Постанова

від 11.02.2020 по справі 320/3653/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.02.2020 Справа № 320/3653/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 320/3653/16 Головуючий у 1 інстанції Міщенко Т.М.

Провадження №22ц/807/628/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.

суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року по справі за позовом Мелітопольської кредитної спілки кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Мелітопольська кредитна спілка кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування свої вимог зазначали, що 25 липня 2008 року між МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 укладений кредитний договір

№ 923-08, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 160000 грн. зі сплатою 24 % річних строком на 732 дні.

Додатковими угодами до кредитного договору від 22 липня 2010 року № 1, від 25 січня 2011 року № 2, від 27 грудня 2011 року № 3 сторонами було погоджено продовжити строк дії кредитного договору загалом на 1616 днів (до 27 грудня 2012 року).

Проте відповідач порушив умови кредитного договору та станом на 04 січня 2013 року загальна сума його заборгованості складає 217 655,95 грн., із яких: 149 149,28 грн. - заборгованість за кредитом; 68 506,67 грн. - відсотки за користування кредитом.

Виконання зобов`язання за кредитним договором забезпечено договором іпотеки від 25 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновою Н. В., зареєстрованим у реєстрі за № 4103.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору виконавчим написом, вчиненим 23 січня 2013 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Мозгіною О. П., у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 220 332,50 грн, з яких: 149 149,28 грн. - сума неповернутого кредиту; 68 506,67 грн. - відсотки за користування кредитом; 2 676,59 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису, вирішено звернути стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 629,21 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міського управління юстиції, але постановою державного виконавця від 20 травня 2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що в будинку разом з боржником ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 без реєстрації проживає малолітня ОСОБА_3 , 2006 року народження, і орган опіки та піклування відмовив у наданні дозволу на вчинення примусової реалізації предмета іпотеки.

Позивач зазначав, що наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист.

З огляду на викладене, МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 923-08 у розмірі 541 065,96 грн., з яких: 149 149,28 грн. - заборгованість за кредитом, 68 506,67 грн. - відсотки за кредитом за період з 25 липня 2008 року до 23 січня 2013 року, 108 662,40 грн. - відсотки за кредитом за період з 24 січня 2013 року до 31 липня 2014 року, 22 004,12 грн. - 3 % річних на час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 24 січня 2013 року до 06 червня 2016 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року позов МСК КВЗ Товариство Взаємний кредит задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит заборгованість за кредитним договором у розмірі 541065,96 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 серпня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість, яка підлягає стягненню у визначеному позивачем розмірі та позивачем не спростована.

Сума заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам кредитного договору та доповненням до нього, а також платежам, які здійснював ОСОБА_1 на виконання умов договору, що підтверджується наданими суду квитанціями.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що сторони договору домовились про збільшення строку позовної давності та встановили його тривалість у п`ять років. МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит , звернувшись із позовом 07 червня 2016 року, не пропустила строки звернення із вимогою про стягнення заборгованості, а тому заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом помилково не враховано наявність заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки дія кредитного договору визначена сторонами до листопада 2012 року, тоді як з цим позовом до суду МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит звернулась у червні 2016 року. Крім того, повернення кредитних коштів разом з нарахованими відсотками визначено сторонами черговими (щомісячними) платежами, а тому строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості необхідно обраховувати з моменту порушення зобов`язання за кожним з платежів.

