельє та ОСОБА_1 , останній уклав новий договір про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) з ОСОБА_2 , чим порушив право позивача на оренду, яке підтверджене судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Апеляційний суд враховує і те, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість та добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Суперечлива поведінка відповідача ОСОБА_1 - власника земельної ділянки, який 01 вересня 2012 року уклав договір оренди земельної ділянки з позивачем ТОВ Жильнельфа Вельє , не заперечував проти поновлення вказаних договорів після отримання у передбачений законом строк повідомлення позивача про намір скористатись переважним правом на продовження договору оренди, неодноразово укладав договори оренди з ТОВ Агросервіс , та 14 січня 2019 року договір емфітевзису з ОСОБА_2 , свідчить про недобросовісність та несправедливість відносно позивача ТОВ Жильнельфа Вельє .

Тобто, суд оцінює суперечливу поведінку ОСОБА_1 з огляду на справедливість та добросовісність його дій відносно позивача.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв позивача про своє небажання продовжувати орендні відносини спростовуються наявними в справі рішеннями судів, що вступили в законну сила та не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Крім того, судова практика, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, не може бути застосована до даних правовідносин, з огляду на те, що у наведених постановах Верховного Суду предметом спору було встановлення наявності переважного права на поновлення договору оренди землі, тоді, як в даній справі факт переважного права позивача на поновлення договору оренди вже є встановленим та є поновленим рішенням суду, яке набрало законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки поданих та досліджених судом доказів та незгоди із висновками суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином давши оцінку наданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору, та правильно вирішив спір по суті.

На ряду з цим, апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 921 грн та 960,50 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Однак, у порушення вимог ст. 141 ЦПК України вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, стягнувши із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Жильнельфа Вельє по 1 440,75 грн судового збору з кожного.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши із ОСОБА_1 1440,75 грн. та з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє по 1 440,75 грн судового збору з кожного.

В іншій частині рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

Л. В. Нерушак