Постанова

від 12.02.2020 по справі 502/2328/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1466/20

Номер справи місцевого суду: 502/2328/18

Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Строкової Антоніни Григорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південне-1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 30 травня 2019 року у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південне-1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кілійської районної державної адміністрації про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Південне-1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеської області про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2018 року ТОВ Південне-1 звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кілійської районної державної адміністрації про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Південне-1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3.99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122310100:01:001:0099, яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, Кілійська міська рада, належної відповідачу на підставі державного акта серії ІV №041928 від 28.06.2003 року.

За умовами вказаного договору позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Того ж дня відповідач передав позивачу належну йому земельну ділянку за актом приймання-передачі.

27 жовтня 2017 року реєстратором КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Алєксєєвою Ю.С. право оренди ТОВ Південне-1 на земельну ділянку належну відповідачу на підставі державного акта серії ІV №041928 від 28.06.2003р., було зареєстровано.

За користування спірною земельною ділянкою позивач на користь ОСОБА_2 протягом 2011-2016 років здійснював обумовлені договорами орендні платежі. Зазначена оплата за користування приймалася ним без зауважень і заперечень, та не ставиться під сумнів по теперішній час. У 2016 році ОСОБА_2 отримав орендну плату за користування земельною ділянкою згідно договору від 12.03.2012р. за 2016 рік. Після чого восени 2016 року засіяв орендовану за цим договором земельну ділянку, таким чином виявив свої наміри обробляти її самостійно, чим спричинив ТОВ Південне-1 перешкоди у її використанні.

У 2017 році позивачу стало відомо, що спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ІV №041928 від 28.06.2003р., було 06 грудня 2016 року повторно зареєстровано в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером - 5122310100:01:001:0846, а 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі з ОСОБА_1 , який на даний час користується даною земельною ділянкою, тим самим чинить перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою.

На підставі зазначеного, ТОВ Південне-1 звернулось до суду із вказаним позовом та просило суду задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.

11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ Південне-1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеської області про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що як йому відомо з 12 березня 2012 року ТОВ Південне-1 , без оформлення належним чином договору оренди, дійсно користувалося спірною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 на праві власності згідно акта на право власності на земельну ділянку серії ІV №041928 від 28.06.2003р.. Кадастровий номер на цьому акті відсутній.

06 грудня 2016 року, на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою, державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Кілійському районі Одеської області земельній ділянці площею 3,9928 га, розташованій на території Кілійської міської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІV №041928 від 28.06.2003р., присвоєно кадастровий номер 5122310100:01:001:0846.

09 грудня 2019 року державним реєстратором речових прав Кілійської районної державної адміністрації було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З витягу вбачається, що іншого речового права, а саме договору оренди не існує, тому орендодавець, на законних підставах, як власник використовував земельну ділянку на власний розсуд, згідно до її цільового призначення.

28 лютого 2018 року вони з ОСОБА_2 уклали договір оренди на земельну ділянку 5122310100:01:001:0846 та зареєстрували відповідно до чинного законодавства.

А тому звернувся до суду із зустрічною позовною заявою та просив суд задовольнити її вимоги в повному обсязі.

05 лютого 2019 року представником ТОВ Південне-1 , ОСОБА_3 , подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому з вимогами позову вона не погоджується. Зазначає, що 12 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Південне-1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, Кілійська міська рада, належної відповідачу ОСОБА_2 .. За користування спірною земельною ділянкою, позивач, як добросовісний орендар, на користь відповідача ОСОБА_2 протягом 2011-2016 років здійснював обумовлені договором орендні платежі. Зазначена оплата за користування приймалася ним без зауважень і заперечень, та не ставиться під сумнів по теперішній час, що підтверджує наявність згоди орендодавця і його волевиявлення на укладення спірного договору. На момент укладення між ОСОБА_2 та ТОВ Південне-1 договору оренди землі належну орендодавцю на підставі державного акту серії ІV №041928 від 28.06.2003р. і по сьогоднішній день сторони, які вчинили правочин, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення ОСОБА_2 - учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі. Правочин не є фіктивним, а тому спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин не є нікчемним, оскільки недійсність договору оренди землі не встановлена законом. Враховуючи вказане, позивачем за зустрічним позовом не зазначено жодної з вищевикладених підстав для задоволення його позовних вимог. Крім того, відповідно до п. 2, розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. Отже, спірна земельна ділянка, належна ОСОБА_2 є сформованою та відповідно є об`єктом цивільних прав. Об`єктом договору оренди землі від 12 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Південне-1 є сформована земельна ділянка, а не кадастровий номер. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Представник ТОВ Південне-1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги за первісним позовом, заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, заперечував проти задоволення первісного позову.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Кілійської районної державної адміністрації та КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеської області до судового засідання не з`явились.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 30 травня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено, вимоги зустрічної позовної заяви задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2017 року з кадастровим номером 5122310100:01:001:0099, площею 3,99 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кілійського району Одеської області, номер запису про інше речове право: 23046217 (спеціальний розділ).

У задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання договору оренди недійсним - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Південне-1 на користь ОСОБА_1 - 768,40 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ Південне-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції адвокат скаржника ТОВ Південне-1 , відповідач ОСОБА_2 , представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Кілійської районної державної адміністрації та КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеської області не з`явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно.

Від адвоката Строкової А.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із її участю у іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Оскільки заяву про відкладення судового засідання подано саме адвокатом Строковою А.Г., яка є автором апеляційної скарги тапредставляє інтереси апелянта по справі, то судова колегія вважає, що з метою дотримання строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 371 ЦПК України клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що адвокат відповідачів був належним чином завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи на, враховуючи ті обставини, що адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином у відповідності до чинного процесуального законодавства. Колегія суддів враховує, що вона, як ініціатор провадження на цій стадії, повина проявляти процесуальну зацікавленість рухом своєї скарги та її розглядом.

Тому, слід визнати, що апелянт самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та не з`явився в судове засідання до Одеського апеляційного суду з причин, які не є поважними.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 1 ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала неявку адвоката позивача за первісним позовом ТОВ Південне-1 такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи та у його доступі до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені у апеляційній скарзі та заперечення на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 4 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень ч. 1 ст. 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України ).

Законом України від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV Про оренду землі (далі - Закон №161-ХІV) визначено порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

В силу ч. 1 ст. 13 , ч. 1 ст. 14 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Як передбачено ст. ст. 18 , 20 Закону №161-ХІV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону , що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на землю серії ІV №041928, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 28.06.2003р., ОСОБА_2 належить земельна ділянка загально площею 3,99 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кілійської міської ради Одеської області.

Згідно витягу №123190831 від 08.05.2018р. сформованого Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області, вбачається, що з 09.12.2016р. ОСОБА_2 є власником 1/1 частки земельної ділянки площею 3,9928 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122310100:01:001:0846.

12 березня 2012 року підписано договір оренди землі між орендарем ТОВ Південне - 1 в особі директора ОСОБА_4 та орендодавцем ОСОБА_2 , відповідно до умов якого, в строкове платне користування орендарю було надано земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,99 га, яка розташована на території Кілійської міської ради (о. Кислицький). Договір укладено на 10 років.

З витягу №101741708 від 27.10.2017р. сформованого державним реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Алексєєвою Ю.С., вбачається, що державну реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 12.03.2012р., укладеного строком на 10 років між ОСОБА_2 та ТОВ Південне-1 , кадастровий номер земельної ділянки 5122310100:01:001:0099, здійснено 25.10.2017р..

Відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація договору оренди, його зміни та розірвання здійснюється відповідним органом за зверненням осіб з наданням відповідних документів, які є підставою для такої реєстрації (договір, судове рішення).

За змістом ст. 6 ч. 5 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи наведене, суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх умов договору, підписання спірного договору за викладеними у ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Частиною 1 статті 210 ЦК України визначено , що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно вимог ч. 3 ст. 640 ЦК України договір , який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Таким чином, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, а саме, з моменту підписання ними договору.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем ТОВ Південне-1 було зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі від 12.03.2012р..

Разом із тим, на момент укладення договору оренди від 12 березня 2012 року між ТОВ Південне-1 та ОСОБА_2 діяло законодавство, що передбачало обов`язкову державну реєстрацію договору оренди землі, а тому цей договір набирає чинності саме з часу його державної реєстрації.

Реєстрації самого спірного договору проведено не було, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що договір оренди від 12 березня 2012 року не набув чинності, внаслідок чого доводи апеляційної скарги ТОВ Південне-1 щодо задоволення первісних позовних вимог не заслуговують на увагу.

З витягу №117360058 від 16.03.2018р. сформованого Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області, вбачається, що на підставі договору оренди землі виданого 28.02.2018р., орендодавцем земельної ділянки площею 3,9928 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122310100:01:001:0846, є ОСОБА_2 та орендарем є ОСОБА_1 ..

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 16 Закону України Про оренду землі вбачається, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Підстав для визнання вказаного договору оренди землі, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції встановлено не було, а тому доводи апеляційної скарги щодо визнання договору оренди від 28 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив їх характер та норми права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст . 367 , 368 , 374 ч. 1 п. 1, 375 , 382 - 384 ЦПК України , Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Строкової Антоніни Григорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Південне-1 залишити без задоволення, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 20 лютого 2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький

А.І.Дрішлюк

П.М.Черевко