Крім цього, позивачем не надано суду розрахунок із зазначенням дати виникнення обов`язку щодо сплати кожного платежу. Також скаржник зазначає, що судом не надано уваги, що строк дії договору скінчився в листопаді 2012 року, але позовні вимоги пред`являються станом на 2016 рік.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

27 січня 2020 року від МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит на адресу апеляційного суду надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по цій справі. Зазначають, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Тому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу ї обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. З урахуванням того, що відповідачем не було здійснено жодної оплати чергового платежу на погашення сум тіла кредиту та нарахованих відсотків згідно графіку розрахунків, затвердженого Додатковим договором від 27 листопада 2011 року № 3. Отже, стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за кредитним договором за період з 25 січня 2012 року до 27 грудня 2012 року згідно графіку розрахунків, а саме: 149149,28 грн. - сума неповернутого кредиту та 67665,02 грн. - відсотки за користування кредитом, що складає 216814,30 грн. 3% відсотка річних за час прострочення строку оплати суми грошової заборгованості за період з 28 грудня 2012 року по 06 червня 2016 року дорівнює 22400,18 грн., а сума інфляційного збитку -193225,42 грн. Зазначають, що загальна сума до стягнення становить 432439,90 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, 11 січня 2020 року надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі (т. 2 а.с. 10).

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність скаржника.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 25 липня 2008 року між МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 923-08, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 160000 грн. зі сплатою 24 % річних від початкової суми кредиту строком на 732 дні (т. 1 а.с. 5-7).

Пунктом 3.3 кредитного договору від 25 липня 2008 року встановлено, що погашення кредиту та процентів за користування здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

25 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 629,21 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 12-15).

Додатковим договором від 22 липня 2010 року № 1 до кредитного договору від 25 липня 2008 року №923-08 МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 погоджено продовжити строк дії кредитного договору на 182 фактичні дні. Таким чином, у пункті 2.1 слова та цифри строком на 732 фактичних днів замінено на слова та цифри строком на 914 фактичних днів , а також внесено зміни до графіка розрахунків (т. 1 а.с. 9).

Додатковим договором від 25 січня 2011 року № 2 МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 погодили продовжити строк дії кредитного договору від 25 липня 2008 року № 923-08 на 336 фактичних днів. Таким чином, у пункті 2.1 слова та цифри строком на 914 фактичних днів замінено на слова та цифри строком на 1250 фактичних днів , а також внесено зміни до графіка розрахунків (т. 1 а. с. 10).

Додатковим договором від 27 грудня 2011 року № 3 МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит та ОСОБА_1 погоджено продовжити строк дії кредитного договору від 25 липня 2008 року № 923-08 на 366 фактичних днів. Таким чином, у пункті 2.1 слова та цифри строком на 1250 фактичних днів замінено на слова та цифри строком на 1616 фактичних днів , а також внесено зміни до графіка розрахунків (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до пункту 3.7 кредитного договору у разі несвоєчасного надходження повністю або частково передбаченого графіком розрахунків планового платежу, за рішенням кредитного комітету кредитодавця цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком .

Пунктом 3.8 кредитного договору від 25 липня 2008 року № 923-08 передбачено, що протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за користування ним встановлюється у розмірі 48 % річних від початкової суми кредиту.

Згідно із протоколом від 23 січня 2013 року № 200 рішенням кредитного комітету МКС КВЗ Товариство Взаємний кредит договір № 923/08 визнано кредитом з підвищеним рівнем ризику та встановлено з 24 січня 2013 року за ним відсоткову ставку в розмірі 48 % річних від початкової суми кредиту т. 1 (а.с. 16).

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору виконавчим написом, вчиненим 23 січня 2013 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Мозгіною О.П., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 220332,50 грн., з яких: 149149,28 грн. - сума неповернутого кредиту; 68506,67 грн. - відсотки за користування кредитом; 2676,59 грн. - витрати на вчинення виконавчого напису, вирішено звернути стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 629,21 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17).

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 20 травня 2013 року виконавчий напис від 23 січня 2013 року № 34 повернутий стягувачу у зв`язку з тим, що в будинку проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 , 2006 року народження, та орган опіки та піклування відмовив у наданні дозволу на вчинення примусової реалізації предмета іпотеки (т. 1 а.с. 18).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивач умови договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 1616 днів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Таким чином, у межах строку кредитування протягом 1616 днів з моменту укладення кредитного договору відповідач повинен, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця відповідно до графіка погашення кредиту. Починаючи з дня, наступного після закінчення строку дії кредитного договору, відповідач мав обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося 27 грудня 2012 року із закінченням строку кредитного договору.

На вищенаведене суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до помилкового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом на підставі наданого позивачем розрахунку, а саме: 68506,67 грн. - відсотки за кредитом за період з 25.07.2008 року по 23 січня 2013 року, а також 108662,40 грн. - відсотки за кредитом за період з 24 січня 2013 року по 31 липня 2014 року.

Вбачається також, що 18 грудня 2016 року під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 65).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що умовами кредитного договору від 25 липня 2008 року № 923-08 (пункт 9.5) сторони погодили збільшення строку позовної давності до 5 років, а тому під час розгляду справи необхідно враховувати саме цей строк.

Такий висновок суду є правильним і узгоджується із висновками щодо застосування норм матеріального права, висловленими Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15.

Разом зим, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А тому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Вищезазначений висновок викладений у правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Такі висновки узгоджуються із висновками щодо застосування норм матеріального права, висловленими Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Так, вбачається, що Мелітопольська кредитна спілка кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит звернулась до суду з позовом 07 червня 2016 року (т. 1 а.с. 2). Строк дії кредитного договору фактично визначено сторонами до 27 грудня 2012 року.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором лише щодо несплачених періодичних платежів в межах п`ятирічного строку позовної давності, який передував зверненню до суду з цим позовом.

Так, в матеріалах справи міститься додатковий договір № 3 від 27 грудня 2011 року до кредитного договору № 923/08 від 25 липня 2008 року, яким сторони узгодили продовження строку дії основного договору та внесли зміни у графік розрахунків, та відповідно зазначений графік (т. 1 а.с. 106, зворот). Дослідивши наведений графік розрахунків та детальний розрахунок, у якому відображена фактична оплата ОСОБА_1 коштів за кредитним договором (т. 1 а.с. 116-121), з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості в розмірі 216814,30 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 149149,28 грн., та заборгованості за відсотками з 25 січня 2012 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 67665,02 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на вищевизначений розмір заборгованості, який підлягає до стягнення, рішення суду в частині розміру стягнення 3 % річних та інфляційних збитків які передбачені статтею 625 ЦК України, також підлягає перерахунку, оскільки їх нарахування відбувається на наявний розмір заборгованості.

Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Інфляційне збільшення боргу рахується за формулою: сума боргу х процент інфляції / 100% - сума боргу.

Інфляційні втрати за період з 28 грудня 2012 року по 06 червня 2016 року від суми 216814,30 грн. з урахуванням розрахунку інфляційних збитків, де сукупний індекс інфляції становить 1,89120204 складають 193225,42 грн.

Нарахування 3% річних здійснюється за формулою: сума боргу х 3 / 100 / 365 х кількість днів прострочення.

Три відсотки річних за користування грошовими коштами у розмірі 216814,30 грн. за період з 28 грудня 2012 року по 06 червня 2016 року (1257 днів) становить 22400,18 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції припустився помилок під час вирішення справи, допустив порушення норм матеріального права, рішення підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_1 на користь Мелітопольської кредитної спілки кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит заборгованості у розмірі 432439,90 грн., з яких: 216814,30 грн. - заборгованість за кредитним договором № 923-08 від 25 липня 2008 року, 193225,42 грн. - інфляційні збитки у розмірі, 22400,18 грн. - 3 % річних.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384,389 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2016 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

Позов Мелітопольської кредитної спілки кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мелітопольської кредитної спілки кадрових військовослужбовців запасу Товариство Взаємний кредит заборгованість за кредитним договором № 923-08 від 25 липня 2008 року в розмірі 216814 (двісті шістнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 30 копійок, інфляційні збитки у розмірі 193225 (сто дев`яносто три тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 42 копійки та 3 % річних у розмірі 22400 (двадцять дві тисячі чотириста) гривень 18 копійок, а всього 432439 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривень 90 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: